Крім мети, функцій, та методів, важливим елементом функціонування системи є принципи як фундаментальні начала її формування, існування та розвитку.
Один з них — принцип глибоко ешелонованого захисту, спрямований на компенсацію потенційних помилок людини або відмова систем забезпечення, і який реалізується через створення серії бар'єрів, які мають розрушитися, попереджуючи ескалацію дії систем дестабілізації. Такі бар'єри мають здатність утримання дестабілізуючих чинників і можуть слугувати як цілям експлуатації, так і цілям безпеки.
Звичайно, що з формуванням системи національної безпеки, після організаційного і функціонального упорядкування, постане гостра необхідність у підготовці управлінців, організації системної роботи з підготовки та перепідготовки відповідних фахівців.
Підготовка фахівців з національної безпеки має стати тією знаковою подією, яка свідчитиме, що держава дійсно бажає мати сильну владу, яка насамперед вимірюється інтелектуальним потенціалом її еліти. Системне мислення є найважливішим під час розбудови країни, воно уможливлює відірватися від системного атомізму і розглядати усі державні проблеми через необхідність забезпечення національної безпеки (принцип націобезпекоцентризму), а отже, і через забезпечення національних інтересів. Тому підготовка фахівців з національної безпеки є питанням державним, виявленням бажання держави щодо подальшого власного не лише існування, а й розвитку. Враховуючи, що найвищою соціальної цінністю є людина, а держава є гарантом забезпечення людиною власних прав і свобод, підготовка державних управлінців вищої ланки, — це передусім підготовка системологів з національної безпеки. Пріоритет забезпечення національних інтересів має відбиватися на прийнятті будь-яких державних рішень. Лише через це мають прийматися усі нормативно-правові акти, відбуватися процес гармонізації законодавства й імплементації норм міжнародного права у внутрішнє законодавство.
Враховуючи викладене, для формування управлінської еліти у сфері національної безпеки у перспективі постає необхідність відпрацювання низки заходів:
• підготовка централізованих програм навчання і перепідготовка фахівців за головними напрямами програми;
• розроблення і впровадження регіональних і галузевих програм підготовки фахівців з проблем національної безпеки;
• розроблення і впровадження міжнародних програм підготовки фахівців з проблем управління самоорганізаційними системами в умовах активізації алгоритмів дестабілізації різного рівня інтенсивності тощо.
Відповідно до викладеного, у галузі фундаментальних і прикладних досліджень доцільно передбачити:
• методологічне забезпечення формування неопарадигми національної безпеки;
• у межах націобезпекознавства сформулювати низку прикладних теорій, чільне місце серед яких має посісти теорія державного управління системою національної безпеки;
• розвиток і застосування уніфікованої системи критеріїв оцінки загрози системі національної безпеки;
• метамоделювання гіпотетичних загроз СНБ з подальшим відпрацюванням типового плану дій алгоритмів стабілізації;
• розвиток і застосування уніфікованих методів і систем контролю, діагностування, ідентифікації та захисту;
• розроблення комплексних програм динаміки та інтеграції системи національної безпеки, з урахуванням геополітичного аналізу подій у світі.
Можна резюмувати, що підготовка фахівців з державного управління має ґрунтуватися на принципі системності, та забезпеченні національних інтересів. Саме ці принципи є головними засадами формування системного мислення керівників найвищої державної ланки.
Міждисциплінарний підхід до формування націобезпекознавства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Національна безпека України» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність і зміст націобезпекознавства“ на сторінці 3. Приємного читання.
