Націобезпекознавство, являючи собою міждисциплінарний науковий напрям, використовує закони, методи, критерії та принципи природничих, технічних, суспільних наук, зокрема:
• управління та інформатики (кібернетика, теорія соціального управління, теорія інтегральних систем, теорія автоматичних систем і роботів, теорія прийняття рішень, теорія ігор, теорія катастроф, теорія криз, теорія систем, теорія ефективності, дослідження операцій, теорія метамоделювання, теорія мотивації, теорія розвитку, теорія відображення, теорія функціональних систем, теорія генетичної інформації, теорія гіперсистем, теорія макросистем тощо);
• фізики (теорія дисипативних структур, теорія лазерів, теорія оптимальності, ядерна фізика і ядерна енергетика, загальна і прикладна фізика елементарних часток і твердого тіла, радіоелектроніка, спектроскопія, фізика атмосфери, фізика землі, статистична фізика, квантова механіка);
• біологи і фізіології (генетика, теорія еволюції, екологія, нейрофізіологія, теорія еволюційної епістемології, теорія коеволюції, еволюційна морфологія);
• математики (методи математичного системного аналізу, математична статистика і теорія ймовірностей, математичне моделювання, теорія біфуркацій, теорія ризику, теорія дисипативних структур, теорія множин);
• хімії (теорія хімічних і фізико-хімічних реакцій, хімія процесів і матеріалів, органічна та неорганічна хімія, біохімія);
• машиноведення (аналіз і синтез складних систем, теорія надійності, кінематика і динаміка машин і механізмів);
• механіки (механіка рідин і газів, механіка твердого деформованого тіла);
• геології (комплексні методи геології, геофізики і геохімії, океанології);
• суспільствознавства (основи держави та права, філософії, соціології, геополітики, геоекономіки, геостратегії, теорія етногенезу).
У націобезпекознавстві об'єктивно формується відповідний понятійно-категорійний інструментарій, який, крім низки загальних, містить такі базові поняття: національна безпека (небезпека), національна загроза, захист, забезпечення, супроводження, ймовірність, ризик, катастрофа, криза, життєдіяльність, системосередовище, вражаючий чинник, небезпечний вплив, реакція систем, алгоритм управління, національна ідея, національні інтереси, національний світогляд, національна достатність, система національної безпеки, державне управління системою національної безпеки тощо.
Принципове значення у націобезпекознавстві надається встановленню критеріїв і шкал вимірювань, які дозволяють кількісно оцінювати та вимірювати небезпеки та загрози, міру захищеності та пошкоджуваності системи та окремих її складових. На цій підставі формуються кількісні та якісні параметри управлінських рішень, що приймаються. Такі параметри використовуються під час формування дендриту цілей національної безпеки та оцінки ефективності заходів для досягнення цих цілей.
Для кількісного аналізу і встановлення шкал вимірювання стану національної безпеки у межах СНБ як базові критерії можна прийняти такі:
• загрози (небезпеки) для життя та життєдіяльності;
• загрози та небезпеки для самої системи національної безпеки. Критерії загроз мають імовірнісний характер і визначаються
частотою реалізації загроз (небезпек) для СНБ і шкодою при їх реалізації. В окремих випадках під критеріями загроз розуміють лише імовірності або частоти несприятливих, небезпечних або катастрофічних явищ.
Загальний аналіз загроз (небезпек) для СНБ провадиться на ґрунті вивчення загроз (небезпек) для кожного випадку активізації алгоритмів дестабілізації та їх числа на заданому проміжку часу. Такий аналіз дозволяє визначати шляхи розв'язання проблем національної безпеки і управління загрозами (небезпеками) на державному, регіональному та локальному рівнях.
У націобезпекознавстві при застосуванні критеріїв ризику метою управління є досягнення системою поставлених цілей. Це означає, що зміст управління полягатиме у цілеспрямованому впливі суб'єкта управління на систему національної безпеки, стабільне ефективне функціонування усіх алгоритмів якої призводить до досягнення цілей системи. У цьому аспекті питання забезпечення розвитку забезпечуючих підсистем національної безпеки та пригнічення дестабілізуючих підсистем мають розглядатися як похідні.
Отже, фундаментальні наукові основи управління СНБ національної безпеки полягають у виборі ефективного механізму досягнення цілей системи, окресленні пріоритетних напрямів забезпечення національної безпеки і розробленні комплексу першочергових і перспективних заходів щодо зниження рівня загроз і підвищення якості та тривалості часу функціонування базових алгоритмів системи національної безпеки.
Застосування методологічного інструментарію як синергетики, так і системних досліджень дозволить моделювати динаміку самоорганізаційних систем, а отже завчасно прогнозувати і попереджувати виникнення і вживати заходів щодо нейтралізації активізації дії систем дестабілізації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Національна безпека України» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність і зміст націобезпекознавства“ на сторінці 2. Приємного читання.
