функції управління здійснюються за допомогою різних методів і технологічних операцій, які виконуються послідовно; їх сукупність утворює процес управління, який має циклічний характер. Кожен одиничний управлінський цикл включає в себе розробку і прийняття рішення, а також організацію його виконання. Якщо цілі, принципи, функції і методи управління розкривають його зміст, то процес вказаної діяльності характеризує її просторово-часову форму.
Цілі, принципи, функції і методи управління у сукупності складають механізм управління, котрий може діяти в рамках спеціально організованої системи. В менеджменті безпеки і управляючу підсистему (суб'єкт управління) і керовану підсистему (об'єкт управління) здебільшого представляють люди — окремі або об'єднані в різні спільноти особи, які є носіями певних суспільних відносин. Водночас специфікою менеджменту недержавної системи безпеки є те, що людина не завжди виступає об'єктом управління. Так, наприклад, забезпечення безпеки нафтогазової магістралі не обов'язково передбачає здійснення управлінського впливу на людину. Водночас саме людина у переважній більшості випадків виступає й суб'єктом й об'єктом менеджменту безпеки. Однак необхідно мати на увазі певну умовність цієї конструкції.
Відношення "керівник — підлеглий", хоч і є найбільш поширеним у менеджменті НСБ, але не охоплює усіх складних характеристик суб'єкта й об'єкта. Поряд з індивідуальним існує і колективний (колегіальний) суб'єкт управління, який впливає на певні суспільні утворення, що діють в різних сферах безпеки. Таким чином, суб'єктом менеджменту НСБ у суспільстві є складна система галузевих і територіальних недержавних органів і організацій.
Об'єктом менеджменту, поряд з людиною як первинним його компонентом, виступають і різні соціальні спільноти, які організовують і здійснюють діяльність щодо забезпечення безпеки. Серед цих об'єктів найбільшу цілісність, яка відображає усі сфери життя людини, має суспільство, що розглядається як єдиний суспільний організм. Управління ним передбачає виявлення організуючого впливу на економічну, соціально-політичну та духовну сфери його функціонування.
Для менеджменту НСБ характерним є те, що між управляючим впливом суб'єкта і реакцією на нього об'єкта немає жорсткої детермінації. Вона, наприклад, притаманна технічним системам, реакції котрих завжди однозначні, оскільки запрограмовані заздалегідь. Об'єкт же менеджменту НСБ досить самостійний, має здатність до самоуправління і такий же активний, як і суб'єкт. Дані об'єкти мають власні закономірності функціонування й розвитку, на які слід зважати при здійсненні управління. Об'єкт управління не тільки реагує на управляючі впливи суб'єкта, не тільки сигналізує про їх наслідки та результати, а часто прямо примушує їх до певної перебудови управляючих впливів, до зміни їх характеру й змісту. Тому менеджмент НСБ являє собою не однобічний вплив управляючої підсистеми на керовану, а діалектичну взаємодію між його суб'єктом і об'єктом, яка складається з різноманітних прямих і зворотних зв'язків між ними.
Між суб'єктом і об'єктом менеджменту НСБ існує внутрішня єдність. Суб'єкт менеджменту завжди має справу зі змінюваним об'єктом і намагається встигати за ним в своєму розвитку. Однак відповідність між ними в дійсності ніколи не буває повною, оскільки вона встановлюється і порушується одночасно. Така проблемна ситуація загострюється і, як правило, руйнується відповідним регулюванням. Разом з тим тут можливі і вкрай небажані відхилення, які тягнуть за собою серйозні негативні наслідки.
Так, іноді управляюча підсистема надто відстає в своєму розвитку від керованої, тобто такої, якою управляють. Здебільшого це трапляється останнім часом, коли загрози та небезпеки все більше виникають в інформаційній сфері, а суб'єкти управління безпекою не володіють достатнім знанням та обладнанням, щоб забезпечити належний рівень саме інформаційної безпеки.
Тоді у функціонуванні останньої або домінує стихійний початок, або її дії сковуються застарілими формами, тобто управляюча підсистема набуває консервативного, застійного характеру. В окремі періоди управляюча підсистема як би забігає надто далеко вперед і діє, не зважаючи на досягнутий стан і закономірний розвиток керованих об'єктів. У подібних випадках виникають неприродні, нерідко потворні форми управління, пов'язані з проявами суб'єктивізму. Для запобігання цього необхідно мати надійний механізм цілеспрямування, гнучкі організаційні структури, ефективні системи інформаційного забезпечення, контролю і т.д.
Великий практичний інтерес становить питання про віднесення до числа об'єктів менеджменту НСБ різноманітних процесів, які відбуваються не лише у сфері безпеки, а й у суспільстві в цілому (міграція населення, злочинність і т. ін.). Соціальні процеси являють собою послідовно однорідних явищ, які мають причинно-наслідкові зв'язки та структурно-функціональні залежності; їх основу складає безліч взаємодіючих волевиявлень окремих осіб. Саме тут віддзеркалюються зв'язки людей, які виникають стихійно або свідомо в процесі співжиття, забезпечення безпеки, що виявляються в їх поведінці.
Соціальні процеси виникають іноді мимовільно (зокрема, при взаємопогашенні численних індивідуальних відхилень). Нри цьому спостерігається виявлення саморегуляції суспільства. В інших випадках вони є результатом свідомої діяльності людей, заснованої на пізнанні закономірностей функціонування і розвитку як усієї системи національної безпеки, так і деяких ЇЇ елементів, зокрема недержавної системи безпеки. Природно, що через постійну неповноту знань про дії вказаних закономірностей, а також відсутність реальних можливостей (ресурсів) багато аспектів соціальних процесів лишаються поза межами впливу з боку суспільства. Крім того, сам вплив на такі процеси справляється суспільством опосередковано, тобто через організацію діяльності спеціальних органів. Останні, в свою чергу, прямо чи опосередковано регулюють окремі виявлення конкретних процесів. Подібний вплив суспільства на соціальні процеси з метою їх упорядкування е результатом пізнавальної та перетворювальної діяльності людей, соціальних спільнот. Управління при цьому складається лише з організації ефективного функціонування відповідних соціальних утворень.
За своїм змістом управлінські відносини виступають як організаційні, оскільки за їх допомогою забезпечується формування, цілеспрямоване та упорядковане функціонування недержавної системи безпеки. Таким чином, управлінські відносини являють собою конкретну форму соціальних зв'язків свідомо-вольового та організаційного характеру, в котрих одна сторона (суб'єкт) є носієм функцій управління, а друга (об'єкт) зазнає ЇЇ регулюючого впливу, який відповідає цілям менеджменту НСБ.
Сутність управлінських відносин виявляється в системі функціональних, організаційних та інформаційних зв'язків, які виникають між людьми, їх спільнотами в процесі управління.
Виходячи з характеру зв'язків між суб'єктом і об'єктом, можна виділити управлінські відносини субординації та координації.
Першим з них притаманне розпорядництво, тобто адміністрування керівника і виконавство підлеглих. Залежно від типу організації управління, визнаного в тій чи інший системі, відносини субординації можуть бути лінійними, функціональними і змішаними. Однак усі різновиди відносин субординації передбачають вплив на волю учасників спільної діяльності на основі принципу "влада — під порядкування". У відносинах же координації на перший план висуваються погодження цілей та визначення порядку діяльності окремих осіб та спільностей.
За ознакою нормованості соціальних ролей суб'єктів управління виділяються формальні та неформальні управлінські відносини. Перші з них — це відносини між суб'єктом і об'єктом управління, які регулюються нормативними актами. Другі ж складаються, як правило, на основі психологічної сумісності людей, відповідності їх характерів, збігу інтересів, симпатій та антипатій. На відміну від формальних управлінських відносин, які базуються, насамперед, на "авторитеті влади", неформальні відносини ґрунтуються на "владі авторитету".
У більшості випадків управлінські відносини регламентуються нормами права, що упорядковує компетенцію суб'єкта управління, його організаційну структуру, В результаті вони набувають характеру правових відносин, в котрих персоніфікуються юридичні права і обов'язки сторін. Однак управлінська діяльність тісно пов'язана з елементами творчості, котрі не піддаються повною мірою фіксації та нормуванню. Окрім того, в регулюванні управлінських відносин беруть участь й інші соціальні норми та правила організаційного характеру.
Таким чином, розгляд сутності та змісті/ менеджменту НСБ дозволяє визначити його як об'єктивно необхідний різновид діяльності, що складається із свідомого та цілеспрямованого впливу суб'єктів управління на різні об'єкти з метою забезпечення їх безпеки відповідно до об'єктивних закономірностей розвитку. У більш широкому розумінні менеджмент НСВ можна визначити як особливий вид діяльності спеціально створених підприємств недержавної форми власності по упорядкуванню самої системи недержавної безпеки, забезпеченню її оптимального функціонування і розвитку з метою ефективного і результативного вирішення завдань по забезпеченню безпеки особи, суспільства і держави, які поставлені перед нею.
Зміст цієї діяльності складає:
• визначення цілей, завдань і функцій підприємств (фірми, підрозділу, окремого співробітника) безпеки;
• розробку та вдосконалення їх організаційно-функціональної структури;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Національна безпека України» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність та зміст менеджменту НСБ“ на сторінці 2. Приємного читання.
