Розділ «4. Політико-комунікаційне проектування іміджу україни у зовнішньому середовищі»

Угорське інформаційне агентство МТІ опублікувало інтерв'ю з головним спеціалістом Угорського інституту закордонних справ А. Деака. Він заявив, що бойкот західними політиками проведення Польщею і Україною чемпіонату Європи з футболу 2012 року і

Ялтинського саміту глав держав Центральної та Східної Європи буде контрпродуктивним і не зможе ефективно вплинути на справу ув'язненої екс-прем'єра Ю. Тимошенко. На його думку, бойкот не зможе сприяти стратегічному прориву, адже має лише символічне значення, може хіба що спонукати президента України Віктора Януковича до тактичних кроків, жестів, наприклад пообіцяти покращити умови ув'язнення політичному діячеві.

Болгарські ЗМІ повідомляли, що до європейських лідерів, які передумали їхати на Ялтинський саміт, приєдналися президент Болгарії Росен Плевнелієв і президент Албанії Бамір Топі. Як писало болгарське інформаційне агентство "Фокус", Б. Топі відзначив, що таким чином він висловлює свій протест проти "нелюдського ставлення" до колишнього українського прем'єра Юлії Тимошенко, яка не отримує адекватного медичного лікування.

Міжнародне радіо Китаю у коментарі відзначало, що влада України на чолі з Януковичем, щоб налагодити відносини з країнами ЄС, може піти на деякі поступки, наприклад екс-прем'єру буде дозволено виїхати на лікування за кордон. Однак звільнити її з в'язниці і розраховувати на компроміс у цьому питанні зараз не доводиться, зазначає автор матеріалу. Водночас, оскільки Україна намагається знайти баланс між Росією та ЄС, Янукович не протистоятиме західним країнам через "справу Тимошенко". З іншого боку, ЄС і Росія також не мають наміру заводити свої відносини з Україною у глухий кут, оскільки країна має вигідне геополітичне положення.

Німецька газета Suddeutsche Zeitung писала, що Німеччина мала б підтримати українського президента Віктора Януковича, оскільки його послаблення неминуче відкине Україну під владу Кремля. "Немає жодних сумнівів, що режим українського президента Віктора Януковича пов'язаний з тяжкими правовими порушеннями... Проте, яким би він не був, в інтересах Берліна – посилити Януковича в його протистоянні з Кремлем, щоб Путін не зміг втілити в життя свої імперіалістичні мрії", – підкреслює автор статті. На думку журналіста, падіння України означало б, серед іншого, відчутне зростання цін на енергоносії для німців [434].

Як писало канадське видання The Globe and Male, в Україні посилюються тенденції, властиві російській політиці, і дестабілізується економічна ситуація. "Уявіть країну з російською політикою і грецькою економікою, і ви отримаєте щось схоже на нинішню Україну", – зазначає видання [173]. На їх думку, політика Президента Віктора Януковича все більше відповідає політиці президента Росії Володимира Путіна. Видання зазначає, що про такі тенденції свідчить ситуація навколо каналу TVi, судові переслідування лідерів опозиції тощо. Проблеми зі свободою слова продемонструвала також акція протесту "Стоп цензурі!" під час Всесвітнього газетного конгресу в Києві: "Міжнародний валютний фонд дав зрозуміти, що не буде виручати марнотратний режим, тим самим змушуючи Київ девальвувати свою валюту і погодитися з результатами інфляції. Майбутні пільгові кредити МВФ не прийдуть без чесних виборів", – підкреслило видання. Окрім того, в ньому зазначалося, що Україна в скрутному становищі, адже якщо спостерігачі визнають вибори нечесними, В. Янукович зможе, проігнорувавши це, звернутися до Росії, яку цікавить українська ГТС, або до Китаю, який цікавить земля, однак тоді "буде новий трагічний поворот української історії, нова небезпечна глава" [173].

У матеріалі редакції Washington Post йдеться про те, що Україна демонструє відступ у демократії. Видання зазначає, що під час президентських виборів 2004 р. Україна продемонструвала налаштованість на демократичний розвиток. "Враховуючи той перспективний момент, сумно бачити відступ у політичній системі України. Кампанія голосування в парламенті 28 жовтня була сфальсифікованою на користь президента Віктора Януковича і його правлячої Партії регіонів. Цього разу не було ніякої революції, тільки відносно невеликий, але рішучий протест". У статті йдеться про те, що ці вибори нагадували вибори "в Росії та інших країнах Євразії". Фальсифікації почалися задовго до дня голосування, ЗМІ були упередженими, здійснювалося використання адміністративного ресурсу, не було рівних умов для всіх учасників виборчого процесу, у в'язниці перебували лідери опозиції Ю. Тимошенко та Ю. Луценко. "На жаль, Україна, здається, сповзає до російського шаблону псевдодемократії, коли на поверхні є вибори, партії і кандидати, а під цим ховається все менш і менш реальна конкуренція" [542].

Помірковану позицію в оцінці українських парламентських виборів зайняла газета Bloomberg. На думку оглядача газети Т. Джуда, минулі вибори слід вважати вкрай недосконалими через те, що лідер опозиції сидить у в'язниці, а найбільш вражаючий успіх здобула неофашистських партія: "Важко уявити більш недолугий результат для країни, яка 8 років тому повстала, щоб анулювати фальсифіковані результати виборів". "Свободу" автор характеризує як "ультраправу партію з україномовного заходу країни". На його думку, її успіх – лише один із нинішніх негараздів України. ЄС відвертається від України через недоліки її демократії, Росія домагається, щоб Україна вступила до Митного союзу. Відзначаючи парадоксальний характер внутрішніх політичних процесів в Україні, автор все-таки закликав Європу відновити процес асоціації України з ЄС: "Це спосіб включити Україну в Захід і західні інститути. Занадто багато поставлено на кін, щоб ізолювати Україну" [521].

Німецька газета Die Zeit відгукнулася про парламентські вибори в позитивному сенсі. На думку газети, вони продемонстрували наявність плюралізму в країні. До парламенту пройшли новачки – партії "Удар" Віталія Кличка, "Свобода" Олега Тягнибока, поліпшили свої позиції комуністи. Газета вважає, що Україна заслужила сподівання на європейську перспективу і Європі варто зробити крок їй назустріч. "Вибори пройшли вільніше, ніж у багатьох інших пострадянських республіках, нехай навіть чесними їх не назвеш... Таке зближення і в європейських інтересах: Україна, яка під час Помаранчевої революції у 2004 році зробила величезний крок на шляху демократичного самовизначення, стала б символом відкритого суспільства для Східної Європи"" [524].

Перед футбольними змаганнями в Україні та Польщі у західних засобах масової інформації з'явилося багато негативу. Господарям чемпіонату приписували всілякі зловживання і порушення, аж до тотальної корупції та расистських випадів. Однак найбільше діставалося Україні, бо це бідна пострадянська країна, де сталася аварія на атомній станції. Багато європейців з великим побоюванням їхали на наші стадіони.

Німецька преса називала помилковим рішення проводити Євро-2012 в Україні. Видання Flensburger Tagesblatt писало: "Бомбовий терор у Дніпропетровську однозначно свідчить: ситуація в Україні загрожує вийти з-під контролю. У Києві вже спекулюють, чи запровадить президент Янукович надзвичайний стан. Якщо протягом наступних днів не буде вирішальних змін, то європейська футбольна першість у червні постає перед серйозною загрозою. Нині не можна жодному фанату радити їхати на ігри в Україну. Тому це час для УЄФА за сприяння політиків розробити план В, щоб у разі необхідності можна було натиснути на гальма"".

Видання Westdeutsche Allgemeine Zeitung повідомляло: "Це Україна, де за якісь шість тижнів має відбутися прекрасна, блискуча велика футбольна подія. Це країна, де влада необгрунтовано переслідує свою попередницю, саджає за Грати, і, схоже, дозволяє бити. Країна, чий уряд, очевидно, не в змозі забезпечити громадську безпеку"". "Вибухи, подібні до тих, які сталися в цю п'ятницю, були і в минулому році. Цього разу теж ніхто не знає, хто за ними стоїть. Очевидно одне: фанати, які захочуть поїхати на матчі Євро-2012 в Україну, не зможуть зробити цього без страху", – вважали журналісти. Rheinische Post відзначало, що УЄФА, віддаючи Євро-2012 Україні, заплющила очі "на всеосяжну корупцію в країні, на владу політичних кланів і невирішені логістичні проблеми". "Рішення проводити Євро-2012 в Україні було помилкою. Відучора про це знають вже трохи більше людей", – писав dw.de. [276].

Французька газета L'Orient-LeJour зазначала, що сім європейських президентів відмовилися відвідати Україну для участі в саміті в Ялті. Як йшлося у публікації, українсько-європейська криза може нашкодити міжнародному іміджу Української держави і мати "катастрофічні наслідки". Видання зазначило, що одна з найбільших міжнародних подій у світі спорту – Євро-2012, ініційоване Україною спільно з Польщею і покликане просунути українську продукцію за кордон та підвищити імідж президента України В. Януковича, провалилося. "Імідж України як європейської держави зруйнований", – писала газета, додаючи, що ситуація щодня погіршується.

У статті, розміщеній у блозі американського видання Foreign policy, повідомлялося про те, що серед європейських політиків точилися дискусії про можливість бойкотування Чемпіонату світу з футболу в Україні. "Серед європейських політиків, здасться, зростає рух, щоб використовувати майбутній єврочемпіонат, який прийматимуть спільно Україна і Польща, як можливість висловити позицію про ситуацію з правами людини в Україні", – писав автор. Поки немає жодних розмов про бойкотування матчів командами або гравцями, хоча президент мюнхенської "Баварії" У. Хенесс сказав, що поважатиме кожного гравця, який публічно висловить свою позицію щодо порушень прав людини в Україні, зазначалося в статті.

У травні 2012 року у програмі BBC Panorama продемонстрували фільм, в якому йшлося про проблеми расизму та футбольного хуліганства на стадіонах України та Польщі, а колишній гравець збірної С. Кемпбелл радив англійцям уникнути поїздки до цих країн, тому що звідти, на його думку, можна не повернутися живим.

Президент аналітичного центру "Відкрита політика", член громадської ради при Міністерстві закордонних справ України 1. Жданов висловив думку про те, що, поширюючи негативні відгуки про погану підготовку України до Євро-2012, зокрема про расизм у нашій країні, іноземні ЗМ1 виконували чиєсь замовлення. На думку І. Жданова, в Україні не все так погано, як це намагаються продемонструвати в Європі. Саме тому в інформаційному висвітленні підготовки до чемпіонату присутні як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники: "Об'єктивні полягають у тому, що в Україні дійсно є проблеми з демократією". При цьому хоч як би Україна хотіла виокремити футбол від політики, "для Меркель, Оланда та інших європейських лідерів це все взаємопов'язані питання".

З іншого боку, за словами експерта, європейцям демонструють про Україну і "абсолютно надумані речі". Зокрема, 1. Жданов згадав репортаж про расизм в Україні, який з'явився на ВВС: "На мій погляд, це очевидна некомпетентність журналістів, показані факти абсолютно вирвані з контексту. Якщо подивитися на ситуацію в Британії, то вона, напевне, нічим не відрізняється щодо расизму в кращий бік. А, може, є навіть гіршою". Експерт не виключив, що в Україні існують окремі факти, коли і за расовими ознаками скоюються злочини або б'ються люди. "Але ці факти є настільки поодинокими, що не можна сказати, що Україна є батьківщиною расизму в Європі. Ось це перебільшення і створення іміджу. Напевно, є якісь замовлення" [56].

Проблема расизму існує в Польщі і в Україні, як і у всіх європейських країнах, але її масштаби надто перебільшені британськими

ЗМІ. Таку думку висловив народний депутат, засновник Інституту прав людини, протидії ксенофобії та екстремізму О. Фельдман: "Насправді, в Україні проблем не більше, ніж у Великій Британії. У нас немає такого рівня ісламофобії як у Великої Британії. У нас немає такої кількості скінхедів, як у Великій Британії, яка вважається батьківщиною цього руху. У нас немає гучних злочинів на національному та расовому ґрунті, як у Великої Британії". "Україну вже сьогодні в масовій культурі асоціюють або з Чорнобилем, або з незаконною торгівлею зброєю та ядерними речовинами. Є багато голлівудських фільмів, в яких наша країна згадується тільки в такому контексті. Мені б дуже не хотілося, щоб така стихійна міфотворчість зробила Україну об'єктом для іронії європейців", – також зазначив він. На його думку, Україна не заслуговує іміджу такої країни, де "нібито розгулюють по вулицях фашисти, на кожному розі продаються ядерні матеріали, половина країни працює в індустрії секс-послуг". "В очах європейського обивателя може скластися помилкова думка, нібито найбільш нормальними і близькими Європі по духу людьми в Україні є лише представники сексуальних меншин, гноблені колишніми комуністами, КГБешниками і розкрадачами російського газу" [43].

Всупереч скептицизму багатьох західних ЗМІ, Україна довела свою здатність успішно проводити спортивні заходи найвищого рівня. Як зазначив експерт В. Стоякін у коментарі Інституту імені Горшеніна, Євро-2012 – це свято для всіх людей, а негативні статті в європейських ЗМІ про підготовку та проведення Чемпіонату в нашій країні – не що інше, як расизм стосовно України. За його словами, Євро-2012 – це, очевидно, позитив для всіх людей, які люблять футбол загалом та український футбол зокрема, і для тих, хто фінансує і створює футбольні команди: "Для них це, напевно, дуже важлива подія, яка сприяє посиленню України у цій футбольній ієрархії". "Можна з певною знижкою сказати, що, припустимо, інтенсифікація інфраструктурного будівництва допомогла підтримати українську промисловість в кризових умовах. Зрозуміло ж, що одне робоче місце на будівництві створює п'ять робочих місць в інших галузях. Тобто на всі ці стадіони, на дороги працювали українські заводи, люди отримували зарплати тощо", – вважає експерт. На думку В. Стоякіна, негативні публікації в європейських ЗМІ про Євро в Україні, які з'явилися задовго до його початку, пояснюються політичними причинами: "Сама по собі тема Євро є просто інформаційним приводом для того, щоб у черговий раз розповісти, яка погана українська влада і яка це взагалі огидна країна Україна, і які мавпи ці українці. Є певне ставлення Європи, і в даному випадку будь-які події, як завгодно позитивні, будуть все одно використовуватися для того, щоб розповісти, що українці – дикуни. Звичайний європейський расизм" [270]. "Незважаючи на попередження, жоден англійський фан не повернувся додому в труні, жоден не був спійманий бандою неонацистських хуліганів", – написав у своїй колонці відомий британський спортивний журналіст Олівер Хольт. За його словами, британській пресі слід було б вибачитися перед Україною за те, що своїми матеріалами вони раз у раз лякали вболівальників напередодні чемпіонату.