Розділ «Висновки»

Системний аналіз досліджуваної проблеми дає змогу стверджувати, що імідж держави – це сукупність реальних і штучно створених характеристик системи державних інститутів, політичної, правової, економічної систем, інформація про яких спрямовується в інформаційно-комунікаційний простір з метою впливу на громадську свідомість всередині держави та за її межами. Отже, зростання авторитету України як у світі, так і всередині країни залежить від того, наскільки вдасться створити позитивний імідж держави, заснований на її реальних успіхах у головних сферах життєдіяльності, культурної та історичної спадщини нації, наукового, спортивного, туристичного потенціалу. Умовами формування іміджу держави є досягнення соціально-економічного розвитку країни, зміцнення авторитету державної влади, її легітимності, компетентності, посилення боротьби з корупцією.

Структуру політичного іміджу України формують внутрішньополітичний і зовнішньополітичний іміджі держави, імідж глави держави, імідж ключових сфер життєдіяльності (політичної, економічної, культурної, спортивної та ін.) Імідж держави впливає на зовнішні та внутрішні політичні процеси. Водночас формування іміджу держави відбувається під впливом двох груп факторів: 1) внутрішніх (внутрішня політика, система державної влади, політична система, громадська думка населення, соціально-психологічні настрої в суспільстві, виступи політиків, персоніфікація влади, ідентичність нації і держави, імідж політичних лідерів, інвестиційна привабливість країни, іміджево-брендингова політика тощо), які залежать від процесів, що відбуваються всередині держави ; 2) зовнішніх (зовнішня політика, громадська думка населення іноземних держав, іміджева політика головного зовнішньополітичного відомства тощо), які залежать від процесів, що відбуваються за межами держави. Імідж України може суттєво змінюватися під впливом міжнародних відносин, політичних подій як усередині країни, так і за кордоном. Зовнішні і внутрішні фактори характеризуються особливістю, яка полягає в можливості переходу одного чинника в інший залежно від ситуації. З огляду на зазначене вище, імідж України слугує: орієнтиром для майбутнього розвитку держави; сигналом для кожного громадянина держави щодо перспектив цього розвитку; засобом презентації України в міжнародному інформаційному просторі.

Аналітичний огляд перспективних напрямів сучасних досліджень іміджу держави свідчить, що, як правило, предметом досліджень є імідж держави у зовнішньому середовищі. Однак сучасне дослідження іміджу держави має враховувати обидві його спрямованості – у світі (зовнішній імідж) і всередині країни (внутрішній імідж), які часто можуть містити суперечливі, різноспрямовані тенденції. Діалектичний характер досліджуваної проблеми потребує не лише залучення основних методів сучасної політичної науки, а й використання потенціалу споріднених з нею наук – соціології, психології, культурології та ін.

У сучасному світі існує тісний зв'язок між здійсненням політичної модернізації держави і необхідністю формування її позитивного іміджу. З одного боку, успішна політична модернізація є найважливішим чинником формування позитивного іміджу України, з іншого – її позитивне сприйняття у світі здатне значною мірою сприяти успіху здійснюваних соціально-політичних та економічних реформ. Модернізація існуючих політичних інститутів і механізмів в Україні допоможе усунути бар'єри між державою і суспільством, забезпечити реальну участь громадян країни в політичному управлінні, оскільки активність громадянського суспільства – потужний ресурс модернізації країни як у її межах, так і за кордоном. Населення України недостатньо інформоване про діяльність органів державної влади, спрямованої на здійснення політичної модернізації. А це є причиною слабкого інтересу чи байдужості до здійснюваних політичних реформ. Отже, формування позитивного внутрішнього іміджу України залишається досить проблематичним. Що стосується зовнішнього іміджу, то без повноцінної демократії створити позитивний імідж України в очах західної демократичної громадськості практично неможливо. Наприклад, складність процесу євроінтеграції України зумовлена передусім зниженням темпів демократизації, закритістю деяких сфер життя країни, особливостями сучасного економічного і політичного процесів.

Розгляд політичної модернізації як ресурсу наповнення іміджу України позитивним змістом дає змогу зробити висновок, що політичні реформи безглузді без реформ економічних і не можуть бути самостійною метою модернізації. Створення соціально-економічних передумов сприяє формуванню таких верств суспільства, які зможуть створити суспільний запит на демократизацію. Україна має потужний інтелектуальний капітал, багату культурну спадщину, унікальне природне середовище, а отже, – величезний потенціал поліпшення якості життя. Усе це свідчить про високі шанси України на здійснення політичної модернізації, що допоможе позиціонувати Українську державу в світі як демократичну. Однак ефективність використання наявного потенціалу залишається під питанням. Головними причинами неефективності є слабка сприйнятливість соціальних інститутів до стратегій інноваційного розвитку, низький рівень довіри за межами малих соціальних груп. Розрив між уявленнями про ресурсний потенціал України і якістю життя її населення, між можливостями розвитку і потребами людей підкріплюється даними про соціальну диференціацію і бідність. У підсумку надлишкова нерівність і супутні їй соціальні проблеми підтримують інерцію негативного бачення перспектив розвитку суспільства, яку лише частково стримують показники економічного зростання.

Ми дійшли висновку, що суб'єктом продукування і транслювання іміджу держави є політична еліта, яка здійснює це за допомогою телебачення, преси, Інтернету. Саме від того, який імідж формується елітою, як він ретранслюється в ЗМІ та як відображається в масовій свідомості, залежить і подальший розвиток політичної модернізації, рівень економічного зростання, ступінь довіри і підтримки влади населенням. Звідси основними факторами формування внутрішнього іміджу держави як ресурсу розвитку є: зміцнення діалогу між владою і суспільством, боротьба з корупцією, зростання економіки, скорочення безробіття, ефективний соціальний захист, надійність правоохоронних органів як інституту, покликаного захищати права і свободи громадян. Отже, імідж, авторитет влади та її легітимність в оцінках населення визначаються передусім соціальним становищем громадян, дотриманням їхніх прав і свобод.

На початку XXI ст. є очевидною взаємозалежність внутрішнього і зовнішнього іміджів України, яка виражається в тому, що основні внутрішньополітичні події країни опиняються в центрі уваги світової спільноти, а отже, істотно впливають на імідж держави на міжнародній арені. Від позитивних чи негативних наслідків цих подій, ефективності розв'язання проблем внутрішньої політики залежить поліпшення або погіршення національного іміджу.

Особливу увагу слід звернути на політику формування іміджу регіонів України. У цьому контексті важливим є звернення до історії, яке може допомогти в побудові ефективної іміджевої політики, оскільки в історії території часто буває чимало цікавих подій чи непересічних постатей. Водночас особливу увагу необхідно приділяти формуванню інвестиційної привабливості країни та її територій для закордонних потенційних і реальних партнерів.

Аналіз іміджу України в інтерпретації зарубіжних ЗМІ засвідчує переважання недружнього сприйняття української тематики. Ці ЗМІ формують імідж України як країни з недемократичною, корумпованою державною системою, вказують на зростаючий тиск держави на громадянське суспільство і порушення прав людини, звуження свободи слова, акцентують на недоліках в політичному, економічному, соціально-культурному житті Української держави. У сфері зовнішньої політики наголос робиться на непередбачуваності та нестабільності України як міжнародного партнера. Огляд публікацій провідних західних ЗМІ (американських, європейських) про Україну дає змогу зробити висновок про те, що нині поширився комплекс стереотипів: Україна – корумпована країна з неефективною владою; українська демократія не відповідає західним стандартам; в Україні діє вибіркове правосуддя. Розвінчувати зазначені стереотипи слід не лише інформаційними засобами, а й реальними реформаторськими зрушеннями.

Необхідність здійснення політичної модернізації українського суспільства висуває нові вимоги до суб'єктів політики, органів державної влади, ЗМІ, які беруть участь у реалізації інформаційно-комунікаційного забезпечення зазначеного процесу. Йдеться, по- перше, про дотримання принципу відкритості діяльності органів державної влади з проведення реформ, інформування населення про позитивні результати політичної модернізації, по-друге, про переосмислення ролі ЗМІ в інформаційно-комунікаційному забезпеченні політичних реформ. Засоби масової інформації та комунікації становлять один із найважливіших інститутів українського суспільства, який здатний змінювати відносини між людьми, впливати на умови і спосіб життя. При цьому ЗМК в умовах ринку багато в чому втратили свої колись важливі функції, зокрема освіти в інтересах держави і суспільства. Сучасні ЗМК–це передусім бізнес, головна мета якого – отримання прибутку. За цих умов одним із завдань держави є максимізація корисної та мінімізація шкідливої інформації, що допоможе поліпшити імідж Української держави. Саме від інформаційної політики ЗМК значною мірою залежить успіх його просування. Ключовим завданням інформаційної політики України має бути здійснення заходів щодо цілеспрямованого формування ефективного комунікаційного інструментарію, який супроводжував би людину із самого дитинства, фокусуючи її на завданнях виробництва знань, трансформації їх в інноваційний розвиток, створення та просування нових ідей. Сучасні ЗМК можуть зробити значний внесок у культивування в суспільстві позитивного іміджу

України, який би стимулював інновацію, прогресивні завдання і привабливість для зовнішнього світу.

Технології маніпулювання громадською думкою стали невід'ємним компонентом зовнішньої і внутрішньої політики держави, опорою якого є засоби масової комунікації. Ці технології допомагають коригувати, регламентувати і проектувати в масовій свідомості громадян певне ставлення до тих чи тих подій, державних намірів і дій. Оскільки принципи інформаційного впливу, інструментом якого є засоби масової комунікації, остаточно зміцнилися в арсеналі сучасної політики, їх слід активно використовувати і Україні. А це потребує кардинальних змін у державній політиці з формування позитивного іміджу держави, активної участі професійного ділового співтовариства у сфері комунікації загалом і в галузі реклами та зв'язків з громадськістю зокрема. Для формування іміджу держави в сучасних умовах необхідна активна громадянська участь. Практика показує, що є громадяни та громадські організації, яким небайдужий імідж України. їх діяльність з його формування була б ефективнішою, якби її підтримували державні структури, що працюють у цій сфері.

Сучасні процеси політичної модернізації припускають трансформацію політико-комунікаційної діяльності органів державної влади. В українській практиці формуванням іміджу держави займаються безпосередньо органи влади. Основною формою роботи в мережі є офіційні сайти, які ведуть чиновники. Деякі керівники створюють своє представництво в мережі у формі блогу чи мікроблогу Twitter. Це відкриває можливості для застосування ресурсів "м'якої сили" як інструменту формування позитивного іміджу держави. Проявом політики "м'якої сили" України можна вважати Євро-2012, завдяки якому були досягнуті великі успіхи в просуванні бренда України як потужної європейської держави, здатної проводити такі глобальні заходи. Футбольний чемпіонат відіграв позитивну роль не тільки у формуванні зовнішнього іміджу України, а і внутрішнього. Українці інакше подивилися на свою країну. Прийнято вважати, що "м'яка сила" – це інструмент зовнішньої політики. Такий підхід призводить до недооцінки потенціалу "м'якої сили", яка може бути задіяна і в цілях внутрішньої політики. Реалізація внутрішньої політики, яку підтримують власні громадяни, є об'єктивним показником "м'якої сили" держави. Україні слід сконцентруватися на власних соціальних і економічних проблемах, пропагуючи свої реальні успіхи в тих сферах, де є ресурси позитивного сприйняття західною громадською думкою. Потенціал "м'якої сили" України – в українській культурі, сільському господарстві, туристичній привабливості. Поряд з цим необхідне оптимальне залучення потенціалу основних комунікаторів національного брендингу (особистості, національні символи, спеціальні ініціативи держави, експортовані товари та послуги) і канали комунікації національного брендингу (ЗМІ, публічна дипломатія, "м'яка влада" тощо).

З метою створення сприятливого іміджу України слід провести кампанію по національному брендингу, яка дасть змогу не тільки поліпшити образ держави, а й зробити його привабливим за рахунок конкретно вжитих заходів. Більше уваги потребують інформаційні технології, державна інформаційна політика, проведення великих інформаційних кампаній та акцій, спрямованих на створення позитивного іміджу держави. В ідеалі фокус інформаційної кампанії слід спрямувати на активацію таких основних сфер, як туризм, залучення прямих іноземних інвестицій, підвищення обсягів експорту, культура і традиції, народ. Проблема формування позитивного іміджу України може бути вирішеною за умови наявності конкретної концепції, яка відображатиме національне і культурне різноманіття країни. Від того, наскільки вдалим буде імідж держави, залежить успіх політичної модернізації України. Новий імідж держави має демонструвати всьому світу, що Україна –демократична, економічно перспективна, успішна держава, яка динамічно розвивається і претендує на своє гідне місце в Європі.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!