Розділ «3. Іміджева політика України у внутрішньополітичному вимірі»

Для всебічного аналізу іміджевої політики у внутрішньополітичному вимірі необхідно насамперед з'ясувати сутність поняття "внутрішньополітичний імідж" України, аргументувати взаємозалежність внутрішньополітичного і зовнішньополітичного іміджу України.

Процес політичної модернізації, здійснюваний в Україні, передбачає особливу увагу до регіонів як самостійних адміністративно-територіальних утворень з власними політичними інститутами, структурами та акторами, які значною мірою визначають зміст і динаміку політичних процесів. Враховуючи, що імідж держави формують локальні іміджі, імідж регіону набуває особливого значення. Отже, одним із завдань цього дослідження є аналіз факторів формування іміджу провідних регіонів України.

3.1. Внутрішньополітичний імідж держави в уявленнях української громадськості

3.2. Взаємозалежність внутрішньополітичного і зовнішньополітичного іміджів України

К. Боулдінг виокремив у структурі національного іміджу зовнішній імідж – уявлення про одну націю в громадській думці інших країн – і внутрішній – уявлення нації про саму себе [522, с. 28]. Характер уявлень про себе і про своє місце у світі ("внутрішній" образ країни) справляє неоднозначний вплив на сприйняття країни за її межами ("зовнішній" образ). "Зовнішній" образ орієнтований на перед-уявлення про країну, сформовані за межами національного культурного поля (що "інші" думають про "нас"), і визначає її "репутацію". "Внутрішній" – відбувається на самооцінці, але доповнюється проекцією внутрішнього сприйняття за межі національно-державної спільності (що "ми" хочемо і вважаємо за потрібне розповісти про себе "іншим") [380, с. 9].

Як зазначає Е. Торопова, основна відмінність зовнішнього і внутрішнього іміджу – аудиторія, з якою здійснюються комунікації. Зовнішній імідж країни формується у громадській думці мешканців інших держав, внутрішній – у громадській думці її власних громадян. Внутрішній і зовнішній іміджі мають бути не просто співзвучні, а змістово однакові. Найважливішим їх елементом є національна ідентичність. Те, як населення країни сприймає себе, справляє істотний вплив на уявлення інших народів про цю країну [422, с. 6].

У цьому контексті логічно з'ясувати, у чому сутність понять "думка" і "громадська думка". Витоки поняття "думка" сягають Давньої Греції, де думка (грец. doxa) позначала імпульсивну оцінку, чуттєве ставлення і навіть оксюморон – "нерозумне" знання, яке протиставлялося істинному знанню – логосу. Звідси випливає, що сутність думки становить недодумане, недоосмислене, тобто те, що не є предметом наукових роздумів. Французький дослідник С. Московічі вважає: "Думка – це миттєві й більш-менш логічні судження, які, відповідаючи на актуальні питання, відтворюються в безлічі варіантів у людей однієї країни, одного часу та одного суспільства" [256].

Що стосується громадської думки, то як явище вона з'явилася у XVIII ст. Значення громадської думки в житті людства відзначив французький філософ Ж. Кондорсе. Він з'ясував відмінності громадської думки від думки приватної. Якщо громадська думка має стійкість, надійність і універсальний характер, то думка приватна є локальною, мінливою, а значить, сумнівною. Розвиток громадської думки він пов'язував із винаходом книгодрукування і читання, які дали людям змогу обмінюватися думками і почуттями за відсутності співрозмовника. Отже, індивіди, не пов'язані між собою відносинами, утворюють публіку, що володіє "освіченою думкою", яка стає обов'язковою для всіх.

Міжнародна громадська думка про Україну неоднозначна. Причиною цього є насамперед нечіткість зовнішньої політики. Має рацію Г. Патарай, який зазначає, що найважливіші внутрішньополітичні події країни, які перебувають у центрі уваги світової спільноти, справляють істотний вплив на імідж держави на міжнародній арені. Від того, з яким результатом, позитивним чи негативним, відбувається розвиток цих подій, наскільки адекватно з погляду міжнародного права і морально-етичних норм долаються проблеми внутрішньої політики, залежить у кінцевому підсумку поліпшення або погіршення репутації. Це, у свою чергу, об'єктивно впливає на іміджеві позиції країни [315, с. 13].

У 2012 р. на процес формування іміджу України впливали дві події – Євро-2012 і парламентські вибори. Відповідаючи на запитання журналістів, голова представництва ЄС в Україні зазначив, що Євро-2012 – це нагода привернути увагу до України загалом та окремих подій зокрема. Тому політичній ситуації в державі належить важлива роль у створенні іміджу за результатами проведення Євро. "Питання, які турбують Євросоюз, можуть негативно вплинути на позитивний імідж України після проведення Євро. Адже футбольних уболівальників цікавлять не лише футбол та пиво. Саме завдяки цьому чемпіонату європейці зможуть побачити контраст між українським суспільством, яке, на жаль, досі перебуває на стадії пострадянського розвитку, та європейською спільнотою", – зазначив Ж.-М. Тейшейра. "Очевидно, що через проведення Євро в Україні приділятиметься більше уваги політичній ситуації. Неправильно думати, що вболівальників цікавить лише футбол. Адже політична ситуація відіграє для них важливу роль, як і для політиків, які планують приїхати в Україну", – додав посол Республіки Німеччини в Україні Ганс-Юрген Гаймзьот. "Ми друзі України, і хочемо допомогти українцям у перетворенні їхньої країни на європейську державу. Ми очікуємо, що українська влада дослухається до рекомендацій Європейського Союзу. Якщо Україна хоче бути частиною європейської сім'ї, вона має поважати європейські цінності", – наголосив Ж.-М. Тейшейра [131]. Президент Польщі 1995– 2005 рр., голова наглядової ради Ялтинської європейської стратегії Олександр Кваснєвський, зауважив: "Чемпіонат – це чемпіонат. Місяць минув – і не можна зупинятися, треба продовжувати рух вперед. Тепер найголовніше, після цього успіху, провести чесні, прозорі й добре організовані вибори. Це буде впливати на імідж України навіть більше, ніж Євро [12].

З наближенням парламентських виборів в Україні міжнародні організації, у т. ч. Парламентська Асамблея Ради Європи уважно відстежували розвиток українських політичних подій. 4 вересня 2012 року у Страсбурзі засідав моніторинговий комітет ПАРЄ з метою обговорення політичної ситуації в Україні та шляхів взаємодії з українською владою. Співдоповідачка ПАРЄ по Україні шведка Маріетта де Пурбе-Ландін, оцінюючи політику української влади, висловила таку думку: "Багато слів і мало дій. Це найбільша проблема України. Вони обіцяють і не виконують зобов'язань, узятих на себе при вступі. Справи йдуть у неправильному напрямку. Я б навіть сказала, що Україна скочується в канаву, роблячи крок уперед і два назад. Ми можемо допомогти, але для цього треба до нас дослухатися. Якщо ж говорити відверто, не тільки цей уряд не виконує зобов'язання, а й інші, які перебували при владі в останні 17 років" [404].

Співдоповідач Парламентської асамблеї Ради Європи Майліс Репс вважає, що Україна відрізняється від інших країн, що перебувають під моніторингом ПАРЄ, своєю непередбачуваністю. На її думку, в цьому Україна відрізняється від Росії: "Візьмемо, наприклад, вибори в Росії – вони викликали так мало дискусій не тому, що там не було проблем, і вже точно не тому, що там ситуація краща, ніж у вас, а тому, що всі розуміли, що там станеться. І очікування цілком виправдалися! В Україні все інакше. І в цьому сенсі у вас демократія непогано функціонує" [440].

Відомий американський журналіст, історик Енн Еплбаум вказала на залежність міжнародного іміджу України від обставин проведення парламентських виборів у жовтні 2012 року. Таку думку вона висловила, спілкуючись з українськими журналістами та експертами під час відеоконференції в Інституті світової політики. "Від парламентських виборів зараз залежить, як надалі будуть сприймати Україну в ЄС і в СІЛА. Нас не цікавить, кого обере український народ, це його право. Нас цікавить, чи забезпечить виборчий процес рівні можливості всім громадянам, і чи буде процес передачі влади мирним і безболісним" [501].

Після президентських виборів 2010 р. були підстави вважати, що вільні демократичні вибори в недалекому майбутньому зможуть стати візитною карткою України. Так, наприклад, на думку представників Європейського Союзу, президентські вибори 2010 р. продемонстрували "важливі досягнення" української демократії. Про це йшлося в заяві верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки, віце-президента Європейської комісії Кетрін Ештон, зробленій 8 лютого 2010 року у Брюсселі: "Я вітаю завершення другого раунду голосування на президентських виборах в Україні й позитивну оцінку, дану цьому процесу міжнародною наглядовою місією ОБСЄ. Загалом спокійна атмосфера, в якій були проведені вибори, відкрита кампанія в ЗМІ і факт, що було зроблено справжній вибір, свідчать про важливі досягнення в розвитку української демократії", – заявила Кетрін Ештон. Крім того, вона привітала народ України з високою явкою в обох турах виборів і продемонстрованим "демократичним процесом і зобов'язаннями", а також запевнила, що ЄС залишається відданим зобов'язанню поглиблення відносин з Україною та підтримці в імплементації реформ, що стоять на порядку денному [129].

Позитивну оцінку виборам Президента України дав посол Іспанії в Україні Хосе-Родрігес Мояно: "Для ЄС дуже важливо, щоб Україна розвивалася як стабільна, демократична і відкрита країна. Останні вибори показали, що Україна може визначати свою зовнішню політику без якогось зовнішнього втручання. Вона показала, що розвивається як європейська країна, і надалі Україна, коли пройде цей шлях до кінця, продемонструє всім, що самостійно реалізовує свою власну політику" [59].

Уже в 2012 р. Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Кетрін Ештон, говорячи про Україну, заявила, що якщо керівництво держави не забезпечує своїм громадянам основних демократичних цінностей, то це – реальна проблема для ЄС. Після засідання міністрів у рамках Східного партнерства, яке відбулося в Брюсселі в липні 2012 року, відповідаючи на запитання журналістів щодо політичних ув'язнених, Кетрін Ештон констатувала, що тема верховенства права порушується "в кожній розмові, які у нас є". "Українським колегам ми наголошували багато разів: це – не про особистості, це про верховенство права, якщо є гарантія, що правосудця здійснюється ефективно і правильно і застосовується не тільки до Тймошенко, а й до інших, хто був затриманий", – нагадала вона позицію ЄС. Верховний представник ЄС також констатувала, що Україні "добре відомо, що це – фундаментальна частина проблеми, яка у нас є". "Що я хочу сказати сьогодні – значно ширше. Це – про роль керівництва, яке здійснюється від імені людей, і якщо це від імені людей, ви маєте забезпечити всім основні цінності, які об'єднують вас. Це – демократія, свобода, права людини. І якщо хтось у це не вірить, або виглядає так, що це не забезпечується, тоді це – реальна проблема для нас, це – проблема для цієї країни", – заявила вона.

Європейський комісар з питань розширення та Європейської політики сусідства Штефан Фюле повідомив, що під час зустрічі з міністром закордонних справ України Костянтином Грищенком він зазначив, що є проблеми, у вирішенні яких зацікавлені держави-члени ЄС. "Це – вирішити проблему використання виборчого правосуддя, друге – гарантувати, що наступні парламентські вибори справді будуть вільні і справедливі, і третє – здійснити конкретні кроки в процесі реформ, зокрема щодо порядку денного асоціації", – позначив Ш. Фюле три питання, які ЄС хотів би бачити вирішеними [506].

Однак, на думку міжнародних спостерігачів, парламентські вибори 2012 р. істотно погіршили демократичний імідж України. Про регрес демократії в Україні заявив Президент ПАРЄ Жан-Клод Міньйон. Він зазначив, що цілком згоден з негативними оцінками міжнародних спостерігачів, які вони висловили щодо виборчого процесу в Україні. "За словами спостерігачів, демократія занепадає. Це означає, що вона не в стані застою, а насправді регресує". Оскільки Україна є одним із 47 членів Ради Європи, вона на його думку, має виконувати свої зобов'язання перед організацією. "Очевидно, що Україна є членом Ради Європи, а не ЄС, і це конкретний приклад того, що ЄС відіграє міжнародну роль. Не наша справа ставати на чийсь бік, коли йдеться про порушення, недотримання, наша роль у проведенні парламентської дипломатії" [341].

Про те, що Європа розчарована тим, що відбувалося в Україні після виборів, на першій конференції Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства заявив глава Представництва ЄС в Україні Ян Томбінський. Він, зокрема, наголосив, що вибори є основою демократії. І не так важливо, краще чи гірше пройшли ці вибори порівняно з попередніми. Важливо, щоб під час підрахунку голосів було враховано волю громадян України [58].