Розділ «2. Модернізаційні проекції на імідж і бренд України»

Оскільки з розвитком інформаційної революції ключовими у формуванні зовнішньополітичного іміджу держави стали засоби масової комунікації, які використовують сучасні інформаційні технології, важливу роль при формуванні зовнішньополітичного іміджу мають відігравати державна інформаційна політика, а також розвиток міжнародних зв'язків з громадськістю, публічної дипломатії. Особливе значення при цьому належить інформаційним іміджевим кампаніям, які становлять комплексні, заздалегідь заплановані і узгоджені дії у сфері політичних комунікацій за певною програмою, спрямовані на формування позитивного іміджу держави. З розвитком інформатизації українського суспільства засоби масової комунікації не просто справляють дедалі більший вплив на різні сфери життєдіяльності суспільства, а й присвоюють деякі владні функції.

Все більшої популярності набувають інноваційні інформаційні технології, а саме Інтернет, конкретні інтернет-технології. "Інтернет змінює комунікаційні процеси. Якщо традиційні форми масової комунікації припускають якийсь центр, що виробляє і конвертує інформацію (теле-, радіопередавач, друкарня), на який можна безпосередньо впливати, то Інтернет такого центру не має. У Мережі кожен користувач може стати виробником і ретранслятором інформації, що значно знижує можливості традиційного контролю та управління інформацією" [414, с. 46–47]. Завдяки сучасним інформаційно-комунікаційним технологіям кожен охочий користувач мережі може створити особистий блог (інтернет-щоденник), який здатен виконувати функції засобу масової інформації та комунікації.

Як свідчать дані спеціальних досліджень, політичні блоги як джерело інформації цікаві багатьом провідним політичним коментаторам і журналістам. Дослідники навіть відзначають здатність таких блогів впливати на світові політичні процеси. Американські політологи зауважують, що політичні активісти, нездатні змінити становище у своїх країнах, дедалі частіше вдаються до допомоги блогів, щоб привернути увагу світової громадськості і в такий спосіб вплинути на свою владу. Це явище отримало назву "ефект бумеранга" [271, с. 124]. Водночас, як зазначає А. Сузі, навіть коли застосовуються т. зв. інноваційні технології, це не означає модернізації комунікаційних процесів у політиці. Новаторство застосування інформаційних технологій полягає передовсім не в самому факті їх застосування, а в способі вибудовування комунікації. Зокрема, у випадку іміджевої та інформаційної політики – у підході до організації комунікаційних процесів. Інтернет виступає тут лише як інструмент, нехай і найсучасніший [414, с. 46–47].

Поняття "інноваційні політичні медіа-технології" запровадив до наукового політологічного дискурсу український дослідник А. Недбай. На його думку, інноваційні політичні медіа-технології – "це цифрові, комп'ютерні, інформаційні, мережеві технології та комунікації, продукція яких має політичний характер, є інтерактивною і поширюється цифровими способами". А. Недбай виділив критерії, що відрізняють інноваційні медіа від традиційних. "Головними елементами в ідеології інноваційних медіа стали інтерактивність (яка постає результатом стрімко зростаючої кількості точок доступу до Інтернету, дигіталізації медіа та медіа-конвергенції (зближення, злиття різних аспектів медіа) і розповсюдження цифровими методами. Таким чином, традиційні та інноваційні медіа диференціюються за критерієм доступності і способами доставки кінцевому споживачеві" [272, с. 4].

В Україні розвивається криза ідентичності. А значить, одним з важливих завдань державної влади має бути допомога людям у пошуках почуття ідентичності, заснована на збереженні та розвитку української культури із застосуванням інформаційних технологій і механізмів. Теоретично інформаційне суспільство відкриває можливості для формування величезної кількості моделей ідентичності на основі горизонтальних зв'язків. Зростає потреба в максимальному спрощенні інформації, її персоніфікації та лінійності, але виникає і можливість відродження рефлексивного, раціонального підходу до політичної ідентифікації на основі спілкування в Інтернеті [330, с. 148]. Інформаційно-комунікаційні механізми і технології можуть і повинні бути задіяні з метою залучення інвестицій в українську економіку. Органи державного управління повинні надавати інформацію для потенційних інвесторів, спираючись на яку вони могли б приймати рішення про інвестування.

Розвиток присутності в мережі Інтернет – важливий для іміджу держави напрям діяльності, який слід активізувати. У сучасному політичному процесі влада змушена враховувати дедалі більше зростання ролі інформаційних і телекомунікаційних технологій в житті суспільства. Як свідчать наявні дані, 19,7 млн, або 50% українців у віці від 15 років є регулярними інтернет-користувачами. При цьому 13,3 млн входять у глобальну мережу щодня. Про це свідчать дані опитування, проведеного в 2012 році компанією InMind на замовлення Інтернет-асоціації України (ІнАУ).

У 2010–2012 рр. число постійних користувачів зросло в 1,5 раза – з 33% у третьому кварталі 2010 року до 50% у третьому кварталі 2012 року. Найбільше інтернет-користувачів у віці від 15 до 29 років–43%, у віці 30–44 років – 35%, і від 45 років і старше – 23%. При цьому Інтернетом рівною мірою користуються як чоловіки (51%), так і жінки (49%) [430]. За результатами дослідження компанії TNS за перший квартал 2012 року, 30% українців не уявляють собі життя без Інтернету. Такі дані 11 липня 2012 року оприлюднила компанія Google Ukraine. 42% опитаних повністю згодні з висловлюванням, що "життя без Інтернету було б набагато нуднішим". 12% опитаних повністю згодні й ще 11% в принципі згодні з тим, що їм легше висловити свої почуття в Інтернеті, ніж спілкуватися особисто. При цьому лише 9% вважають, що Інтернет дає змогу виділитися і бути не таким, як усі. Дослідження проводилося за допомогою онлайн-опитування, цільова група – українці старше 14 років, вибірка – 2748 респондентів [424].

Цікаві дані про роль Інтернету в житті молоді. Як свідчать результати соціологічного дослідження "Сучасна молодь України", проведеного Київським інститутом проблем управління імені Горшеніна з 1 по 20 березня 2013 року, більшість молодих українців (72,3%) як основне джерело інформації про певні події воліють бачити Інтернет. Понад половину опитаних (58,2%) отримують інформацію за допомогою телебачення, 21,7% – за допомогою спілкування з людьми, 12,4% – за допомогою друкованих ЗМІ, 5,8% – надають перевагу радіо. Більшість української молоді (71,9%) користується Інтернетом щодня. Кожен п'ятий (19,3%) опитаний виходить в Інтернет кілька разів на тиждень, 3,9%–кілька разів на місяць, 0,9% – епізодично, але не рідше одного разу на півріччя. Не користуються Інтернетом 2,9% респондентів. Більшій частині представників молодого покоління України (65,8%) Інтернет необхідний для пошуку інформації. Для роботи та навчання використовують всесвітню мережу 58,7% опитаних, для спілкування в чатах, на форумах, у соціальних мережах – 47,6%, для прораховування музики, перегляду фільмів, читання книг – 41,1%. Використовують Інтернет для того, щоб бути в курсі подій в країні й у світі,–39,6% респондентів, користуються електронною поштою – 33,1%, грають в ігри он-лайн – 24,6%, шукають в Інтернеті нових друзів, людей, близьких за інтересами – 23,4%. Спілкуються з родичами в мережі 22,2% респондентів, роблять покупки в Інтернеті – 10,5%, переглядають сайти еротичного змісту – 4,5%. Більше половини українських юнаків і дівчат (62,4%) щодня користуються соціальними мережами. Понад чверть опитаних (28,6%) виходять в соціальні мережі кілька разів на тиждень, 7,3% – кілька разів на місяць, 1,3% – епізодично, але не рідше одного разу на півріччя [160].

Інформаційно-комунікаційними механізмами формування політичного іміджу державної влади в інтернет-просторі є: інтернет-представництва суб'єктів політики (політичних лідерів, партій, органів державної влади); публікації про політичних акторів в електронних ЗМІ; обговорення на форумах та інших інтернет- майданчиках. Т. Мельникова вважає, що електронні ЗМІ в процесі формування політичного іміджу державної влади відіграють не визначальну роль, а другорядну, будучи доповненням до існуючих видів політичної інтернет-комунікації, таких як сайти суб'єктів політики та персональні блоги [245, с. 12].

Основними напрямами здійснення іміджевих комунікацій у мережі Інтернет є створення і підтримка веб-проектів (веб-сайтів та веб-порталів); використання поштових розсипок; публікація власних інформаційних матеріалів, частка у спеціальних форумах, дискусійних групах, використання доменних імен та контроль за власним іміджем в Інтернеті. У контексті здійснення зовнішньополітичних іміджевих комунікацій такими напрямами є створення іміджевих веб-порталів, використання веб-сайтів зовнішньополітичного відомства та дипломатичних представництв за кордоном із відповідним інформаційним наповненням та мовною доступністю; створення на цих веб-порталах та веб-сайтах служб тематичних інформаційних розсипок; публікація іміджевих матеріалів як на власних веб-ресурсах, так і в світових інтернет-виданнях та стрічках новин; використання доменних імен; контроль за іміджем держави в мережі Інтернет [420, с. 12].

Інтернет-сайт як засіб інформації "надає змогу негайно отримати відомості про стан двосторонніх відносин, дізнатися подробиці про країну, що приймає посольство, розібратися в формальностях, потрібних для отримання візи. Безперечно, що нові технології хоча і не є першопричиною змін, які відбуваються в дипломатичній системі, значно змінюють характер роботи дипломатів, забезпечують якісно новий рівень дипломатичної діяльності та надають дипломатам нові широкі можливості" [83, с. 186–187].

Держкомтелерадіо України провело моніторинг інформаційного наповнення веб-сайтів органів виконавчої влади за перше півріччя 2012 року з метою оцінити рівень інформаційного наповнення сайтів міністерств, центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Оцінювання здійснювали за кількісними показниками наявності інформації та її актуальності.

Загальний моніторинг охопив 100 веб-сайтів, з них 16 сайтів міністерств, 57 – інших центральних органів виконавчої влади, 27 – обласних та міських адміністрацій тощо. Його результати показали, що на веб-сайтах найповніше представлено інформацію щодо основних завдань діяльності органів виконавчої влади, їх структур, поточних та запланованих заходів, а також роботи зі зверненнями громадян. Однак недостатньо прозоро розкрито дані щодо механізмів надання адміністративних послуг, порядку оскарження рішень та відомостей про місцеві податки і комунальні платежі, про проведення тендерів тощо. Окрім того, результати моніторингу виявили, що деякі центральні органи виконавчої влади не мають власних офіційних веб-сайтів, а мають лише окремі веб-сторінки на сайтах профільних міністерств, як, зокрема, Державна інспекція України з питань праці. А Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті взагалі не представлена в мережі Інтернет. Щодо якості інформаційного наповнення, то на веб-сайтах 52 органів виконавчої влади її показник вищий за середній. Найбільш повно та доступно, як показав моніторинг, інформація представлена на сайтах Міністерства інфраструктури, Міноборони, Держархів- служби та ін. Серед інтернет-ресурсів облдержадміністрацій найінформативнішими є веб-сайти Волинської, Закарпатської, Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Рівненської облдержадміністрацій та Севастопольської МДА [110].

Вивчення веб-ресурсів Міністерства закордонних справ України та його зарубіжних установ (посольств, генеральних консульств і консульств, представництв при міжнародних організаціях) показало, що в більшості своїй вони потребують розвитку і значного доопрацювання. Це стосується як форми (застарілі технології), так і змісту. Основні недоліки: недостатня кількість матеріалів іміджевого характеру, низький рівень використання технологій зворотного зв'язку і мультимедіа. Згідно з результатами моніторингу, проведеного Держкомтелерадіо в другому півріччі 2012 року, МЗС опинилося серед органів виконавчої влади, чиї веб-сайти мають найнижчу якість інформаційного наповнення [369].

Цікаві факти є і про сайти законодавчої влади. 10 із 29 комітетів Верховної Ради не мають своїх сайтів, або не ведуть їх з різних причин, а на 18 діючих інтернет-сторінках комітетів не публікуються ні протоколи, ні стенограми засідань. Причому деякі голови комітетів навіть не знають, чи є у них сайт, і свою інформацію розміщують на сайті Партії регіонів. Так, наприклад, немає сайтів у Комітету з питань фінансів і банківської діяльності, Комітету з питань охорони здоров'я. А деякі комітети, які сайт мають, не розміщують протоколів, стенограм або навіть порядку денного майбутнього засідання і відвідуваності народними депутатами засідань комітетів. Комітет з питань соціальної політики та праці і Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин на інформаційний запит відповіли, що у них немає навіть технічної можливості записувати стенограми (табл. 2.1.) [111].

Таблиця 2.1.

Сайти комітетів Верховної Ради України

*Джерело: [111].

З метою створення позитивного внутрішнього іміджу держави слід активно застосовувати рекламно-інформаційні технології. їх варто використовувати для просування не тільки комерційних пропозицій, а й соціально-позитивної інформації іміджевого характеру. Така інформація про соціальні досягнення необхідна для того, щоб населення розуміло, що слід оцінити позитивно і чим можна пишатися. Необхідно рекламувати позитивні результати політичної модернізації країни і демонструвати конкретні приклади їх застосування. До рекламно-інформаційної діяльності з поліпшення іміджу держави потрібно залучати авторитетних діячів політики, економіки та культури.

Для того щоб Україну сприймали в міжнародному просторі як надійного і передбачуваного партнера, що поділяє європейські демократичні цінності, необхідно задіяти такі інформаційно-комунікаційні механізми, як: