Розділ «4.3. Співробітництво і взаємозалежність»

Особливу роль в українському політичному вимірі відіграють геополітичні інтереси США і РФ. Слід зазначити, що російсько-американські домовленості зі співробітництва у стратегічно вразливих напрямах досягли значного успіху, про що мова йшла вище. Заява державного департаменту США від 2 грудня 2004 р. свідчить про те, що США і Росія зблизили позиції щодо України. Водночас дедалі більше стає очевидним, що в разі певних умов і необхідності Росія може застосувати й силовий варіант, спрямований на підтримку російських інтересів в Україні, що підтверджено відповідними заявами міністра закордонних справ РФ П. Лаврова: "Якщо в Росію надійде відповідне прохання українського керівництва, ми таке сприяння зможемо надати".

Водночас Росія дала зрозуміти європейській спільноті на саміті Росія — ЄС у Гаазі (2005), що питання, з ким бути Україні — зі Сходом або Заходом, із Росією або Європою, вирішуватиме не Захід, а... Росія. "Всі зрозуміли, що подібні заяви (на підтримку України. — Л. Ч.) є "самовбивчими", у тому числі й для Європи в цілому", — заявив В. Путін. У ситуації, що склалася, останнє слово на підтримку вибору України могла б зробити американська сторона. Але цього не сталося. Отже, Україна залишається сам на сам з могутнім сусідом — Російською Федерацією, що не виключає різноманітних варіантів тиску та опосередкованого втручання.

Водночас Президент України В. Ющенко підкреслив, що незважаючи на історію непростих відносин, керівники України не планують сперечатися з Москвою. "З Росією завжди необхідно жити дружньо. Росія — велика країна, і треба поважати ті процеси, які там відбуваються".

У розбудові українсько-російських відносин необхідно брати до уваги те, що російська зовнішньополітична конфігурація складається й відбувається на порядок значно вищий, ніж українські реалії. Росія сьогодні названа гравцем елітного клубу, куди вхід Україні поки що заборонений. Росія намагатиметься дістати певні привілеї для себе. Це простежується в розвитку російсько-американського діалогу та російсько-європейського компромісу. Вона зайняла вичікувальну позицію стосовно визначення України з боку Європи і США, розраховуючи на об'єктивні реалії, які приведуть нашу державу до російського вибору. Таким чином, російські вподобання і вибір на українському просторі, що є характерним для поведінки стратегічного партнера сьогодні, можна визначити ситуативними, зумовленими стратегічними геополітичними інтересами.