Розділ «3.4. Міжнародні фінансові структури в політиці України»

За деякими оцінками Україна щорічно втрачає понад 8 млрд. доларів через те, що не є членом СОТ і не має загальновизнаного статусу країни з ринковою економікою, наголошував В. Ющенко під час українсько-американських переговорів у серпні 2005 р. (Київ). Гальмівним явищем для вітчизняної економіки була й американська поправка Джексона-Веника стосовно України. Хоча І вересня 2005 р. уряд США скасував торговельні санкції проти України, введені кілька років тому через піратство інтелектуальною власністю, але зі "Списку-301" (за назвою ст. 301 торговельного акта США) Україну не вилучили (усього в цьому списку станом на 2005 р. є 52 держави). Вона є єдиною країною, що увійшла в групу "пріоритетних", за якими передбачено особливе спостереження у зв'язку з порушеннями в сфері інтелектуальної власності.

Водночас намагання набути членства в СОТ має й певні ризики. Міжнародний поділ праці, на якому базується глобалізація, призводить до появи країн, що культивують лише кілька видів виробництва або навіть один. Таким чином, багато держав стають провінціями світової економіки і потрапляють у тотальну залежність від тих гегемоністських сил, що контролюють світовий ринок. За таких умов введення ліберального принципу вільного обміну, дію якого забезпечує Світова організація торгівлі, не лише не ліквідує економічну нерівність націй, а й поглиблює та абсолютизує її. Не слід розраховувати, що вступ до СОТ автоматично приведе до поліпшення економічного становища країни і повною мірою забезпечить її економічні інтереси в міжнародних торговельно-економічних відносинах і спорах. Членами СОТ є майже 150 країн, і лише близько третини з них мають достатньо високий рівень економічного розвитку та достатку, тоді як більшість інших — країни бідні, які не в змозі подолати економічний і технологічний розрив, що постійно зростає між бідними й багатими державами.

Водночас, зважаючи на те що вступний процес до СОТ розглядався здебільшого як юридично-дипломатичний, в Україні досі не вироблено цілісної стратегії адаптації економіки до існування в умовах СОТ. Внаслідок цього значні обмеження, що накладають на економічну політику зобов'язання, взяті на себе Україною в рамках СОТ, виявляються не компенсованими відповідними змінами в інструментарії економічної політики, що знижує дієздатність останньої, посилює негативні складові наслідків вступу до СОТ.

Для запобігання негативним наслідкам викликів і загроз Українська держава співпрацює з міжнародними фінансовими структурами, серед яких чільне місце посідає Міжнародний валютний фонд, що має статут спеціальної установи ООН (створений у 1944 p., учасники — 180 держав). Мета Фонду — сприяти розвиткові міжнародного співробітництва, врегульовувати валютні курси і контролювати дотримання їх. Капітал МВФ формується із внесків членів згідно з установленою квотою. 25 % квоти вкладають у вільно конвертованій валюті, а 75 % — у національній валюті. МВФ може позичати кошти будь-якій країн і-учасниці МВФ. Право вето на рішення МВФ мають тільки США. Україна — член МВФ з 1993 р. Після завершення програми розширеного фінансування (EFF) співробітництво України з МВФ триває.

В Україні активно діє Світовий банк (Міжнародний банк реконструкції і розвитку); який фінансує низку програм. Позики надаються на розвиток інститутів державного управління, фінансування критичного імпорту, реабілітацію гідроелектростанцій, проекти з енергетики, газопостачання, транзиту газу, з насінництва, з розвитку приватного фермерства, на розвиток систем зв'язку, міського транспорту і житлового будівництва, на охорону здоров'я, соціальний захист, системи освіти, розвитку фізичного виховання, водопостачання і водоочищення та низку інших проектів. Рада виконавчих директорів Світового банку в листопаді 2005 р. затвердила займу розмірі 99,4 млн. доларів для вдосконалення системи соціальної допомоги в Україні, розрахованої на три роки. Проект спрямований на підвищення ефективності адресної допомоги і спрощення процедур її отримання. В результаті реалізації проекту можна очікувати підвищення проценту виплат соціальної допомоги у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям з 40 % у 2005 р. до 60 % у 2008 р. Ще однією інноваційною особливістю є інтеграція в бюджетний процес і використання системи Держказначейства замість спеціально створених установ. Займ надаватиметься на стандартних умовах на 20 років, враховуючи п'ятирічний пільговий період.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) запропонував Україні відкрити кредитні лінії для виконання довгострокових державних програм. Пріоритетними напрямами визначені кредитування енергетики, будівництво залізниць, сільського й житлово-комунального господарства, кредитування реконструкції житла і розвиток малого бізнесу. ЄБРР готовий інвестувати проекти муніципального рівня, які не вимагають державних гарантій. Рада директорів ЄБРР 14 грудня 2004 р. схвалила програму фінансування середнього, малого і мікробізнесу на суму 200 млн. доларів. Передбачається, що ця програма реалізовуватиметься безпосередньо через українські комерційні банки без залучення державних гарантій і участі Нацбанку. Попередні кредитні лінії ЄБРР для підтримки малих і середніх підприємств (МСП1 і МСП2) реалізовувалися через Національний банк України під державну гарантію. МСП1 був підписаний 1994 р. і діяв до 2000 р. За цей час засобами кредиту було профінансовано 155 проектів на суму 135 млн. доларів. МСП2 підписаний 1998 р. і діє й досі. Його розмір становить 88 млн. доларів, а в його обслуговуванні беруть участь 8 банків: "Ажіо", "Аваль", Ва-Банк, "Надра", "Форум", Укрсоцбанк, Международный Коммерческий Банк та Кредит-промбанк.

У 2005 р. обсяги кредитування збільшилися порівняно з 2004 р. удвічі — до 500—600 млн. євро. До того ж ЄБРР зобов'язався наповнити Чорнобильський фонд "Укриття" фінансовими ресурсами, необхідними для завершення проекту будівництва нового саркофага. Загальна сума інвестицій ЄБРР в Україні за 63 проектами становить 1,5 млрд. євро.

Відповідно до завдань, окреслених Президентом України, економічна дипломатія приділяє першочергову увагу послідовній інтеграції України в світову економіку, просуванню шляхом вступу до Світової організації торгівлі, розвитку стратегічного партнерства з світовими фінансовими структурами, боротьбі з фінансуванням тероризму тощо. МЗС України надає всебічну допомогу українським діловим колам з питань зовнішньоекономічної діяльності, сприяє формуванню сприятливого іміджу України за кордоном і заохоченню іноземних інвестицій.