Розділ «3.4. Міжнародні фінансові структури в політиці України»

· Угода про правила походження;

· Угода про процедури імпортного ліцензування;

· Угода про перед відвантажу вальну інспекцію;

· Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи;

· Угода про субсидії та компенсаційні заходи;

· Угода про захисні заходи.

Тепер членами СОТ є 141 країна світу, ще близько ЗО, у тому числі Україна, ведуть переговори щодо вступу до цієї організації. Членство в СОТ передбачає обов'язкову участь у всіх багатосторонніх угодах, крім декількох із обмеженим колом учасників. Положення системи угод СОТ спрямовані на досягнення основних цілей, визначальними серед яких є: рівноправність в торгівлі для всіх держав (із застосуванням норм про режим найбільшого сприяння, національний режим, заборона будь-яких форм дискримінації); лібералізація зовнішньої торгівлі; послідовне проведення справедливої торговельної політики; забезпечення прозорості торговельних процедур.

СОТ виконує такі основні функції:

· сприяє реалізації угод Уругвайського раунду та інших угод, укладених в рамках СОТ;

· служить міжнародним форумом для обговорення спірних питань та тлумачення угод Уругвайського раунду;

· виступає арбітром у разі виникнення спірних питань між країна-ми-членами;

· здійснює моніторинг та аналіз інформації щодо торговельних режимів країн-членів;

· здійснює співробітництво з іншими міжнародними організаціями, які займаються питаннями розвитку глобальної економіки;

· надає технічну допомогу країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою.

Країни-члени СОТ сплачують індивідуальні внески, які обчислюються на основі часток цих країн у загальному обсязі світової торгівлі. Вищим органом СОТ є Міністерська конференція, яка скликається раз на два роки і приймає найважливіші рішення в сфері торгівлі. Генеральна рада — керівний орган — проводиться кожні два місяці для здійснення нагляду за функціонуванням організації і виконанням відповідних угод. Генеральна рада також виступає як вищий орган для розв'язання спорів і проведення огляду торговельної політики країн-членів. Повсякденна робота СОТ проводиться в рамках трьох Рад, шістнадцяти Комітетів та п'яти переговорних груп і органів.

Можна прогнозувати, що українське представництво при СОТ стане одним із основних вітчизняних дипломатичних представництв, що працюють в економічному напрямі. Розширюються функції та обсяги роботи представництв при СНД, ЄС та ООН — основних осередках, де формуються і відстоюються позиції України на міжнародній арені практично з усіх соціально-економічних проблем. Поступово центр ваги переноситься з двосторонніх структур на міжвідомчі та урядові комісії з конкретних багатосторонніх напрямів взаємодії (СНД, СОТ, ЄС тощо), що надає можливість знайти оптимальне співвідношення дво- і багатосторонньої економічної дипломатії.

У зв'язку з зазначеним розглянемо питання співпраці України з провідними економічними міжнародними організаціями. Проблему набуття членства в СОТ Україна порушила ще 1994 р. під час переговорів Президента України Л. Кучми з Генеральним директором СОТ Р. Руджеро. Українська сторона ознайомила Р. Руджеро з Програмою економічних реформ, розпочатою в Україні восени 1994 p., якою передбачалося розв'язати найважливіші стратегічні завдання. Серед них — шляхом різкого обмеження рівня інфляції досягти макроекономічної стабілізації, через стимулювання експортного потенціалу збалансувати платіжний баланс країни і створити умови економічної активності та закласти підвалини постійного економічного зростання. Крім того, Генерального директора COT поінформовано про досягнення країни. Це й поступова лібералізація економіки (значно лібералізовані експорт — імпорт, зняті обмеження на торгівлю сільськогосподарською продукцією), внутрішньої і зовнішньоекономічної діяльності, зміни в податковій політиці, структурній перебудові (триває процес роздержавлення та приватизації державних підприємств, уніфіковано валютний курс, розвивається валютний ринок), земельній реформі, системі соціального захисту тощо. До того ж була скасована система квотування та ліцензування експорту, ліквідована система державного контракту та державного замовлення на експорт, значно спрощена система обліку окремих видів зовнішньоекономічних контрактів. Всі ці заходи спрямовані на максимальну гармонізацію з вимогами системи ГАТТ/СОТ.

У переговорному процесі щодо вступу України в COT західні партнери вимагають більшого відкриття українського внутрішнього ринку товарів та послуг, мінімізації державної підтримки національного виробника. У разі набуття Україною членства в COT для вітчизняного виробника переваги вільного доступу на світові ринки більшою мірою стосуватимуться ринків сировинної продукції та напівфабрикатів. Так, можуть "вижити" металургійна, хімічна та деякі інші сировинні галузі, які Й тепер працюють здебільшого на експорт (до 80 і більше відсотків від загального рівня виробництва).

Тому основним завданням у зв'язку зі вступом України до СОТ е збереження найуразливіших галузей промисловості та сільського господарства завдяки проведенню ефективної захисної політики, в тому числі запровадженню механізмів нетарифного регулювання.

Необхідно зазначити, що за результатами Уругвайського раунду (1994) країнам із перехідною економікою, які хочуть приєднатися до системи ГАТТ/СОТ, надається семирічний перехідний період для адаптації своїх економік до жорстких вимог системи, максимально лібералізувати свою зовнішню торгівлю. У 2000 р. згідно з Концепцією трансформації митного тарифу на 1996—2005 pp. визначено верхню межу ставок ввізного мита, яка становить 20—25 %. Тому поряд із процесом приєднання України до ГАТТ/СОТ відбувається поступове приведення економічного рівня митних тарифів до світових вимог, яке здійснюється на основі реальної економічної ситуації в країні.