Розділ «3.2. Європейський вибір України»

Пріоритетними напрямами програми TACIS в Україні визначені ядерна безпека та охорона довкілля, реорганізація енергетичного сектору, реструктуризація державних підприємств, підвищення ефективності аграрного сектору, допомога у створенні сучасної транспортної інфраструктури, адміністративна реформа. Загалом у рамках програми Україні в 1991—1996 pp. надано допомогу обсягом понад 400 млн. екю, що була спрямована в Донбас, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя і Крим. Програма TACIS на 1996—1999 pp. (обсягом 416,8 млн. екю) охоплювала впровадження ноу-хау, навчання персоналу з країн ЄС, підготовку висновків і експертних оцінок (це становило в сумі 70—80 % витрат, а на навчання українських фахівців — 10—20 %, тоді як інвестиції й мікрокредитування сягали 10 % усієї суми. З боку країн-реципієнтів програми з огляду на непомірні витрати на західних консультантів викликали справедливу критику).

Пріоритетом програми 2000—2006 pp. (обсяг для України — 600 млн. екю) визначено стимулювання інвестицій, на що спрямовується 25 % коштів. Технічна допомога у 2001—2003 pp. із щорічним бюджетом понад 50 млн. євро була спрямована на розвиток громадянського суспільства, освіти, на підтримку малого й середнього бізнесу, реформування енергетичного сектору, створення сучасної банківської системи і розвиток соціальної політики в Україні. Основна увага в секторі атомної енергетики ЄС приділялася закриттю ЧАЕС, на що комісія ЄС надала 500 млн. екю, з яких — 100 млн. у формі грантів від TACIS і 400 млн. екю у формі позик, наданих Євратомом. Після закриття Чорнобильської АЕС ЄС прийняв рішення про надання Україні гранту в розмірі 65 млн. євро для компенсації паливного дефіциту. 13 грудня 2000 р. ЄК ухвалила надання Національній енергогенеруючій компанії України "Енергоатом" кредиту на суму 585 млн. доларів від Євратому на добудову і введення в дію другого блоку на Хмельницькій та четвертого блоку на Рівненській атомних електростанціях (проект K2R4), що покриває близько 40 % необхідної суми (загальна вартість проекту оцінюється у 1480 млн. доларів). Звісно, таких коштів замало для завершення згаданих проектів. За обсягами технічної допомоги Україні найбільшим донором після Європейської комісії виступають Велика Британія, Німеччина й Нідерланди, значно випереджаючи Францію (у 1999—2000 pp. допомога від неї не поступала) і Швецію.

Україна висунула зустрічні пропозиції до ЄС: на його розгляд внесено "Пропозиції щодо форм та механізмів залучення Україною міжнародної технічної допомоги ЄС на 2004—2006 і 2007—2013 роки". Водночас Європейська комісія затвердила (листопад 2003 р.) Стратегію та Індикативну програму прикордонного співробітництва TACIS на 2004—2006 pp., що складається з 12 нових програм сусідства. Програми охоплюють регіони, що межують із ЄС, від Баренцового до Чорного моря. Україна є учасницею чотирьох програм, а саме:

· Україна — Польща — Білорусь: з індикативним бюджетом фінансування з боку TAC1S у 8 млн. євро. Від України в ній беруть участь Волинська, Закарпатська та Львівська області;

· Україна — Угорщина — Словаччина: фінансування 4 млн. євро. Залучена Закарпатська область України;

· Україна — Румунія: фінансування 6,5 млн. євро. Від України беруть участь Закарпатська, Івано-Франківська, Одеська та Чернівецька області;

· програма транснаціонального співробітництва з територіального розвитку — КАРДС (CARDS): 5 млн. євро. Залучені Закарпатська, Івано-Франківська, Одеська, Львівська, Волинська, Чернівецька області. Програма охоплює центральні, адріатичні, придунайські південно-східні регіони Європи — 18 країн.

Отже, Брюссель розраховує на допомогу офіційного Києва в облаштуванні кордонів, у питаннях боротьби з незаконною міграцією й тероризмом і особливо у вирішенні придністровської проблеми. В галузі військового співробітництва пріоритетними напрямами є можливість використання ЄС потенціалу української транспортної авіації для здійснення перевезень на значні відстані; вирішення спільно з ЄС проблем утилізації надлишкових озброєнь та застарілих боєприпасів, а також залучення України до складу Сил швидкого реагування ЄС (Україна пропонує свої інженерні, аеромобільні та авіаційні підрозділи). В контексті співробітництва Україна — ЄС у політико-безпековій сфері сторони узгодили питання участі України в Поліцейській місії ЄС в Боснії і Герцеговині, у стабілізаційних силах на території Іраку, операції ЄС в контексті реалізації завдань Європейської політики безпеки та оборони в Македонії і Конго. До напрямів співпраці України — ЄС слід додати участь спеціалістів у створенні глобальної системи спостереження за землею (GEOSS). Розпочато переговори з Україною щодо угоди про співпрацю у створенні Глобальної навігаційної системи (GNSS), участі України в програмі "Галілео". Схвалений десятирічний план дій, що визначає основні напрями й послідовність колективних дій для створення ГЕОСС; схвалена спеціальна резолюція з попередження стихійних лих, пов'язаних із цунамі й землетрусами. Вирішено, що секретаріат розміщуватиметься у Всесвітній метеорологічній організації й координуватиме з нею свою роботу. Для України використання національних засобів космічного спостереження (системи СІЧ) у міжнародних проектах є важливим чинником розвитку вітчизняного ракетно-космічного потенціалу.

Європейське космічне агентство заінтересоване у використанні розвинутої української наземної інфраструктури для прийому та обробки потоків інформації з супутників дистанційного зондування Землі (ДЗЗ). До неї входять центри управління польотами й випробувань космічної техніки, а також прийому та обробки інформації і контролю за навігаційним полем з вимірювальними пунктами у Сімферополі, Дніпропетровську, Харкові, Києві. Окремо в цьому проекті можуть бути задіяні вимірювальні пункти Центру управління польотами Національного центру управління і випробування космічних засобів у Євпаторії (система "Вулкан") і Центру прийому і обробки спеціальної інформації і контролю навігаційного поля в Дунаївцях (Хмельницька область).

Дослідження Землі з Космосу стає що більше затребуваним для отримання достовірної інформації про її стан. Таку інформацію можуть забезпечити космічні апарати зондування, оснащені радіолокаторами, радіометрами, оптико-електронними сканерами. Процеси, що відбуваються на Землі, перебігають досить повільно — протягом десятиліть: ерозія ґрунту, утворення байраків, опустелювання земель, зміни площі лісів, русел річок, кордонів морів тощо. З цією метою створюються архіви даних і системи доступу до них, зокрема Інтернет. Створення в Україні супутників дисзондування "Січ-ЇМ" і "Мікросупутник" КС5МФ2, інтегрованих у систему ЕКА ЄС, робить можливим передавати для використання європейським спеціалістам накопичені в архіві дані. Ринок збуту систем ДЗЗ щороку розширюється на 20 %. У результаті такого контролю з'являється можливість зміцнити управління природними ресурсами, підвищити якість контролю і стану навколишнього середовища й забезпечити національну безпеку.

Водночас ЕКА планувала серед інших використовуваних ракет-носіїв з космодрому "Куру" у Французькій Гвіані (важкі Агіапе-5, Франція; середні "Союз-ST", Росія; легкі Vega, Бельгія, Італія, Франція, Нідерланди, Іспанія, Швеція і Швейцарія) використати український двигун малої тяги. Поза тим, українські ракетоносії поки що не "пробилися" на європейський ринок. 2004 р. компанія Avio S. p. А. уклала контракт з ДКБ "Південне" і ВО "Південмаш" на поставку цих двигунів для ракет Вега з 2005 р. За контрактом щорічно українська сторона має постачати шість силових установок. ДКБ "Південне" вже передало технічну документацію на виготовлення двигунів ВО "Південмаш" для підготовки їх до серійного виробництва. Створення ракет Vega (Вега) надасть можливість європейським країнам збільшити кількість запусків малих апаратів із космодрому "Куру", що допоможе дещо знизити ціни на пускові послуги ракет легкого класу.

На Україну було поширено мандат Європейського інвестиційного банку, зокрема в галузях енергетики, транспорту, навколишнього середовища і прикордонного співробітництва.

ЄС підтримав Україну у вступі її до СОТ, у тому числі опрацював відповідні документи. Особливу увагу було приділено питанням інтеграції інфраструктурних мереж України і ЄС у контексті розширення Євросоюзу, енергетичним і транспортним мережам, зокрема з'єднанню з панєвропейськими транспортними коридорами і транс'європейською транспортною системою. Водночас ЄС негативно сприйняв підписання Україною угоди про створення Єдиного економічного простору в рамках СНД, вважаючи подвійну інтеграцію неможливою.

Правила прийому до європейського товариства щодалі ускладнюються. Вимоги до нових членів ЄС є досить жорсткими, особливо ті, що пов'язані з вільним пересуванням людей і капіталу, з екологічними параметрами продуктів, санітарними та якісними стандартами, а також правила походження товарів, що імпортуються ЄС, що мають бути виробленими на 60 % у країнах-експортерах (в іншому випадку їх ввезення в ЄС забороняється), тощо. В основу схеми конкретних кроків у просуванні інтересів держави у напрямку євроінтеграції можна було б покласти набутий десятиліттями досвід інституцій ЄС. Значна залежність ділових кіл від наднаціонального регулювання їхньої діяльності на єдиному ринку ЄС привела до утворення специфічної системи взаємозв'язку і лобістського впливу на інститути Союзу. В результаті поза індивідуальним склалося колективне лобіювання через союзи та об'єднання ділових кіл різних рівнів. На національному рівні вони представлені торгово-промисловими палатами, загальнонаціональними й регіональними об'єднаннями промисловців і підприємців (у Бельгії, Іспанії та ін.).

Серед гіпотетичних ускладнень у разі інтеграції України до ЄС слід враховувати і зростання конкуренції з боку розвинутих фірм європейських країн, згортання низки галузей вітчизняного виробництва, ліквідацію неконкурентоспроможних підприємств, соціальні наслідки тощо. Наведені вище дані торгового балансу України з країнами ЄС також можуть свідчити про загрозливу тенденцію входження України у світовий поділ праці як сировинного та ресурсного додатку. Триватиме поступова переорієнтація на забезпечення українського ринку збуту другосортною продукцією іноземного походження, постачання за кордон за значно заниженою вартістю трудових ресурсів, натомість розміщення на своїй території екологічно забруднених і небезпечних виробництв. З огляду на занепад вітчизняної наукової галузі імпорт наукоємної продукції в Україну значно перевищуватиме експорт, що може призвести до перетворення Української держави на науково-технічну периферію промислово розвинутих країн. Отже, в сучасній ситуації Україні необхідно диверсифікувати зовнішні зв'язки, використати увесь комплекс двостороннього і багатостороннього співробітництва, виходячи насамперед із завдань внутрішнього розвитку. Україну не лише приймуть, а й заохочуватимуть до вступу в ЄС лише тоді, коли ми самі побудуємо за європейськими стандартами не тільки державу, а й суспільство — суспільство, яке житиме за прийнятними в Європі принципами поваги до прав людини і до права в цілому.

Європейський напрям зовнішньої політики України — один із шляхів модернізації економіки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, можливості виходу на внутрішній ринок ЄС. У політичному аспекті європейська інтеграція детермінує модернізацію правового поля Української держави, демократизацію її політичної та інституційної систем. Співробітництво з ЄС сприятиме наближенню соціальних умов країни до високих європейських стандартів, підвищенню рівня життя й добробуту населення.

Водночас із розширенням Європейського Союзу навколо України утворився вакуум безпеки, Українська держава об'єктивно шукає захисту від глобальних і регіональних проблем саме в участі в міжнародних організаціях, у співробітництві з ними.

Підсумовуючи, зазначимо, що повернення до Європи стало одним із визначальних напрямів зовнішньої політики суверенної України з перших кроків її існування. Держава як активний учасник світового процесу відігравала й відіграє важливу роль у становленні й розвитку системи міжнародних відносин, у тому числі й формуванні європейських структур із захисту миру й безпеки, політичного та економічного співробітництва.

Обережна і стримана позиція у виборі провідних партнерів України, яка опинилась у центрі вируючих політичних процесів трикутника США — Європа — Росія, на даному етапі розвитку виправдовує себе. Таку геостратегічну поведінку, з огляду на внутрішньополітичні та економічні процеси в самій Українській державі, а також на різновагові можливості європейських, заокеанських і євразійських союзників, можна визначити як перехідну. Але в будь-якому разі процеси, підвладні діалектичним законам розвитку, відбуваються. 1 наша держава продовжує обирати прийнятну модель існування, вимірювати позитиви й негативи розширених європейських структур і альянсів, аналізувати ситуації в країнах, що приєдналися до Північноатлантичного блоку і Європейського Союзу, зважати на можливості і прорахунки міждержавної інтеграції простору СНД.

Євроінтеграція є основним і незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України, вона визначена стрижнем стратегії економічного та соціального розвитку України на наступне десятиріччя. Намагання України бути визнаною європейською державою спирається на спільне із західним світом розуміння й бачення суспільних цінностей. Україні при цьому належить законодавчо адаптуватися до права Європейського Союзу, яке не зводиться лише до законодавства ЄС, а охоплює загальні принципи, цінності і правову культуру.