Продукт у будь-якій формі має дві властивості: з одного боку, задовольняє певну людську потребу, а з іншого - є втіленням суспільної праці людини, яка є однією з двох сторін праці як процесу, що створює даний продукт.
Конкретна праця відрізняється певними конкретними формами, характером трудових операцій, знаряддями і предметами праці, своїм конкретним результатом. Конкретна праця як творець корисності (споживчої вартості) продукту - вічна природна необхідність, умова існування людей і суспільства.
Водночас слід підкреслити, що праця - це не єдине джерело створення корисних благ (споживчих вартостей). У процесі їх створення своїми ресурсами бере участь і природа. Тому корисне благо є результатом спільної дії людської праці і природи.
Вартість або суспільна сторона продукту є втіленням людської праці взагалі, незалежно від її конкретної форми. її матеріальною основою (субстанцією) є праця в фізіологічному розумінні - витрати м’язової, нервової і розумової енергії людини. Цю сторону праці назвали абстрактною працею. Вартість або цінність продукту показує, чого варта та чи інша споживча вартість суспільству, а у кінцевому результаті - чого коштує суспільству задоволення тієї чи іншої людської потреби. Цінність (вартість) проявляється як властивість продукту, що знаходиться в товарній формі, тобто призначений для обміну і продається на ринку, тому існує поняття продуктивної і непродуктивної праці. З цього приводу існують дві точки зору.
Згідно марксистського підходу, праця продуктивною є лише тоді, коли створює матеріальні блага, а вся інша праця - непродуктивна. З точки зору сучасної економічної науки продуктивною є будь-яка праця, що приносить дохід, тобто праця викладача і стоматолога, юриста і актора, архітектора і банкіра, бухгалтера і перекладача є також продуктивною працею. А будь-яка продуктивна праця створює продукт.
Тому в економічній теорії для визначення суспільного продукту існує дві концепції - звужувальна і розширювальна (детальніше про це див. у главі 4).
При визначенні макроекономічного ефекту виробництва застосовують ряд показників, найбільш загальним з яких є валовий (сукупний) суспільний продукт (ВСП). Розраховують сукупний суспільний продукт по-різному. В залежності від того, які елементи включають до його складу, слід розрізняти: валовий суспільний продукт, кінцевий суспільний продукт і валовий національний продукт.
При визначенні величини валового суспільного продукту завжди стикаються з повторним рахунком окремих виробничих затрат. До його вартості включається не лише готовий, а й проміжний продукт (сировина, паливо, матеріали), причому один і той же проміжний продукт враховується декілька разів. Наприклад, залізна руда спочатку включається у валову продукцію гірничодобувної промисловості, а потім у вартість виготовленого з неї металу, машин, верстатів тощо.
ВСП має як натурально-речовий, так і вартісний вираз. За матеріально-речовою формою ВСП складається із засобів виробництва і засобів споживання, тобто усіх корисних благ. Виходячи із функціонального призначення різних частин ВСП його структуру можна подати таким чином:
ВСП = ФЗ + ФС + ФН,
де ФЗ - фонд заміщення; ФС - фонд споживання; ФН - фонд нагромадження.
Фонд заміщення використовується для заміни тих засобів виробництва, що протягом даного року вибули з процесу виробництва через зношення. Він складається виключно із засобів виробництва.
Фонд споживання - це та частина ВСП, що використовується протягом даного року на особисте споживання. До його складу входять лише предмети споживання.
Фонд нагромадження - це та частина ВСП, яка використовується для розширення масштабів суспільного виробництва шляхом залучення додаткових засобів виробництва і додаткової робочої сили. За своєю натуральною формою він складається як із засобів виробництва, так і з предметів споживання для додаткової робочої сили.
За вартісною формою (у ціновому виразі) ВСП має таку структуру:
ВСП = С + (V + т),
де С - стара або перенесена вартість;
V + т - нова або добавлена вартість;
V - необхідний продукт; т - додатковий продукт.
Перенесена вартість складає ту частину вартості ВСП, яка протягом даного року переноситься із засобів виробництва на створений продукт. Вона створена минулою працею, тобто в попередньому періоду, коли вироблялися дані засоби виробництва, тому називається ще й старою вартістю. Наприклад, станок, виготовлений в попередні роки, але його вартість переноситься на продукт, створений у наступному році.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія» автора Білецька Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ III. Макроекономіка“ на сторінці 2. Приємного читання.
