Поділ кредитного ринку на грошовий ринок і ринок облігацій зумовлений відмінністю конкретних форм кредиту з точки зору їх ліквідності. Ліквідність - це сукупність легкості, з якою кредитні засоби перетворюються в платіжні засоби, тобто оборотність кредиту. Найвищою ліквідністю володіє готівка - банківські вклади, які не обмежені певним строком і по яких можна одержати гроші у будь-який момент (чеки, кредитні картки тощо). До засобів з низькою ліквідністю відносять майно, а з форм кредиту - облігації, які не так легко перетворити в готівку, якщо вони не продаються і не купуються на ринку цінних паперів.
Слід відзначити важливу функцію процента, яку він виконує на кредитному ринку. Саме процент (плата за кредит) повинен заохочувати власників заощаджень надавати засоби у розпорядження кредитного ринку (тобто банкам), замість того, щоб зберігати їх у вигляді готівки. Рівень процента дає також інформацію позичальникам, у яку суму їм обійдеться кредит. Як правило, чим більший строк, протягом якого будуть використовуватися позичальником кредитні засоби, тим вищим буде рівень процента.
При аналізі категорії процента важливо розрізняти номінальну і реальну процентну ставку.
Номінальна ставка процента - це поточна ринкова процентна ставка без врахування темпів інфляції.
Реальна ставка процента - це номінальна ставка з врахуванням очікуваних темпів інфляції.
Інфляція - знецінення паперових грошей, яке проявляється як процес зростання загального рівня цін на споживчі товари і послуги.
Вона виникає внаслідок порушення закону грошового обігу, коли у ньому знаходиться надлишок грошей. Зовні вона проявляється у зниженні купівельної спроможності грошової одиниці в усіх формах: зростання товарних цін, поглиблення товарного дефіциту, падіння валютного курсу.
Найважливішим показником інфляції є динаміка індексу цін.
Індекс цін - коефіцієнт, що показує, у скільки разів змінився загальний рівень цін за даний період.
Кількісна характеристика інфляції визначається її рівнем, який вимірюється через показник темпу інфляції. Цей показник обчислюється за такою формулою:
де Ро - індекс цін базисного періоду; Рп - індекс цін поточного періоду.
За рівнем інфляції розрізняють "повзучу" (до 10 % на рік), "галопуючу" (понад 10 %) і гіперінфляцію (понад 2000 % або 50 % на місяць чи 1 % на день).
Наприклад, якщо номінальна річна ставка - 15 %, очікуваний темп інфляції - 6 % на рік, тоді реальна процентна ставка = 9 (15 -- 6). Інфляція в такому випадку "з’їла" 9 % реального процентного доходу. Різницю між номінальною і реальною ставками потрібно враховувати при порівнянні очікуваного рівня доходу на капітал (норми прибутку) і ставки процента. При цьому порівняння необхідно робити не з номінальною, а з реальною процентною ставкою, адже лише вона вимірює дійсні витрати на позику.
Виходячи з цього, банки оперують позичковим капіталом, джерелом їх доходу може бути лише позичковий процент.
За здійснення активних операцій (розміщення грошових засобів) банк одержує процент з клієнтів, а по пасивних операціях (залучення грошових коштів) сам сплачує процент клієнтам.
Тому банк може мати дохід лише тоді, коли процент по активних операціях буде вищим, ніж по пасивних. Цим і пояснюється перетворення позичкового процента у прибуток банку.
Ставка процента, яка використовується при дисконтуванні доходів і витрат, називається дисконтною ставкою або нормою дисконту.
Наприклад, інвестор хоче через рік мати грошові засоби на суму 1000 дол. Знаючи нинішню ринкову норму процента, він може визначити, яку суму віддати в позику (інвестувати), щоб досягти поставленої мети.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія» автора Білецька Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Позичковий процент і його норма“ на сторінці 1. Приємного читання.
