Економічна теорія (політична економія) - це наука про основні закономірності розвитку економічної системи, поведінку і діяльність людей у виробництві, розподілі і споживанні життєвих благ з метою задоволення своїх потреб.
Економічна теорія включає в себе мікроекономіку (вивчає поведінку окремих економічних суб’єктів) і макроекономіку (досліджує функціонування національної економіки в цілому). Виділяють також мезоекономіку, яка вивчає поведінку проміжних систем або галузей народного господарства і глобальну економіку, яка пояснює процеси світової економіки в цілому.
Якщо розглядати теоретичну економіку з позицій дослідження економічних відносин, то можна виділити політичну економію, яка вивчає економічні відносини і економічні закони, і економікс, що вивчає закономірності ринкової економічної системи.
Ще однією важливою відмінністю політичної економії і "економікс" є те, що "економікс" надзвичайно переповнений графіками, схемами, математичними формулами, еклектично суперечливими положеннями, багатьма застарілими догмами і стереотипами.
"Це значною мірою позбавляє його ознак те1оретичності, принципів методологічності, критеріїв педагогічності"1.
З точки зору методології в "економікс" переважає кількісний підхід (в політичній економії - якісний і сутнісний аналіз у поєднанні з кількісними характеристиками), функціональний аналіз (замість причинно-наслідкового), суб’єктивно-ідеалістичний напрям (замість об’єктивного у поєднанні з суб’єктивними оцінками).
Все ж при порівнянні визначень предмета даних наук розходження між ними не є надто значними. Так, "економікс" розглядає дії людей у різних сферах суспільного виробництва (безпосередньому виробництві, обміні, розподілі і споживанні матеріальних благ), а політична економія - те, що люди у процесі праці вступають між собою у певні відносини.
Більш суттєві відмінності між цими науками виявляються при порівнянні інших аспектів їх предмета. Так, політична економія є наукою про закони, які управляють виробництвом, обміном, розподілом і споживанням матеріальних благ. Такі закони вона вважає об’єктивними, тобто незалежними від волі і свідомості людей. "Економікс", визначаючи у якості предмета свого дослідження, у тому числі і економічні закони, не вважає їх тим не менше об’єктивними, а називає законами вірогідності.
Економічна теорія відрізняється від конкретних економічних наук. Економічна теорія дає не просто опис економічних явищ і процесів в економічній системі, а показує їх взаємозв’язок і взаємообумовленість і спрямована на виділення загальних закономірностей цих явищ і процесів.
До економіки як науки тісно приєднуються економіко-математичне моделювання, економічна кібернетика, економетрія. Остання вивчає кількісні співвідношення, взаємозв’язки між економічними величинами на основі застосування математичних моделей і статистичних методів обробки економічної інформації.
Прикладна економіка спирається більше на досвід, практику господарювання, конкретні показники господарської діяльності. її задача - предметний аналіз економічної діяльності, вивчення конкретних економічних ситуацій стосовно мікро- і макроекономіки.
Економіка як наука і теоретична і прикладна широко використовує дані економічної статистики. Але це не зводить економічну теорію до емпіричної науки, яка грунтується на досвіді.
Економічна теорія є методологічним фундаментом цілого комплексу наук: галузевих (транспорт, сільське господарство, будівництво, промисловість, економіка торгівельної справи тощо); функціональних (фінанси, кредит, маркетинг, менеджмент, прогнозування тощо); міжгалузевих (економічна географія, демографія, статистика тощо).
Економічна теорія є однією з суспільних наук поряд з історією, філософією, правом тощо. У системі економічних наук загальна економічна теорія займає чільне місце. Вона враховує досягнення конкретних економічних наук, а також соціології, психології, історії, філософії, без яких отримані економічні висновки можуть бути помилковими (взаємозв’язок економічної теорії з іншими науками див. на схемі "Взаємозв’язок економічних наук").
В економічній теорії (політичній економії) за термінологією А. Сміта виділяють два напрями залежно від сфери застосування результатів: позитивна (дескриптивна) економіка і нормативна теоретична економіка.
Позитивна (дескриптивна) економіка орієнтується переважно на об’єктивне тлумачення, наукове пояснення економічних явищ і процесів, що спостерігаються, і побудові на їх основі наукових гіпотез, концепцій та виявленні закономірностей функціонування економічних систем.
Нормативна теоретична економіка є науковою основою для розробки економічної політики держави, вона дає відповіді на питання як повинно бути, як діяти, щоб досягти бажаних результатів.
Прогнозування як особлива гілка економічної думки є науковим передбаченням того, що може статися в економіці у майбутньому. Це наука економічних очікувань.
Практична значущість економічної теорії (відома формула Кон-та) полягає у тому, що знання веде до передбачення, а передбачення - до дії. Економічна теорія повинна бути основою економічної політики, а через неї пронизувати усю сферу житейської практики. У свою чергу, дія (практика) веде до знань, а знання - до передбачення, передбачення - до правильної дії. Але економічна теорія - це не набір правил про те, як стати багатим. Вона не дає готових рішень усіх проблем. Це лише інструмент, спосіб осмислити економічну дійсність, що дає можливість зробити правильній вибір в багатьох життєвих ситуаціях.
Від економічної теорії слід відрізняти економічну політику.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія» автора Білецька Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 3. Предмет, метод, і функції економічної теорії“ на сторінці 2. Приємного читання.
