Маржиналізм (англ. marginal - граничний) - це теорія, яка представляє економіку як систему взаємопов’язаних господарюючих суб’єктів, що пояснює економічні процеси і явища виходячи з нової ідеї - використання граничних (max і min) крайніх величин або станів, що характеризують не сутність явищ, а їх зміну у зв’язку із зміною інших явищ.
Головні категорії в цьому напрямку: гранична корисність, гранична продуктивність, граничні витрати тощо. Маржиналізм спирається на якісний аналіз і використовує економіко-математичні методи і моделі.
Так, Леон Вальрас (1834-1910), швейцарський економіст, розробив модель загальної економічної рівноваги, яка має у своїй основі аналіз попиту і пропозиції і містить ряд систем і рівнянь (див. статті до графіків - "Загальна економічна рівновага", "Загальна рівновага. Закон Вальраса", "Оптимум В. Парето", "Поняття корисності", "Крива граничної корисності", "Гранична корисність продукту, коли споживач має деяку його кількість", "Еластичність кривої граничної корисності", "Криві байдужості", "Бюджетні лінії або що доступне покупцю", "Рівновага споживача на ринку").
Як бачимо, послідовники цієї школи розглядали ринкову економіку як систему, потенціально здатну досягти рівноваги на основі попиту і пропозиції.
Згідно з сучасним науковим баченням економіку розглядають як діяльну, еволюційно відкриту систему, що зазнає постійного впливу процесів та явищ зовнішнього середовища (усіх інших сфер суспільного життя, природи) і здатна реагувати на них.
Змінюються акценти, підходи, але наука залишається тією ж. Розвиток знань з економіки веде за собою послідовну зміну напрямів, в русі яких відбувається перегляд базових теоретичних понять.
Сьогодні виділяють чотири найважливіших напрями економічної думки: неокласичний, кейнсіанський, марксистський та інституціонально-соціологічний.
Неокласичний напрям виходить з основоположної тези класиків політичної економії про ринок і конкуренцію як природну умову функціонування і розвитку економіки. Вони вважають, що ринковий механізм - це єдиний ефективний засіб регулювання економіки, виробництва і споживання, пропозиції та попиту. Але в силу нових історичних умов представники неокласичного напряму припускають зменшення регулюючих можливостей ринку і допускають державне втручання в економіку, яке має бути гнучким і обережним. Основні представники цього напряму - А. Маршалл, К. Кобб, П. Дуглас. До неокласичного напряму належать сучасні теорії монетаризму і неолібералізму.
Монетаризм (його ідеологи - М. Фрідмен, Ф. Кейган, А. Ме-льтцер, Д. Лейдлер та ін.). Це теорія стабілізації економіки, в якій головну роль відіграють грошові фактори. Монетаристи зводять управління економікою насамперед до контролю держави над грошовою масою, емісією грошей, кількістю грошей, які знаходяться в обігу і в запасах, що досягається збалансованістю державного бюджету і встановленням високого кредитного банківського проценту. Пропонується підтримувати темп зростання грошової маси на рівні 3-5 відсотків протягом року.
Неолібералізм - течія, згідно якої необхідно скорочувати (звести до мінімуму) втручання держави в економіку, тому що приватне підприємництво здатне само вивести економіку з кризи і забезпечити її піднесення і добробут населення. Звідси якомога більше свободи підприємцям і продавцям в господарській діяльності.
Головними теоретиками концепції економічного лібералізму ХХ ст. є американський економіст австрійського походження Люд-віг фон Мізес (1881-1973) і його учень Фрідріх Август фон Хайєк (1899-1992).
В умовах величезного безробіття та глибоких економічних криз 20-30-х років ст. з’явився новий напрям економічної теорії - кейнсіанство. Його
назва походить від прізвища видатного англійського економіста Дж.М. Кейнса (1883-1946), засновника макроекономічного аналізу (основні положення кейнсіанства див. у статтях до графіків: "Мультиплікатор. Історичне походження", "Схильність до споживання", "Схильність до заощадження", "Взаємозв’язок рівноваги та повної зайнятості в моделі Кейнса", "Кейнсіанська модель рівноваги: базовий варіант", "Кейнсіанська модель рівноваги: розширений варіант", "Роль держави у стимулюванні сукупного попиту за рахунок власних витрат і регулювання чистого експорту" і в іменному покажчику стаття "Кейнс Джон Мейнард").
У сучасному кейнсіанстві домінують дві тенденції: американська (Е. Хансен, С. Харріс, Дж. М. Кларк та ін.) і європейська (Дж Хікс, Дж. Робінсон, П. Сраффа та ін.). Кейнсіанська теорія вплинула на економічну політику ряду західних країн. Дж. М. Кейнс був "рятувальником капіталізму", а його теорія проголошена "кейнсі-анською революцією в політичній економії".
Марксизм (див. вище).
Четвертим і найбільш привабливим напрямом в кінці ХХ ст. став інституціонально-соціологічний. Його представники: Т. Веб-лен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Дж. Гелбрейт. Назва концепції походить від лат. institutum- установа, устройство, заклад.
Згідно з ним економіка розглядається як складна система, в якій взаємодіють економічні, соціальні, політичні та соціально-психологічні чинники. Об’єктом у цьому напрямі досліджень є "інституції", тобто корпорації, профспілки, держава, правові, морально-етичні та психологічні явища. Методологія інституціоналізму ґрунтується на технологічному детермінізмі. Саме вони розробили теорії "індустріального", "постіндустріального", "технотронного", "планетарного" та "інформаційного" суспільства.
Представники інституціоналізму піддають критиці деякі аспекти життя капіталістичного суспільства, а саме негативні наслідки монополізації вільної ринкової конкуренції, мілітаризацію економіки, а також окремі його вади - бездуховність тощо. Вони виступають за забезпечення гарантованого доходу всім членам суспільства, за розширення соціальних програм, у тому числі за створення дійової системи перекваліфікації робітників, які вивільняються у процесі механізації та автоматизації виробництва, пропонують покладатися на фінансово-бюджетну, а не на кредитно-грошову політику, скорочувати податки, бюджетний дефіцит і знижувати позичковий відсоток.
Інституціоналізм виступає в різноманітних модифікаціях: соціально-психологічний інституціоналізм (Т. Веблен), соціально-правовий (Дж. Коммонс), кон’юнктурознавство (У.К. Мітчелл).
Виключне місце в концепції займає проблема трансформації сучасного суспільства. Прибічники інституціоналізму вважають, що науково-технічна революція (НТР) веде до подолання соціальних протиріч, до безконфліктної еволюції суспільства від індустріального до постіндустріального, суперіндустріального або "неоіндуст-ріального" (тобто інформаційного) суспільства. Абсолютизація ролі НТР дала можливість висунути теорію конвергенції (Дж. Гелбрейт, Пітірім Сорокін - США, Раймонд Арон - Франція, Ян Тінберген - Нідерланди).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія» автора Білецька Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 2. Найпростіше розуміння економіки. Основні етапи розвитку економічної теорії“ на сторінці 2. Приємного читання.
