Гіпотеза - ( грец. - основа, припущення) - форма знання, основою якого є передбачення, сформульоване за допомогою певних фактів, але це знання є невизначеним і потребує доведення. Гіпотетичне знання є вірогідним, а не достовірним і потребує перевірки, обґрунтування.
1.3. Методологія наукового пізнання економічної реальності
Науковими методами емпіричного дослідження економічного життя є спостереження - цілеспрямоване сприйняття явищ економічної дійсності (їх опис та вимірювання), порівняння та експеримент, які передбачають активне втручання в економічні процеси.
Серед наукових методів теоретичного економічного дослідження найпоширенішими є формалізація, аксіоматичний та гіпотетико-дедуктивний методи.
Формалізація (лат. - складений за формою) -відображення змістовного знання у формалізованій мові, яка створюється для точного вираження думок з метою запобігання можливості неоднозначного розуміння [1].
Аксіоматичний метод - спосіб побудови наукової теорії, коли за її основу беруться аксіоми, з яких усі інші твердження цієї теорії виводяться логічним шляхом (доведенням). Для такого доведення (теорем з аксіом чи одних формул з інших) є спеціальні правила.
Гіпотетико-дедуктивний метод - спосіб теоретичного дослідження, що передбачає створення системи дедуктивно пов'язаних між собою гіпотез, з яких виводять твердження про емпіричні факти. Цей метод заснований на виведенні висновків (дедукції) з гіпотез та інших засновків, міра істинності яких є невідомою.
У науковому дослідженні економічної дійсності застосовуються загальнологічні методи та засоби дослідження[2]
Важливим загальним засобом пізнання сутності економічних явищ і процесів є системний підхід - сукупність загальнонаукових методологічних принципів, що ґрунтуються на розгляді об'єктів як систем. Цими принципами є:
- необхідність виявлення залежності кожного елемента від його місця та функцій у системі, зважуючи на те, що властивості цілого нетотожні сумі властивостей його складових;
- аналіз ступеня зумовленості поведінки системи особливостями її окремих елементів та властивостями її структури;
- необхідність дослідження механізму взаємодії системи й середовища; розуміння особливостей ієрархічності даної системи;
- забезпечення всебічного багатовимірного змалювання системи
тощо.
Сучасний, постнекласичний етап розвитку економічної теорії як науки характеризують такі методологічні новації:
- зміна специфіки дослідження та зростання ролі міждисциплінарних, комплексних програм у дослідженні відкритих
складних людиновимірних систем, що саморозвиваються (у цьому зв'язку змінюється й ідеал ціннісно-нейтрального дослідження);
- зміцнення цілісності та прагнення до неї, тобто усвідомлення необхідності глобального всебічного погляду на світ (а звідси і зближення східної та західної парадигм мислення, раціональності та ірраціональності, методологічний плюралізм);
- впровадження ідей та методів синергетики - теорії самоорганізації, орієнтованої на пошук законів еволюції відкритих несталих природних, соціальних чи когнітивних систем (для останніх є кілька альтернативних шляхів розвитку, а хаос може бути креативною засадою і навіть конструктивним механізмом еволюції, при цьому майбутній стан системи певним чином формує і змінює її теперішній стан);
- висування на перший план понять невизначеності, вірогідності, хаосу, нелінійності, біфуркації та флуктуації, які відображають характеристики сучасного несталого світу (актуалізація категорій випадковості, можливості, причинності, розвитку та суперечності) [3].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Наукові економічні знання як результат пізнання економічного буття“ на сторінці 2. Приємного читання.