• значення застосовуються і модифікуються у процесі інтерпретації між здійсненою дією та навколишнім середовищем;
• принцип набуття єдності в розмові.
Основою психологічної концепції інтерактивних технологій навчання є гуманістична психологія
Гуманістична психологія–один з напрямків сучасної психології, орієнтованих но вивчення смислових структур людини. Основними предметами виступають: вищі цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, автономія, психічне здоров'я, міжособистісні стосунки. Самостійним напрямом стає на початку 60-х років XX cm., як протест проти домінування біхевіоризму і психоаналізу в QUA (третя сила). Представники: А. Маслоу, ХРоджерс, В. Франки, Ш.Вюлер, Ролло Мей, С. Джурард та ін. У 1963 р. перший президент Асоціації гуманістичної психології, Джеймс Вьюдженталь, висунув п'ять основних положень даного напряму психології:
• 1. Людина як цілісна істот перевершує суму своъх складових (інакше кажучи, людина не може бути пояснена в результаті наукового вивчення ЇЇ часткових функцій).
• 2. Людське буття розгортається в контексті міжлюдських відносин (інакше кажучи, людина не може бути пояснена своїми частковими функціями, в яких не береться в розрахунок міжособистісний досвід).
• 3. Людина усвідомлює себе (і не може бути зрозумілою психологією, бо та не враховує її безперервну, багаторівневу самосвідомість).
• 4. Людина має вибір (людина не є пасивним спостерігачем процесу свого існування: вона творить свій власний досвід).
• 5. Людина інтенціально (людина звернена у майбутнє, в її житті є мета, цінності та сенс).
Окреслимо основні ідеї гуманістичної психології, на яких вибудовуються інтерактивні технології навчання:
• чотири "стадії" (або "прошарки") психодрами, які розміщуються послідовно й містяться у загальному вигляді на всіх наступних "стадіях" (Я. Морено);
• людиноцентрований підхід К. Роджерса (безоцінне прийняття кожного почуття, кожної думки, кожного смислу, кожної зміни у спрямованості особистості; глибоке розуміння почуттів та особистісних смислів, що віднаходяться у своєму досвіді, вимагають від партнера по спілкуванню усієї сенситивності, на яку він тільки здатний; дружнє спілкування в процесі пошуку самого себе; довіра до "мудрості організму", що веде до ядра проблеми; допомога співрозмовнику в тому, щоб він усвідомив свої почуття);
• чотири якості розвивального спілкування К. Роджерса (конгруентність як позначення точної відповідності нашого досвіду і його усвідомлення; прийняття себе такими, якими ми є; прийняття іншої людини; емпатійне ставлення як специфічна установка на внутрішнє вислуховування, особливий спосіб проживання ("стати на місце будь-якої людини"), що характеризується "процесуальною" манерою функціонування";
• ідеї А. Маслоу про: особистість, яка самоактуалітується, як повне використання талантів, здібностей; ієрархія потреб; пік- переживань (особливо радісні та хвилюючі моменти життя); плато- переживання (стійкі переживання, що спонукають особистість до нового і глибшого способу бачення і переживання світу); еупсихологію (гарне психологічне управління як просвітницьке управління); буттєву любов як любов до сутності іншого;
• концепція американського психолога Г. Олпорта про унікальну особистість, зокрема, одну з її складових – пропріум – як тип поведінки особистості та особистісні риси, важливі для самоідентифікації та самозростання.
У цей період поштовх ідеям інтерактивності та інтерактивних технологій надають також здобутки у мовознавстві та літературознавстві, зокрема, праці М. Бахтіна. Учений наприкінці 30-х – на початку 40-х pp. XX ст. розробляє методологію гуманітарних наук, представлену в замітках "К философским основам гуманитарньїх наук" (В кн.: Бахтин Μ. М. Эстетика словесного творчества). В основу концепції М. Бахтіна покладено проблему "Я – Інший", яка конкретизується поняттями "Я – для – Себе", "Я – для – Іншого", "Інший – для – Мене". Розглядаючи творчість Ф. Достоєвського, М. Бахтін дійшов висновку про те, що існує особлива діалогічна сфера буття людини: "..саме буття людини є найглибшим спілкуванням. Бути означає спілкуватися". За М. Бахтіним, у діалозі відбувається взаємодія різних контекстів, різних точок зору, різних кругозорів, різних експресивно-акцентних систем, різних соціальних "мов". М. Бахтін розглядає діалог як процес взаємодії особистісних сутностей між собою. Форми діалогічних відносин можуть бути різними, оскільки різними є форми взаємодії, що відбувається. Діалогічні відносини виникають спонтанно.
Передумовою їх утворення М. Бахтін вважає наявність комунікативної інтенції, яку він трактує як установку на "слово": "Логічні і предметно-змістовні відносини, щоб стати діалогічними... повинні втілитись, стати словом, тобто висловленням, і отримати автора, тобто творця цього висловлення, чию позицію він виражає".
"Слово" викликає діалогічну реакцію. За М. Бахтіним, "слово" – це не знакова одиниця, як його розглядають лінгвісти. Для вченого "слово" є значно ємнішим, це висловлення авторської точки зору на певне питання. М. Бахтін виділяє два види діалогу: дистальний (реакції на "сутність справи") і модальний (реакції на ставлення автора до теми). Головним за значенням і таким, що переважає за частотою вживання, він вважає модальний діалог. У зв'язку з цим М. Бахтін наголошував на особистісному аспекті будь-якого висловлення. Стати автором – це означає висловити не просто думку, а й своє ставлення до неї. Власне, діалогічна реакція виникає тоді, коли слово сприймається як знак "чужої змістової позиції... тобто, коли ми чуємо в ньому чужий голос".
Будь-який діалог для М. Бахтіна – це завжди полеміка, це чергування реакцій опонентів на "голос" один одного Діалог є принципово безкінечним, бо він є ланцюжком модальних стимулів партнерів, спрямованих один на одного. Такий діалог є засобом пізнання особистості, а пізнання саме по собі є діалогічним.
"У прихованій полеміці авторське слово спрямоване на свій предмет, як і будь-яке інше слово, але при цьому кожне твердження про предмет будується так, щоб, окрім свого предметного сенсу, полемічно вдарити по чужому слову з ще ж теми, по чужому твердженню про той же предмети (М.Бахтін).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правова педагогіка» автора Фоменко Н.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ЮРИСТІВ“ на сторінці 3. Приємного читання.
