Семінарська форма навчання має давню історію, що сходить до давньогрецьких і римських шкіл. З XVII ст. вона використовується в західноєвропейських, а з XI ст. - і в російських університетах. Семінарські заняття з того часу стали носити практичний характер, являти собою школу того або іншого вченого, під керівництвом якого студенти практично освоювали методологію предмета й методику наукового дослідження.
Семінарська форма проведення занять розвивається, усе більш гнучко реагуючи на потреби формування розвинутої особистості фахівця. Сьогодні з'явилося безліч різновидів семінарів, кожний з яких створює специфічні умови для прояву активності студента.
Семінар - це один з видів занять, головна мета якого полягає в наданні студентам можливості практичного використання теоретичних знань в умовах, які моделюють форми діяльності науковців, а також предметний і соціальний контексти цієї діяльності.
Семінарські заняття покликані забезпечити розвиток творчого професійного мислення, пізнавальної мотивації студентів і професійного використання ними знань у навчальних умовах. Професійне використання знань - це вільне володіння мовою відповідної науки, наукова точність оперування формулюваннями, поняттями, визначеннями. Студенти повинні навчитися виступати в ролі доповідачів і опонентів, володіти вміннями й навичками постановки та вирішення інтелектуальних проблем і завдань, доказу та спростування, відстоювання своєї точки зору, демонстрації досягнутого рівня теоретичної підготовки. Інші часткові цілі й завдання, які ставить викладач у ході проведення семінарських занять, - повторення й закріплення знань, контроль, - повинні бути підпорядковані цій головній меті.
Усе це забезпечує єдність теорії та практики в науковій праці, умови якої моделюються на семінарі; використання отриманих на лекційних або самостійних заняттях знань у якості засобів діяльності.
Семінарські заняття є гнучкою формою навчання, що припускає поряд з спрямовуючою роллю викладача інтенсивну самостійну роботу майбутніх фахівців. Семінар пов'язаний з усіма видами навчальної роботи, і насамперед з лекційним викладанням і самостійними заняттями студентів. Тому ефективність семінару багато в чому залежить від якості лекцій і самопідготовки студентів.
Для більшості навчальних дисциплін семінарські заняття доцільно проводити у формі дискусій, організованих і керованих викладачем. На семінарі опрацьовуються найважливіші теми та розділи навчальної програми. Широко розповсюджено також обговорення рефератів або доповідей, підготовлених студентами. Як правило, теми доповідей і рефератів визначаються викладачами з урахуванням індивідуальних особливостей і рівня підготовленості студентів.
На семінарські заняття виносяться ключові теми курсу, засвоєння яких визначає якість професійної підготовки, найбільш важкі для розуміння й засвоєння питання. Опрацювання цих тем здійснюється на семінарі не в умовах індивідуальної (виступ студентів "по черзі", виступ найбільш підготовлених студентів), а в умовах колективної роботи, що забезпечує активну участь у ній кожного студента.
Семінару притаманні чотири основні функції [13, с. 133]:
• 1. Поглиблення, конкретизація, систематизація знань, набутих на лекціях і під час самостійної роботи.
• 2. Розвиток навичок самостійної роботи.
• 3. Заохочення до наукових досліджень.
• 4. Контроль за якістю засвоєння студентами матеріалу.
Істотний вплив на ефективність досягнення цілей семінарського заняття спричиняє розташування учасників, що задає той або інший спосіб їхнього спілкування. Традиційно, група студентів розташовується у потилицю один одному, обличчям до викладача. У цьому випадку реалізується групова форма занять: у кожний момент часу одна людина - викладач - взаємодіє з групою як із цілим, виконує навчальну функцію стосовно всіх. При виступі на семінарі студент нібито бере цю функцію на себе, однак груповий спосіб спілкування зберігається.
Перевага цих форм полягає в тому, що інформацію викладач повідомляє відразу всім студентам. На лекції можна системно подати теорію питання, продемонструвати своє особисте ставлення до матеріалу, свій спосіб професійно-теоретичного мислення. На семінарі студент може виявити свою активність у виступі, поставити запитання іншому студентові, рідко - викладачеві.
Однак на лекції викладач не може індивідуалізувати навчання й змушений "усереднювати" групу. Але тоді сильному студентові може бути нецікаво, а слабкому - незрозуміло. На семінарі студенти, які виступають, повинні демонструвати індивідуальні знання, тому спілкування між ними, як правило, не заохочується. В остаточному підсумку, це не минає само по собі для моральності студентів, оскільки виявляється, що допомога ближньому не заохочується, а карається. Вимушено чи мимоволі сама групова форма навчальної роботи обумовлює індивідуалізм студентів, їхню позицію "принципових одинаків". І в такій позиції вони опиняються з перших днів навчання.
Особистісного включення студентів на такому семінарі не відбувається, сковується інтелектуальна ініціатива, вона належить в основному викладачеві. З'являється значна психологічна дистанція між ним і студентами, ставляться бар'єри спілкування та взаємодії. Студенти мають можливість "сховатися" за інших, відсидітися, відмовчатися, займатися під час лекції або семінару іншою роботою.
Студент самою формою організації заняття ставиться в пасивну позицію, мовна активність зводиться до мінімуму, кожний висловлюється з дозволу викладача (коли "викличуть до дошки"). Основна маса студентів мовчазно "споживає" інформацію й не має достатньої практики формулювання думки професійною мовою. Мова, мовлення по суті виключені з навчальної активності, але ж мова є засобом вираження думки, виконує функції об'єктивації професійного мислення. При груповій формі спілкування навряд чи можна сподіватися опанувати, наприклад, іноземну мову, сформувати навички професійного спілкування й взаємодії, що вимагаються професійним співтовариством від кожного працівника.
Групова форма спілкування на заняттях є неадекватною моделлю відносин людей на виробництві, у трудових та інших колективах. Виникнувши на рубежі переходу до масової освіти групова форма багато в чому перестала задовольняти сучасним вимогам до вдосконалення якості підготовки фахівців. Тому повсюди почалися пошуки інших форм організації спілкування та взаємодії учасників освітнього процесу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методика викладання у вищій школі» автора Малихін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методика підготовки та проведення семінарських занять“ на сторінці 1. Приємного читання.
