Аналіз конкретних ситуацій сприяє формуванню в майбутнього фахівця вміння формулювати й вирішувати завдання (проблему) у певних обставинах. Ситуаційні завдання суттєво відрізняються від навчальних завдань-вправ: якщо там завжди сформульована умова та вимога, то в ситуаційному виробничому завданні, як правило, таких параметрів немає. Майбутньому фахівцеві під час вирішення подібних завдань необхідно, насамперед, розібратися в реальній ситуації, визначити, чи існує проблема, у чому власне вона полягає, самостійно визначитись, що йому відомо й що треба здійснити для ухвалення рішення. Ситуаційне завдання може мати кілька варіантів рішення, які виявляться прийнятними в конкретній ситуації, що вимагає від фахівця вміння обрати з них найбільш оптимальний. У такий спосіб розвивається здатність визначати раціональні способи аналізу проблемної ситуації та шляхи її вирішення.
Аналіз конкретних ситуацій або кейс-метод - це ситуаційне завдання та інформація, необхідна для її вирішення, що розміщена в спеціальній папці (конверті).
Кейс (від англ, case - випадок, обставина, стан справ; доказ, аргумент) - модна та досить поширена форма проведення економічних занять і здійснення контролю знань студентів і дорослих за окремою темою, конкретним курсом, а також для розроблення міждисциплінарних завдань і занять на професійну компетентність [1, с. 277] у ході семінарських занять з будь-якої дисципліни.
Конструктор кейс-методу
• 1. Вивчення студентами тексту та змісту ситуації позааудиторно.
• 2. Ознайомлення зі структурою кейсу (ситуацією, наявними умовами, вимогами до результатів тощо).
• 3. Постановка викладачем завдання за кейсом.
• 4. Об'єднання студентів у малі групи.
• 5. Робота студентів у малих групах.
• 6. Презентація роботи груп.
Ігрове проектування та кейс-метод можуть бути застосовані в якості окремої частини семінарського заняття та значно покращити якість його проведення.
Існує досить поширена думка, що лекції та семінари повинен проводити один викладач. За цих умов можливі єдиний підхід до бачення окремих тем чи питань курсу, послідовність і чіткість засвоєння матеріалу, здійснення систематичного контролю за самостійною роботою студентів. Проте, це не завжди можливо, тому зазвичай семінарські заняття проводить асистент чи старший викладач кафедри.
Ефективність семінарського заняття можна визначити за наступними критеріями [14, с. 127]:
• цілеспрямованість: постановка проблеми, прагнення пов'язати теорію з практикою, з використанням матеріалу в майбутній професійній діяльності;
• планування; виділення головних питань, пов'язаних з профілюючими дисциплінами, наявність у списку нової літератури;
• організація семінару: вміння викликати та підтримувати дискусію, конструктивний аналіз усіх відповідей і виступів, наповненість навчального часу обговоренням проблем, поведінка самого викладача;
• стиль проведення семінару: пожвавлений, з постановкою гострих питань, сприяння дискусії, збудження думки, прагнення висловити думку та ін.;
• відносини "викладач-студент": вимогливі, поважні;
• управління групою: швидкий контакт із студентами, упевнена поведінка в групі, розумні та справедливі взаємини зі студентами;
• зауваження викладача: кваліфіковані, узагальнені, конкретизовані;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методика викладання у вищій школі» автора Малихін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методика підготовки та проведення семінарських занять“ на сторінці 4. Приємного читання.
