Отже, системи освіти різних країн світу мають багато розбіжностей, але сьогодні націлені на впровадження інноваційних технологій, побудову наукових центрів, формування системи освіти дорослого населення, слідування принципам "учитися протягом життя" й "учитись учитися", слідують вимогам ринку праці, застосування гнучких технологій у викладанні курсів, використання принципу комерціалізації ВНЗ і створення додаткових можливостей для студентів вищої професійної школи. Проте, відмінності у підходах до оцінки кваліфікації випускників ВНЗ призвели до необхідності об'єднання зусиль світової громади щодо створення єдиного освітнього простору.
Болонський процес являє собою саму значну й широкомасштабну реформу вищої освіти в Європі за останні тридцять років. Головна мета процесу полягає в створенні до 2010 р. загальноєвропейського освітнього простору, у рамках якого викладачі та студенти могли б зовсім вільно пересуватися, і при цьому отримана випускниками кваліфікація була б визнана у всій Європі. Головна мета реалізується в ході вирішення шести основних завдань, сформульованих у Болонській декларації 1999 р., підписаної міністрами освіти 29 європейських країн.
• 1. Гранично чітка й легко порівнянна система щаблів, включаючи видачу випускникам дипломів з додатками єдиного зразка.
• 2. Система щаблів (циклів) представлена двома головними циклами: перший орієнтований на ринок праці, другий являє собою доповнення до першого циклу.
• 3. Система нагромадження та трансферу кредитів.
• 4. Мобільність викладачів і студентів.
• 5. Співробітництво в сфері страхування.
• 6. Загальноєвропейський стандарт вищої освіти.
На зустрічі міністрів освіти у Празі в 2001 р. було проаналізовано зроблене та намічені нові орієнтири в розвитку Болонського процесу в масштабах обмеженої кількості країн. Учасники зустрічі підтвердили свою прихильність принципам Болонської декларації та підкреслили значення вищої освіти в системі демократичних цінностей, важливість диверсифікованості культур і мов, а також існуючих систем вищої освіти.
Починаючи з Празької зустрічі студенти стали розглядатися в якості компетентних, активних і конструктивних партнерів, винятково зацікавлених у співробітництві між ВНЗ різних країн Європи. Це було чітко продемонстровано в ході жвавого обміну думками між міністрами, представниками європейських ВНЗ і студентами. Саме завдяки студентам у процес був привнесений виразний соціальний аспект і вища освіта стала розглядатися як суспільне благо й як суспільна відповідальність. До участі у процесі були притягнуті нові країни, і число держав-учасників зросло до 33.
Із Празької зустрічі важливість Болонського процесу та його необхідність для загальноєвропейського освітнього простору була швидко визнана як на державному рівні, так і на рівні ВНЗ. Важливим фактором у прискоренні процесу стало прийняття на себе більш серйозних зобов'язань партнерами по Болонській декларації. Вони стали готувати та проводити важливі реформи в своїх національних системах вищої освіти. Навіть якщо окремо взята країна планувала проведення яких-небудь реформ у себе, то це стало здійснюватися з використанням досвіду інших країн і їхніх систем вищої освіти.
У ході нової зустрічі міністрів освіти у вересні 2003 р. у Берліні, через два роки після Праги, було ухвалено рішення про те, що всі країни, які підписали Європейську культурну конвенцію й бажають приєднатися до Болонського процесу, повинні обов'язково внести погоджені зміни до свої системи вищої освіти. Сьогодні загальне число учасниць досягло 40, у тому числі перебувають Росія й Україна.
Під час Берлінської зустрічі було підкреслене значення соціальних аспектів Болонського процесу. Потреба в збільшенні конкурентоспроможності повинна бути обов'язково збалансована з соціальною складовою Загальноєвропейського освітнього простору, однієї з цілей створення якого саме й є досягнення соціальної гармонії та зменшення суспільної нерівності як на національному, так і на європейському рівнях. У даному контексті учасники зустрічі підтвердили свою точку зору про те, що вища освіта є суспільним благом і суспільною відповідальністю.
Міністри освіти звернули увагу на важливість усіх елементів Болонського процесу для створення Загальноєвропейського освітнього простору та підкреслили необхідність інтенсифікації роботи на інституціональному, національному та європейському рівнях.
З метою додання процесу більшої динамічності було визначено проміжні завдання:
• створення високоефективної системи страхування;
• прискорений перехід до системи, заснованої на двох циклах;
• упровадження системи визнання рівнів (циклів) і періодів навчання.
У Берлінському комюніке за результатами саміту міністри освіти взяли на себе зобов'язання щодо розвитку системи страхування на законодавчому, національному та європейському рівнях. Вони підкреслили необхідність вироблення єдиних часткових критеріїв і методології дій у сфері страхування.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методика викладання у вищій школі» автора Малихін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вивчення й поширення Європейського та світового досвіду як одного з альтернативних методів навчання“ на сторінці 1. Приємного читання.
