Дидактика визначає засоби навчання (ЗН) як допоміжні матеріально-технічні засоби з їх специфічними дидактичними функціями, тобто усі пристрої, джерела, які допомагають викладачеві вчити, а студенту вчитися, й отже слугують предметною підтримкою в організації навального процесу. Технічні засоби навчання (ТЗН) - обладнання й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності [1, с. 304].
ТЗН розрізняють:
• за особливостями використовуваного матеріалу (словесний, образотворчий, схематичний);
• за видом сприйняття (зорові, слухові, наочно-слухові, аудіо, візуальні й аудіовізуальні, мультимедійні ТЗН);
• за способом передачі матеріалу (за допомогою технічної апаратури чи без неї - традиційним способом; статично або в динаміці; готові таблиці або матеріали для їх складання; картини, моделі, кінокадри, плівки, слайди);
• за організаційними формами роботи з ними (фронтальна - на основі демонстраційних засобів та індивідуальна - на основі розданого учням матеріалу, а також парна та групова в системі "вчитель-учні") [1, с. 304].
У приватних методиках викладання ТЗН розділяють на засоби, що забезпечують наочність у навчанні й операціональну діяльність суб'єктів учіння.
До ТЗН належать: дидактична техніка (епідіаскопи, ко- доскопи, кіно-, діапроектори, телевізори, відеомагнітофони, електрофони), аудіовізуальні засоби (електропрогравачі, CD та DVD-програвачі, мультимедійна техніка); екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції, слайди), окремі посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти та ін.), фонопосібники (грам- і магнітофонні записи, аудіозаписи), відеозаписи, радіо- і телевізійні передачі [8, с. 140-142].
Сьогодні, ураховуючи значний прогрес в галузі комп'ютерної техніки та її поширення, більшість існуючих Т8Н можуть бути представлені за допомогою комп'ютера.
Спочатку комп'ютер розглядався як більш досконалий, порівняно з іншими навчальними машинами, засіб програмованого навчання. Згодом стало очевидним, що його застосування призводить до якісних змін у змісті, методах і формах навчання, дозволяє створювати нове навчальне середовище. У сфері освіти комп'ютери використовують як об'єкт вивчення; як засіб навчання; як складову системи управління народною освітою та як елемент методики наукових досліджень.
Сьогодні комп'ютеризація навчального процесу є пріоритетним напрямом розвитку вищої школи. Можна виділити кілька етапів у впровадженні комп'ютерних систем. При цьому характерною їх особливістю є те, що кожний новий виток розвитку визначався не дидактичними досягненнями в освітній галузі, а новими технічними можливостями комп'ютерів.
Спочатку це були програми підтримки навчального процесу, і вони відігравали, в основному, роль звичайних технічних засобів. За кордоном цей напрям одержав назву Computer Assistant Learning. Поява персональних комп'ютерів надала потужний імпульс для створення навчальних систем, які були покликані навчати (у рамках певної кількості навчального матеріалу) без допомоги людини. Це означає, що комп'ютерна система з технічного засобу навчання перетворилася в навчальний, у першу чергу, тому, що виконувала функції управління навчальною діяльністю. Ці системи одержали назву Tutoring Systems.
Перші навчальні програми були створені для найпростіших персональних комп'ютерів, вони були написані програмістами практично без участі не тільки фахівців, але й викладачів. Вони були примітивні та являли собою переписані з підручників тексти, що супроводжувалися контрольними питаннями. Тим, кого навчають, пропонувалося читати навчальний матеріал на екрані дисплея.
Поява моніторів, подальший розвиток комп'ютерної графіки, надали нові імпульси в розробці навчальних систем. У них складовою частиною увійшли колір, анімація, звук. Потім чільними виявилися ідеї мультимедіа, а слідом за цим і гіпермедіа. І щораз на першому плані знову були програмісти. Дидактична культура розробників була низькою, реалізація нових технічних можливостей випереджала дидактичну думку, хоча часто цієї думки не було зовсім. Системи створювалися на інтуїтивному рівні розуміння навчання розроблювачами.
Зараз створено величезну кількість різних програм навчального призначення, однак, як показала практика, істотного впливу на навчальний процес вони не чинять. Комп'ютер у навчанні використовується в основному так само, як і традиційні засоби навчання. Акцент у більшості застосовуваних комп'ютерних програм робиться на наочності, що за допомогою комп'ютера реалізується, зазвичай, надзвичайно ефективно. Однак найчастіше все цим і обмежується, оскільки програми, по суті, є демонстраційними.
Основним змістом навчальних систем залишаються знання, а діяльності з обробки цих знань приділяється другорядна роль, як правило, ілюстративна.
Головною особливістю змісту освіти при використанні комп'ютерних технологій є багаторазове збільшення "підтримуючої інформації", наявність інформаційного середовища.
Комп'ютерні засоби навчання називають інтерактивними, тому що вони мають здатність реагувати на дії студента й викладача, вступати з ними в діалог, що й становить головну особливість методики комп'ютерного навчання. Комп'ютер виконує функції: викладача, джерела навчальної інформації, індивідуального інформаційного простору, тренажера, засобу діагностики та контролю, а також забезпечує наочність.
Використання комп'ютерів у навчальному процесі відбувається за багатьма напрямами [1, с. 308-313]:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методика викладання у вищій школі» автора Малихін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Застосування сучасних технічних засобів у процесі навчання“ на сторінці 1. Приємного читання.
