Система вищої освіти в Японії

Методика викладання у вищій школі

Серед країн, які в останні роки пов'язують із системою освіти свої разючі успіхи в соціальному, економічному, політичному житті центральне місце займає Японія. Ця особливість полягає в значній централізації управління освітою, сильному впливі держави на всі аспекти освітнього життя, незважаючи на досить розвинутий приватний освітній сектор (у Японії 75% ВНЗ є приватними).

Сьогоднішній процес подальшого вдосконалення японської освіти викликаний новими орієнтирами в освітній політиці. Головні положення освітньої реформи (якій передувала робота Національної Ради з питань реформи освіти, створеної в 1984 р.) полягають, по-перше, у розвитку безперервної освіти, по-друге, у переході від кількісного розширення освіти до її якісного збагачення, по-третє, у просуванні від формальної до реальної рівності в освіті, по-четверте, у перенесенні акценту з академічних досягнень на повагу до особистості й індивідуальності.

Однак вища школа викликає стурбованість японської громадськості, оскільки зміни, які відбуваються там, не вписуються в русло загальної освітньої стратегії. Мова йде про те, що в японській вищій освіті, насамперед в університетах, на кшталт американських ВНЗ, традиційно існувала загальноосвітня підготовка (підготовка громадянина) протягом перших трьох семестрів. І тільки на базі вищої загальної освіти відбувався розподіл на різні факультети та здійснювалася спеціальна підготовка (5 семестрів).

Ідея розвитку загальної освіти у ВНЗ полягала в тому, щоб сформувати "розум і дух" громадян вільного суспільства. Однак, на відміну від північноамериканської вищої школи, японські університети ще в 70-х рр. почали модифікувати освіту, перетворюючи її в основу спеціального знання. У цей час поняття про загальну освіту зникло з "Положення про університети".

Сьогодні в значній кількості університетів студентам пропонують вивчати спеціальні дисципліни з першого курсу, продовжувати вивчення загальних дисциплін на III й IV роках їхнього навчання.

Як результат, модель вищої школи Японії займає проміжне положення між типами вищої школи Північної Америки та Західної Європи.

У Японії працюють 499 університетів, з них 303 - без аспірантури, де вчиться 2 066 962 студентів, серед них 73,6% чоловіків, 26,4% жінок, в університетах з аспірантурою вчиться 85 263 студента, серед них 84,7% чоловіків, 15,3% жінок.

Методи та форми організації навчання традиційні: лекції, семінари, практичні заняття. Для одержання диплома необхідно заробити певний мінімум балів (кредитів). Так, майбутньому вчителеві початкової школи потрібно набрати не менше, ніж 41 кредит. Ця сума складається таким чином: мінімум балів першого курсу - 12, другого, третього й четвертого - 22, з п'ятого - 2, з шостого - 5.

Національною радою з питань реформи освіти в Японії сформована концепція щодо вдосконалення "якості освіти", яка заснована на сутності поняття "якість учителя". Воно включає наступні складові: покликання до професії, любов до дітей, усебічна й фундаментальна наукова освіта, компетентність у практичній роботі.

У Японії особлива увага приділяється питанням підвищення кваліфікації викладача, Міністерство освіти регулярно організовує семінари для провідних спеціалістів, закордонні стажування, курси для починаючих викладачів. Деякі викладачі одержують стипендії для продовження своєї освіти й одержання наукового ступеня.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методика викладання у вищій школі» автора Малихін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Система вищої освіти в Японії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

  • Проблема формування професійно-педагогічної культури викладача в умовах ВНЗ

  • Викладач у системі вищої освіти

  • Професійна компетентність викладача в системі професійної освіти

  • Теоретико-методологічні проблеми культури педагогічного спілкування

  • Термінологічний словник розділу

  • ОСНОВНІ СУБ'ЄКТИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

  • Професійна діяльність викладача вищої школи

  • Студент як об'єкт педагогічної діяльності

  • Методика підготовки та проведення семінарських занять

  • Методика організації і проведення лабораторнихта практичних занять

  • Консультування як форма роботи зі студентами

  • Організація самостійної роботи студентів

  • Термінологічний словник розділу

  • ВИДИ ТА ПРИЙОМИ АКТИВІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

  • Застосування сучасних технічних засобів у процесі навчання

  • Дистанційне навчання як самостійний елемент сучасної підготовки студентів

  • Активізація процесу навчання за допомогою проведення ділових ігор

  • Організація навчально-пізнавальної діяльності студентів з використанням нових інформаційних технологій

  • КЕРІВНИЦТВО Й КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

  • Модульна система організації навчального процесу й рейтинговий контроль знань студентів

  • Організація роботи кураторів груп у вищій школі

  • Термінологічний словник розділу

  • НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

  • Шляхи та методи залучення студентів до здійснення науково-дослідної роботи

  • Науково-дослідна діяльність студентів магістратури

  • Термінологічний словник розділу

  • ОСОБЛИВОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ в РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

  • Система вищої освіти в США

  • Система вищої освіти у Великобританії

  • Система вищої освіти у Франції

  • Система вищої освіти в Німеччині

  • Система вищої освіти в Японії
  • Формування професійних навичок у майбутніх фахівців Скандинавії

  • Вивчення й поширення Європейського та світового досвіду як одного з альтернативних методів навчання

  • ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ УКРАЇНИ

  • Адаптація української системи освіти до європейських вимог

  • Стратегія розвитку вищої освіти й забезпечення її якості

  • Термінологічний словник розділу

  • ПІСЛЯМОВА