Серед країн, які в останні роки пов'язують із системою освіти свої разючі успіхи в соціальному, економічному, політичному житті центральне місце займає Японія. Ця особливість полягає в значній централізації управління освітою, сильному впливі держави на всі аспекти освітнього життя, незважаючи на досить розвинутий приватний освітній сектор (у Японії 75% ВНЗ є приватними).
Сьогоднішній процес подальшого вдосконалення японської освіти викликаний новими орієнтирами в освітній політиці. Головні положення освітньої реформи (якій передувала робота Національної Ради з питань реформи освіти, створеної в 1984 р.) полягають, по-перше, у розвитку безперервної освіти, по-друге, у переході від кількісного розширення освіти до її якісного збагачення, по-третє, у просуванні від формальної до реальної рівності в освіті, по-четверте, у перенесенні акценту з академічних досягнень на повагу до особистості й індивідуальності.
Однак вища школа викликає стурбованість японської громадськості, оскільки зміни, які відбуваються там, не вписуються в русло загальної освітньої стратегії. Мова йде про те, що в японській вищій освіті, насамперед в університетах, на кшталт американських ВНЗ, традиційно існувала загальноосвітня підготовка (підготовка громадянина) протягом перших трьох семестрів. І тільки на базі вищої загальної освіти відбувався розподіл на різні факультети та здійснювалася спеціальна підготовка (5 семестрів).
Ідея розвитку загальної освіти у ВНЗ полягала в тому, щоб сформувати "розум і дух" громадян вільного суспільства. Однак, на відміну від північноамериканської вищої школи, японські університети ще в 70-х рр. почали модифікувати освіту, перетворюючи її в основу спеціального знання. У цей час поняття про загальну освіту зникло з "Положення про університети".
Сьогодні в значній кількості університетів студентам пропонують вивчати спеціальні дисципліни з першого курсу, продовжувати вивчення загальних дисциплін на III й IV роках їхнього навчання.
Як результат, модель вищої школи Японії займає проміжне положення між типами вищої школи Північної Америки та Західної Європи.
У Японії працюють 499 університетів, з них 303 - без аспірантури, де вчиться 2 066 962 студентів, серед них 73,6% чоловіків, 26,4% жінок, в університетах з аспірантурою вчиться 85 263 студента, серед них 84,7% чоловіків, 15,3% жінок.
Методи та форми організації навчання традиційні: лекції, семінари, практичні заняття. Для одержання диплома необхідно заробити певний мінімум балів (кредитів). Так, майбутньому вчителеві початкової школи потрібно набрати не менше, ніж 41 кредит. Ця сума складається таким чином: мінімум балів першого курсу - 12, другого, третього й четвертого - 22, з п'ятого - 2, з шостого - 5.
Національною радою з питань реформи освіти в Японії сформована концепція щодо вдосконалення "якості освіти", яка заснована на сутності поняття "якість учителя". Воно включає наступні складові: покликання до професії, любов до дітей, усебічна й фундаментальна наукова освіта, компетентність у практичній роботі.
У Японії особлива увага приділяється питанням підвищення кваліфікації викладача, Міністерство освіти регулярно організовує семінари для провідних спеціалістів, закордонні стажування, курси для починаючих викладачів. Деякі викладачі одержують стипендії для продовження своєї освіти й одержання наукового ступеня.
Формування професійних навичок у майбутніх фахівців Скандинавії
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методика викладання у вищій школі» автора Малихін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Система вищої освіти в Японії“ на сторінці 1. Приємного читання.
