Методика підготовки та проведення семінарських занять

Методика викладання у вищій школі

Принцип "круглого столу" (не випадково він прийнятий на переговорах і в серйозних обговореннях), тобто розташування учасників обличчям один до одного, а не в потилицю, як на звичайному занятті, у цілому призводить до зростання їхньої активності, збільшення кількості висловлювань, до більш принципового характеру дискусії. Викладач також розташовується в колі, що не заважає йому управляти групою. Це створює менш формальну обстановку, можливості для особистісного включення кожного в спілкування, підвищує мотивацію студентів, включає невербальні засоби спілкування: міміку, жести, емоційні прояви тощо.

Принцип круглого столу властивий найбільш активній формі організації семінарського заняття - колективній. Така форма взаємодії відображує особливості професійного спілкування на виробництві, де фахівці входять у контакт один з одним у ході аналізу професійних ситуацій, підготовки та прийняття рішень, узгодження інтересів виробничих ланок і своїх власних інтересів.

Ціль семінарського заняття при колективній роботі є, з одного боку, метою всіх учасників семінару, а з іншого боку - особистою метою кожного з них і відображує суспільно значущу мету, закладену викладачем як свого роду посередником між соціальним замовленням суспільства та студентом. Це ціль загального та професійного розвитку особистості майбутнього фахівця, конкретизована в цілях і завданнях семінарського заняття та їх системі, з метою навчання й виховання студентів.

Безумовно, проведення семінарських занять у колективній формі - непросте завдання й для викладача, і для студентів. Тут потрібні досвід, ретельне проектування комунікативних відносин, що відповідає вимогам принципу проблемності, обробка змісту семінарського заняття. Однак витрачені на першому етапі зусилля багаторазово "виправдовуються" за рахунок того, що студенти стають союзниками викладача, проявляють високий рівень зацікавленості й активності, творчо підходять до справи. Спостереження показують, що обсяг роботи, виконаної у процесі колективної роботи, перевищує сумарні результати індивідуальних зусиль.

Семінар-дискусія організовується як процес діалогічного спілкування учасників, у ході якого відбувається формування практичного досвіду спільної участі в обговоренні й вирішення теоретичних проблем, теоретико-практичного мислення майбутнього фахівця.

Особливістю семінарського заняття як форми колективної теоретичної роботи є можливість рівноправної й активної участі кожного студента в обговоренні теоретичних позицій, пропонованих рішень, в оцінці їхньої правильності й обґрунтованості.

На семінарі-дискусії, що є моделлю предметних і соціальних відносин членів наукового колективу, студент повинен навчитися чітко виражати свої думки в доповідях і виступах, активно відстоювати свою точку зору, аргументовано заперечувати, спростовувати помилкову позицію однокурсника. У такій роботі студент одержує можливість для цілевизначення та цілез- дійснення, тобто побудови власної діяльності, що й обумовлює високий рівень його інтелектуальної й особистісної активності, включеності у процес навчального пізнання.

У порівнянні з проблемною лекцією зростають продуктивні функції проблемних питань як дидактичного засобу організації спілкування та взаємодії на семінарі-дискусії. Питання, навіть мимоволі "захоплює", наближує до співрозмовника, дозволяє краще розкритися, забезпечує проблемні точки взаємодії студентів між собою або студентів з викладачем. У процесі дискусії зростає зацікавленість у предметі спілкування, виховується повага до особистості партнера, тобто формуються моральні якості студентів.

Необхідною умовою розгортання продуктивної дискусії є особисті знання, які здобуваються студентами на попередніх лекціях й у процесі самостійної роботи з навчальним матеріалом, а також спеціальною літературою. Учасники семінару-дискусії будуть умотивовані на здобуття таких знань, якщо лекції їм читаються проблемно, напрацьоване методичне забезпечення самостійної роботи, у всій системі навчальної роботи проглядається контекст майбутньої професійної діяльності.

Успішність семінару-дискусії багато в чому залежить від уміння викладача її організувати й умінь студентів дискутувати. Цим умінням необхідно вчити, поступово виховувати культуру спілкування та взаємодії, у чому може допомогти різноманітна література з психології спілкування. Потрібно розрізняти діалогопо- дібне спілкування, коли кожний з учасників веде свою "партію", лише за зовнішніми асоціативними зв'язками, словами, що перегукується з позицією, яку монологічно розвиває партнер, і суто діалог, при якому йде спільний розвиток точки зору, а результат дискусії виступає продуктом спільних зусиль і може бути отриманий тільки в такий спосіб.

Особливістю семінару-дискусії у ВНЗ є те, що студенти обговорюють уже вирішені в науці проблеми. Це полегшує завдання викладача, що організовує дискусію, хоча й не завжди, оскільки обговорення так чи інакше ведеться в контексті сучасних і майбутніх проблем науки, техніки, соціальної практики, а студенти виявляють знання, якими іноді не володіє й викладач. У будь- якому разі він повинен так управляти дискусією, щоб студенти практично засвоїли теоретичний матеріал, наведений на лекції, щоб були досягнуті цілі семінарського заняття.

Показником розвитку форми семінару-дискусії може бути використання елементів "мозкового штурму" та ділової гри. У першому випадку учасники прагнуть висунути якнайбільше ідей, не піддаючи їх критиці, а потім виділяють головні, їх обговорюють і розвивають, оцінюють можливості їхнього доказу або спростування. В іншому випадку семінар-дискусія одержує свого роду рольове "інструментування", що відображує реальні позиції людей, які беруть участь у науковій або іншій дискусіях. Можна ввести, наприклад, ролі ведучого, опонента або рецензента, логіка, психолога, експерта, залежно від того, який матеріал обговорюється та які цілі навчання й виховання ставить викладач перед семінарським заняттям.

Якщо студент призначається на роль ведучого семінару-дискусії, він одержує всі повноваження викладача щодо організації дискусії: доручає комусь зі студентів зробити доповідь з теми семінару, керує ходом обговорення, стежить за аргументованістю доказів і спростувань, чіткістю використання понять і термінів, коректністю відносин у процесі спілкування тощо. Інші учасники дискусії повинні стежити за и ходом, задавати питання доповідачеві, опонентові, рецензентові, активно включатися в спілкування на будь-якому етапі дискусії, висловлювати свої думки й оцінки, доповнювати виступаючого, висловлювати критичні зауваження щодо предмету суперечки, поводитися коректно стосовно будь-якого виступаючого або студента, який задає питання.

Викладач або навіть студенти можуть запропонувати ввести в дискусію будь-яку рольову позицію, якщо це виправдано цілями семінару та змістом обговорення. Доцільно ввести не одну, а парні ролі (два ведучі, два логіка, два експерта), міняти студентів, призначуваних на ті або інші ролі, для того щоб якомога більше число студентів одержали відповідний досвід. Особлива роль належить, звичайно, викладачеві. Він повинен організувати таку підготовчу роботу, що забезпечить активну участь у дискусії кожного студента. Він визначає проблему й окремі підпроблеми, які будуть розглядатися на семінарі, підбирає основну й додаткову літературу для доповідачів і виступаючих, розподіляє функції та форми участі студентів у колективній роботі, готовить студентів до ролі доповідача, опонента, рецензента, керує всією роботою семінару, підбиває загальні підсумки дискусії, що відбулася.

Володіючи змістом семінарського заняття, знаючи шляхи вирішення обговорюваних проблем, викладач не повинен прямо показувати це знання. Він задає питання, робить окремі зауваження, уточнює основні положення доповіді студента, фіксує протиріччя в міркуваннях. Потрібний довірливий тон спілкування зі студентами, зацікавленість у висловлюваних судженнях, демократичність, доступність і принциповість у вимогах. Ще до проведення семінару-дискусії студенти повинні одержати досвід спілкування з викладачем як із співбесідником. Викладач заздалегідь повинен ознайомити студентів із правилами ведення дискусії, можливими ролями. Це доцільно зробити на передуючих семінарам проблемних лекціях з використанням методу мікро- дискусії.

Лише по закінченні семінару-дискусії викладач може зробити загальні висновки, підвести підсумки, оцінити внесок кожного й групи в цілому у вирішення проблеми семінару. Не можна придушувати своїм авторитетом ініціативу студентів, треба створити обстановку впевненості в тому, що розбіжність з позицією викладача в дискусії не спричинить ворожості, зниження оцінки на іспиті. Потрібно створити умови інтелектуальної розкутості, використати прийоми подолання бар'єрів спілкування, прагнути до влади авторитету, а не до авторитету влади, реалізувати, в остаточному підсумку, педагогіку співробітництва.

Однією з форм контекстного навчання може бути семінар-до- слідження, що використовується, насамперед, на спецкурсах. За пропозицією викладача на початку семінару студенти створюють кілька підгруп по 7-9 осіб, які одержують список із заздалегідь заготовленими проблемними питаннями з теми заняття. Для того щоб відповісти на ці питання, студенти повинні обмінятися думками, провести дискусію, закінчити дослідження проблеми, користуючись будь-якими джерелами інформації.

Протягом півгодини у підгрупах готується виступ її представника з відповідями на проблемні питання, що відображують узгоджену думку групи. Доповідач відзначає також особливу думку того або іншого студента, якщо вона мала місце. Підгрупа може підготувати також співдоповідача, що уточнює й доповнює основну доповідь. Доповідач і співдоповідач відповідають на запитання, задані студентами інших підгруп, викладачем. Потім ідуть доповіді інших підгруп, а на останньому етапі роботи семінару виробляється позиція всієї студентської групи, що інтегрує точки зору підгруп. Викладач формулює підсумки, оцінює роботу студентів.

Викладач може розробити безліч форм семінарів контекстного типу, що відбивають форми реальних (а якщо це дидактично виправдано, то й нереальних) відносин людей, що займаються професійно-теоретичною працею. У всіх цих формах студенти одержують реальну практику формулювання та відстоювання своєї точки зору, осмислення системи аргументації, перетворення інформації в знання, а знань у переконання та погляди.

Колективна форма взаємодії та спілкування вчить студентів формулювати думки професійною мовою, володіти усним мовленням, слухати, чути й розуміти інших, коректно й аргументовано вести суперечку. Спільна робота вимагає не тільки індивідуальної відповідальності та самостійності, але й самоорганізації роботи колективу, вимогливості, взаємної відповідальності та дисципліни. На таких семінарах формуються предметні й соціальні якості професіонала, досягаються цілі навчання й виховання особистості майбутнього фахівця.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методика викладання у вищій школі» автора Малихін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методика підготовки та проведення семінарських занять“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

  • Проблема формування професійно-педагогічної культури викладача в умовах ВНЗ

  • Викладач у системі вищої освіти

  • Професійна компетентність викладача в системі професійної освіти

  • Теоретико-методологічні проблеми культури педагогічного спілкування

  • Термінологічний словник розділу

  • ОСНОВНІ СУБ'ЄКТИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

  • Професійна діяльність викладача вищої школи

  • Студент як об'єкт педагогічної діяльності

  • Методика підготовки та проведення семінарських занять
  • Методика організації і проведення лабораторнихта практичних занять

  • Консультування як форма роботи зі студентами

  • Організація самостійної роботи студентів

  • Термінологічний словник розділу

  • ВИДИ ТА ПРИЙОМИ АКТИВІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

  • Застосування сучасних технічних засобів у процесі навчання

  • Дистанційне навчання як самостійний елемент сучасної підготовки студентів

  • Активізація процесу навчання за допомогою проведення ділових ігор

  • Організація навчально-пізнавальної діяльності студентів з використанням нових інформаційних технологій

  • КЕРІВНИЦТВО Й КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

  • Модульна система організації навчального процесу й рейтинговий контроль знань студентів

  • Організація роботи кураторів груп у вищій школі

  • Термінологічний словник розділу

  • НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

  • Шляхи та методи залучення студентів до здійснення науково-дослідної роботи

  • Науково-дослідна діяльність студентів магістратури

  • Термінологічний словник розділу

  • ОСОБЛИВОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ в РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

  • Система вищої освіти в США

  • Система вищої освіти у Великобританії

  • Система вищої освіти у Франції

  • Система вищої освіти в Німеччині

  • Система вищої освіти в Японії

  • Формування професійних навичок у майбутніх фахівців Скандинавії

  • Вивчення й поширення Європейського та світового досвіду як одного з альтернативних методів навчання

  • ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ УКРАЇНИ

  • Адаптація української системи освіти до європейських вимог

  • Стратегія розвитку вищої освіти й забезпечення її якості

  • Термінологічний словник розділу

  • ПІСЛЯМОВА