Розділ 15. КОЛЕКТИВ І ОСОБИСТІСТЬ

3) володіння технікою створення перспективних ліній;

4) забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом і органами самоврядування;

5) наявність соціально-педагогічних умов для ефективної діяльності членів колективу;

в) наявність традицій у життєдіяльності колективу; 7) дотримання належного стилю і тону в колективі. Питання теорії та практики розвитку колективу, а також його впливу на формування особистості досить добре досліджені в психолого-педагогічній літературі, непогано розроблені технології роботи з колективами. Варто лише в процесі практичної роботи впевнено спиратися на надбання педагогічної науки, звільнитися від ідеологічної заангажованості, цілеспрямовано працювати над розвитком колективу на засадах гуманізму, використовувати колектив як джерело соціально-психологічного розвитку особистості, її соціальної захищеності.

З колективом вихованців, як правило, працюють кілька вихователів, керівників. І тут важливо забезпечити єдність їх впливів на колектив та дотримуватися наступності на етапах переходу колективу від однієї стадії розвитку до іншої, від керівного впливу одного вихователя до другого. З цього приводу A.C. Макаренко писав: "Повинен бути колектив вихователів, і там, де вихователі не об'єднані в колектив, і колектив не має єдиного плану роботи, єдиного тону, єдиного точного підходу до дитини, там не може бути ніякого виховного процесу"1.

Важливим чинником, що сприяє розвитку і становленню колективу, є система перспективних ліній.

Перспектива — це мета, "завтрашня радість", як зазначав A.C. Макаренко, що виступає стимулом у діяльності колективу й окремих його членів.

Будь-яка діяльність окремої людини чи спільноти може бути ефективною лише за умов наявності та усвідомлення мети. A.C. Макаренко писав: "Справжнім стимулом людЬького життя є завтрашня радість. У педагогічній техніці ця завтрашня радість є одним з найважливіших об'єктів роботи. Спочатку треба організувати саму радість, викликати її до життя і поставити як реальність. По-друге, треба наполегливо перетворювати простіші види радості в складніші і значні для людини... Виховати людину — значить виховати в неї перспективні шляхи. Методика цієї роботи полягає в організації нових перспектив, у використанні тих, що вже є, в поступовій підстановці цінніших"1.

Поряд з іншими чинниками колектив вирізняється згуртованістю, внутрішньою силою, соціально значущими традиціями.

Традиція (від лат. traditio — передача) — це різновид або форма звичаю, що відрізняється особливою стійкістю та спрямованими зусиллями людей зберегти незмінними форми поведінки, які успадковані від попередніх поколінь.

У кожному навчально-виховному закладі, установі, на виробництві колективи повинні працювати над створенням морально-ціннісних традицій, їх збереженням і примноженням. Традиції мають бути тривалими, стійкими, наповненими багатством моральних впливів на особистість.

Життя колективу, ефективність його впливу на особистість залежать також від стилю і тону в колективі. Оскільки суттєвою ознакою колективу є спільна діяльність щодо досягнення мети, то стиль характеризується діяльністю, діловитістю. Діловий стиль може проявлятися у різних сферах життя колективу: в навчанні, грі, праці, дозвіллі тощо. Тому в колективі не можна допускати безпідставної галасливості, бездіяльності, невпорядкованості дій.

Діловий стиль характеризується відтінками тону (від лат. tonus — звук, напруження). Тон здорового колективу характеризується такими ознаками:

1) мажорністю, що проявляється в бадьорому, радісному настрої, готовності до раціональної дії, виявом внутрішнього спокою, впевненості у своїх силах, своєму майбутньому. Мажорний тон допомагає наповнити життя кожного вихованця і колектив у цілому позитивними емоціями, впливає на згуртування колективу на засадах внутрішнього задоволення та внутрішньої радості;

2) гордістю кожного члена за свою належність до колективу, відповідальністю за справи всіх його членів;

3) єдністю, дружніми взаєминами між вихованцями, які особливо яскраво проглядаються під час виконання важливих завдань;

4) відчуттям захищеності кожного члена колективу від принижень, насильства, знущання. Це має стати законом колективу. Кожен вихованець повинен відчувати, що його захистять товариші, вихователі;

5) здатністю гальмувати свої негативні дії або вчинки, які можуть завдати шкоди товаришам чи колективу. Звичка гальмувати повинна бути виявом внутрішньої культури вихованців.

Основні чинники впливу на формування колективу подано на рис. 45.

Рис. 45. Основні чинники впливу на розвиток колективу