Розділ «16. Форми проведення страхування. Принципи добровільного обов'язкового страхування»

Страхування буває обов'язкове і добровільне. Обов'язкову форму страхування вирізняють такі принципи:

1. Обов'язкове страхування встановлюється законом, відповідно до якого страховик зобов'язаний застрахувати певні об'єкти, а страхувальники - вносити належні страхові платежі. Закон звичайно передбачає:

- перелік об'єктів які підлягають обов'язковому страхуванню;

- обсяг страхової відповідальності;

- рівень або норми страхового забезпечення;

- порядок установлення тарифних ставок або середні розміри цих ставок з наданням права їхньої деференціації на місцях;

- періодичність внесення страхових платежів;

- основні права страховиків і страхувальників.

Закон, як правило, покладає проведення обов'язкового страхування на державні органи.

2. Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням зазначених у законі об'єктів. Для цього страхові органи щорічно проводять по всій країні реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування страхових платежів і їхнє стягування у встановлений термін.

3. Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі. Страхувальник не повинен заявляти в страховий орган про появу в господарстві підлягаючого страхуванню об'єкта. Дане майно автоматично включається в сферу страхування. При черговій реєстрації воно буде враховано, а страхувальникові пред'явлені до сплати страхові внески. Так, чинне законодавство встановлює, що будівлі, які належать громадянам, вважаються застрахованими з моменту встановлення на постійне місце і зведення даху.

4. Дія обов'язкового страхування незалежно від внесення страхових платежів. У випадках, якщо страхувальник не сплатив належних страхових внесків, вони стягуються в судовому порядку. У випадку загибелі або пошкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборгованості за страховими платежами. На не внесені в термін страхові платежі нараховується пеня.

5. Безстроковість обов'язкового страхування. Вона діє протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим майном. Тільки безхазяйне і старе майно не підлягає страхуванню. При переході майна до іншого страхувальника страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки в разі загибелі застрахованого майна.

6. Нормування страхового забезпечення за обов'язковим страхуванням. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в гривнях на один об'єкт.

За обов'язковим особистим страхуванням повною мірою діють принципи суцільного охоплення, автоматичності, нормування страхового забезпечення. Однак воно має строго обговорений термін і цілком залежить від сплати страхового внеску ( наприклад, за обов'язковим страхуванням пасажирів).

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні таких принципів:

1. Добровільне страхування діє за законом і на добровільних засадах. Закон визначає підлягаючому добровільному страхуванню об'єкти і найбільш загальні умови страхування. Конкретні умови регулюються правилами страхування, розробленими страховиком.

2. Добровільна участь у страхуванні повною мірою характерна тільки для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Цей принцип гарантує укладання договору страхування за першою (навіть усною) вимогою страхувальника.

3. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням, пов'язане з тим, що не всі страхувальники виявляють бажання брати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для висновку договорів.