Фінансову структуру страхової компанії утворюють:
o засоби власників страхових полісів або технічні резерви;
o засоби акціонерів, вільні резерви або активне сальдо. Технічні резерви необхідні для покриття невиплачених
зобов'язань перед власниками страхових полісів.
У страхуванні, відмінному від страхування життя, засоби акціонерів називають вільними резервами.
Вільні резерви - частка власних коштів страховика, не пов'язана із зобов'язаннями власників страхових полісів. Ці резерви можуть використовуватись на розсуд страховика, але частина з них має зберігатися для задоволення вимог органів державного нагляду щодо забезпечення резерву платоспроможності.
Засоби акціонерів використовують для виплати дивідендів акціонерам, для нагромадження додаткових сум, що використовуються для врегулювання неочікувано збільшеної кількості претензій.
Для забезпечення страхових зобов'язань зі страхування життя та медичного страхування формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів з цих видів страхування.
Методику формування резервів зі страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні терміни дії договорів страхування життя визначає Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю. Отже, всі страхові резерви розподіляють на технічні резерви та резерви страхування життя (математичні резерви).
Розглянемо структуру технічних резервів страховика. У розвинутих європейських країнах вона включає резерви для покриття:
o незароблених премій;
o незакінчених ризиків;
o незакінчених збитків;
o сталих, але не заявлених збитків (СНЗ);
o катастрофічних збитків;
o коливань збитковості.
Необхідність формування резервів для покриття незароблених премій пов'язана з тим, що договори страхування, відмінні від страхування життя, укладаються строком на 1 рік. Це означає: поліс, підписаний, скажімо, в травні, дійсний ще 4 місяці після закінчення звітного періоду (року). Тому деяка частка річного збору премії має нагромаджуватись з метою покриття можливих збитків, що з певною мірою ймовірності можуть виникнути в січні-квітні наступного року. Такий резерв зіставляють з тією частиною отриманих премій, яка відповідає періоду річного строку дії полісу, що припадає на наступний звітний рік. Звідси й назва - незароблені премії.
Резерви для покриття незакінчених ризиків. Ці резерви необхідні тоді, коли, з огляду на непередбачувані обставини, резерв незароблених премій виявиться недостатнім для виконання зобов'язань, що залишилися з минулого року. Такими обставинами можуть бути: зростання рівня інфляції, зростання збитків з різних причин тощо. Тоді резерв незакінчених ризиків може використовуватися для компенсації резерву незароблених премій з урахуванням зазначених уже обставин.
Резерви для покриття незакінчених збитків. Деякі збитки, заявлені протягом року, можуть виявитися неліквідованими до закінчення цього року. За рахунок річного збору премій формують резерви для сплати цих збитків.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Страхування в запитаннях та відповідях» автора Долгошея Н.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „116. Фінансова структура страхової компанії“ на сторінці 1. Приємного читання.