Табор загомонів: «Ідуть, ідуть!»
«Це посли від царя».
«Ні, сам його величество цар».
«Чого б то цар до баші очаківського їхав? Як схоче, то — віч-на-віч із самим султаном побалака».
«Не знаєш? З султаном вони в гніву, тому цар до баші іде».
«За чим?»
«За гетьманом і за нами. Хоче, щоб нас баша видав».
«О, Пречиста!»
І затривожилось жіноцтво, не так за себе, як більше за своїх чоловіків, бо всякий знав, що в Лебедині з мазепинцями творили. Оповідання про тії муки сон від людей відганяли. Двадцять літ мазепинського режиму на Україні привчили людей шанувати людину і не знущатися над нею непотрібно. Так тоді те, що робив цар зі своїми безталанними жертвами, стократ жорстокішим здавалось.
«До короля ходім, благаймо, щоб заступився за нами, ми ж його союзники».
«Заспокійтеся, люди! — гукав до них Мручко. — Де кум, де коровай! Де цар, а де Очаків. Цар у Полтаві сидить, чого б то йому їхати до баші? Це навіть не світліший. Москалі так не їздять».
І дійсно, коли валка підкотила ближче, виявилося, що це татарські і турецькі люди, не москалі. Відсапнув табор. Дехто молився, боязливіші плакали з утіхи, відважніші вибігали назустріч.
Татарський мурзак провадив невеличкий кінний загін. Коні гарні, а люди погані, косоокі, грубоскулі, брудні. Але їздці не гірші від козаків.
В декого з наших задрижали жижки. Так би й кинувся на них, погерцював, змірився на шаблі. Стара звичка.
«Ось якої шаблі нехрист добув!»
«Доброго коня варта».
«А цей ще з луком прибіг».
«Добрий лук від поганої рушниці кращий. Лиш кріпко натягнути мусиш».
«Добрий лук коштовна штука».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мазепа. З-під Полтави до Бендер» автора Лепкий Богдан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „24“ на сторінці 1. Приємного читання.