TextBook «Ваша милосте! Ваша милосте! — тягнув Орлика за рукав його чура. — Переправляємося.»
Орлик протирав очі. «Переправляємося?… Баша дав дозвіл?»
«Не знаю. Але короля його милість вже понесли над Бог і гетьман готовиться.»
Орлик зірвався. Розпростував спину, аж кості затріщали, повними грудьми втягнув свіже, поранкове повітря.
Сонні примари втікали від нього. Почував себе свіжим, молодим, здоровим. Діла хотілося.
Випив нашвидку сніданок, який йому чура приніс, і пустився в напрямі ріки.
Народ плив туди, як весняні води, шумів.
«Переправляємося.»
«Еге ж! На лопаті…»
«А човни від чого?»
«Човнів не дають купці.»
«Віднімемо. Король наказав.»
Орлик здалеку побачив короля. Сидів на возі, ліва нога випрямлена, рукою показує на другий берег Богу. Волосся на висках торчить, як у Меркурія на шапці крила.
В очах блакить жнив'яного полудня. «Прийшов до себе, відмолоднів.» — подумав собі Орлик.
Король дійсно не той став, що був учора.
Давня енергія вернулась. Щось кричав до своїх людей. Орлик не чув, але догадувався, що король дійсно давав наказ силою брати човни у турків.
Біля берега стояв великий, новий баркас, той, що його баша по короля прислав.
На баркасі сиділи козацькі жінки зі своїми вбогими статками. Турецькі гребці-перевізники бігали, кричали, вимахували руками, билися в груди й дерли на голові волосся.
«Баша не велів, баша не велів. Лише король і його найближчі, більше ніхто» — кричали.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мазепа. З-під Полтави до Бендер» автора Лепкий Богдан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „19“ на сторінці 1. Приємного читання.