TextBook Знімає шапку і здоровить гетьмана і старшин.
«Щасливої дороги! Хай Бог веде!»
«Дай Боже побачитися вскорі.»
«А човни завертайте по нас!» — гукають ті, що остались.
«Авжеж. Авжеж. За годину-дві назад будуть.»
«Еге ж, будуть», — сумно кивають головами запорожці. «Бог чималий. Не скоро перепливете. Бач, як хвиля човни на бік заносить. Нелегко таку ріку перейти навпоперек».
«Нелегко. Як же ви, товариші, гадаєте? Чекатимем, чи як?» — питає котрийсь.
«Якого чорта чекать! Невже ж ми не бачили ріки? Дніпро не такий і перепливали».
Скочив один, за ним пішли й інші. Навантажували вбрання і зброю коням на сідло, чіпалися хвостів і плили. Шведи з острахом дивилися на таку переправу. «Потоне, чи перепливе?»
«Перепливе».
«Ні».
«Таляра кладу, що перепливе».
«Згода. Ось і мій таляр, що ні».
Козаки перепливали. Шведи зі смутком дивилися, як кінські і людські сильвети майоріли на далекім, другім березі Богу.
Мручко задиханий прибіг.
«Панове! — гукав. — Не цілої півмилі відціля такий брід, що аж любо. Хто коня не має і пливе недобре, махай туди».
Потягнули за ним.
Там дійсно такий брід був, що аж любо. Тільки при березі глибінь, в яку не всякий мав відвагу пірнути. Особливо шведи — ні. Деякий вже й розібрався, та побачивши, як козаки скакали і щезали в воді, щоб ще лиш далі виплисти на мілину, одягався назад.
«Краще на човни підождать. За годину-дві будуть назад».
Але які ж бо довгі ті години. Кожна хвилина — віки. Птахом полетіли б на другий бік, так крил нема. Треба ждать.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мазепа. З-під Полтави до Бендер» автора Лепкий Богдан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „19“ на сторінці 3. Приємного читання.