TextBook Мручкові мороз по спині пішов, як собі про це подумав. Жаль людей. їх тут сотень кілька. Можна б з москалями ще яку там годину пограться. На неволю ще час… Іде і толкує їм, як може.
Перечать, уставляються і відходять туди, де табор над рікою стояв. А там турки драбанта скачуть. Бояться, щоб і їх москаль у полон не забрав.
Мручко сміється в душі: «Собаки! Не краще було нам учора човни дати? Були б ми переправилися спокійно і як Бог приказав. А нині через вас 500 людей у неволю піде. Добре вам так, наїжтеся страху».
«Панове товариство! — звертається до своїх. — А що нам тепер робить?»
«Що, сотнику, прикажеш, то й робитимем».
Мручко тютюном люльку набиває. Спокійно. Тривоги на його виду ані крихти. «Як я собі своїм дурним розумом гадаю, то не від речі було би ще яку там годину-дві загаяти москву».
«Не від речі, еге ж», — притакують йому.
«Хай наші в землю турецьку далеченько ввійдуть, бо чорт його зна, чи Волконський не пуститься за ними через ріку».
«Того він ніяк зробити не сміє, — перечить деякий. — З турком діло».
«Правда, що з турком діло. Але хто з нас ручити може, чи цар після перемоги під Полтавою на турка не піде?»
Козаки й собі набивають люльки. Преспокійно, буцімто ворог десь за десятою горою. Мручко переконав їх.
«І таке бути може!»
«Чого то в світі не бува!» — притакують.
«Не від речі загаяти москву. І так руки сверблять».
«Ото ж то й є, що руки сверблять, — усміхається Мручко. — Хотілося б віддячити москві за Батурин, за Полтаву і за Переволочну».
«Ой хотілося б! — зітхають. — Та куди нам, куди? їх сила, а нас мала жменька».
«Чим хата багата, тим і рада, — відповідає Мручко. — Не в числі річ, а в охоті».
«У храбрості», — притакують кругом.
«Так тоді засядемо в комишах і привітаємо непрошених гостей».
«Привітаємо»…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мазепа. З-під Полтави до Бендер» автора Лепкий Богдан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „19“ на сторінці 5. Приємного читання.