З других дверей виходять Соня i Калинович.
Соня. Спасибi, що приїхали. Восьмий день вас жду, насилу дiждалась.
Калинович. Признаюсь вам, що i тепер приїхав пiсля довгої боротьби.
Соня. I як вам не сором! Невже ви, пiсля ваших поглядiв, на тата гнiваєтесь?
Калинович. Нi краплi; i гнiватись не маю нiякого права.
Соня. Так чого ж тодi боротьба? Диво.
Калинович. А ви розмiркуйте: тато образився моїм сватовством, i я мусив оставити ваш дiм, щоб нiколи сюди не появлятися без його згоди на те; тепер, коли тато тяжко слабує, вiн має право подумать, що я приїхав, ждучи його смертi, щоб…
Соня. Смертi? (Закриває лице. Пауза.) Вам лiкар говорив, що тато умре? Кажiть, кажiть, не бiйтесь, я здержу себе, я… я… можу володiть собою!
Калинович. Заспокойтесь! Я нiчого не знаю… Я говорю так - наприклад. Я боявся, щоб мiй приїзд не потривожив хворого.
Соня. Татовi про ваш приїзд нiхто не скаже. А ви простiть мiй егоїзм: я не думала, що ставлю вас в неприятнi умовини. Я зовсiм ошалiла, не знаю, не знаю, що робить! Татовi то гiрше, то легше. Лiкар каже: операцiю треба, тато не хоче… Я вже одважилась i послала Петру Петровичу лист, бо думала, що ви так-таки i оставите мене, безпомiщну…
Калинович. Тепер я бачу, що справдi вже дуже егоїстично оберiгав свою персону, забуваючи про ваше горе, про вашу безпомiщнiсть. Простiть.
Соня (усмiхаючись). Прощаю, прощаю. Порайте ж менi, що його робить?
Калинович. Може б, виписать професора?
Соня. От бачите, а менi i в голову це не прийшло.
Входе Золотницький.
ЯВА VI
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хазяїн» автора Карпенко-Карий Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯВА V“ на сторінці 1. Приємного читання.