Соня, Фенoген, Марiя Iвановна i Пузир.
Соня (одчинивши обидвi половини дверей, стоїть на порозi. Пiсля паузи). Помалу, помалу…
Марiя Iвановна i Феноген ведуть Пузиря пiд руки i садовлять у крiсло, обложивши подушками.
Таточку, голубчику, краще б ви лежали. Лiкар говорив, що вам потрiбен спокiй, щоб вас нiщо анi крапельки не тривожило!
Пузир. Хазяйство, дочко, не можна лежать.
Соня. Здоров'я дорожче хазяйства.
Пузир. Менi легше.
Соня. То й добре, а як розтривожите себе дiлами, то знову буде гiрше.
Пузир. Поки не зроблю всiх розпорядкiв по хазяйству, то ще гiрше тривожусь… Я не довго… Побалакаю об важнiм дiлi i ляжу. Доню! Напиши Петру Петровичу, щоб приїхав. Вiн сердиться на мене, а ти напиши: при смертi, хоче помириться.
Соня. Я вже, тату, написала.
Пузир. Хiба ти думаєш, що я справдi помру?
Марiя Iвановна. Господь з тобою… Нiхто не думає. Що ж з нами, сиротами, станеться, а з хазяйством? Краще нехай я помру.
Пузир. Годi, стара! Я так спитав. Я й сам знаю, що не вмру. Рано ще, рано - хазяйство не пускає.
Соня. Я, тату, i сама нiчого такого не думала, а просто догадалась, що вам би хотiлось бачитись з Петром Петровичем, i написала.
Пузир. Iди сюди.
Соня пiдходить. Пузир гладить її по головi.
Розумна головка. Я не вмру, не бiйтеся - чого я буду умирать? Завтра або пiслязавтра поїду з Феногеном вiвцi куповать… Феноген! Поклич Маюфеса.
Феноген вийшов.
Капосна хвороба причалила мене до лiжка, а тепер кормiв нема, можна купить по сiмдесят п'ять копiйок… вiвцю… ох…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хазяїн» автора Карпенко-Карий Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯВА I“ на сторінці 1. Приємного читання.