TextBook Тi ж, Марiя Iвановна i Соня.
Марiя Iвановна. Що тут таке?
Феноген. Бунт! Гей, Харитон, махай за Лiхтаренком!
Петро. Цитьте всi! (Виходе вперед.) Нiякого бунту, панi хазяйко, ми не робимо, а тiлько просьба до хазяїна, а як хазяїна нема, то до вас. Гляньте, яким хлiбом нас годують, гляньте, який борщ нам дають!
Соня (взявши хлiб). Боже мiй! Мамо, невже це хлiб? I такий хлiб у нас люде їдять?
Марiя Iвановна. Я не знаю, доню, перший раз бачу. Менi до цього нема дiла!
Петро. Згляньтесь, панi i панно! Хiба це хлiб? Це потембос! Пополам з половою, поки свiжий, то такий глевкий, що тiлько коники лiпить, в горло не лiзе, залiпляє пельку; а зачерствiє, тодi такий твердий', як цегла, - i собака не вкусе.
Дем'ян. Таким хлiбом можна з пушки-маркели стрiлять у неприятеля!
Соня. Мамо!
Марiя Iвановна. Я не знаю…
Соня (до Феногена). I ви, Феноген, не знаєте, i нiхто не знає? Чого ж ви мовчите?
Феноген. Це не ваше дiло, Софiє Терентьєвно!
Соня. Як не моє дiло? Як ви смiєте так казать? У мене все тiло труситься вiд жаху, що у нас таким хлiбом годують людей; може, й тато не знає, а на нього будуть говорить, що велить таким хлiбом годувать робочих; зараз менi йдiть i велiть, щоб хлiб був хороший. Я сама буду ходить на кухню… Я не знаю, як його зробить, щоб вiн був добрий, але я розпитаю, навчуся, я не дозволю, щоб так людей у нас годували!!!
Всi. Спасибi вам, панночко!
Петро. Пошли вам боже щастя, що ви заступаєтесь за нас. А ось борщ, гляньте: сирiвець зварять, посолять, замнуть пшоном - i готово! Анi бурячка, анi картоплi в ньому нема.
Соня. Я все зроблю, щоб вас годували кращеi
Всi. Спасибi!
Iдуть.
З гурту: "Добра душа, а старий чорт язика прикусив". Вийшли.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хазяїн» автора Карпенко-Карий Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯВА III“ на сторінці 1. Приємного читання.