Розділ «ЯВА XI»

Феноген i Пузир, а потiм Лiхтаренко.

Пузир (до Феногена). Ну, що ти скажеш?

Феноген. Карло краде, а Клим помагає.

Пузир. Та всi крадуть, що й казать, кругом крадуть.

Феноген. Та ще ви Карла боїтесь, от вiн i верховодить.

Пузир. А де ти його вiзьмеш, такого шахмейстера?

Феноген. Ну то нехай краде?

Пузир. Чого ж нехай? Треба слiдкувать. От Карло поїде на прийомну, а ти, Феноген, шатнись по отарах на провiрку.

Входе Лiхтаренко.

Що ж це, Порфирiй, у тебе крали пшеницю, як возили на вокзал?

Лiхтаренко. Може. Сто тисяч пудiв пшеницi здавали, двiстi пiдвiд возило, може, хто й вкрав.

Пузир. Цiлий вiз пшеницi твiй помiшник Зозуля зсипав у Хаскеля.

Лiхтаренко. Де ж таки! Лантух-два - то може; а вiз - то брехня! Не вiрте!

Пузир. А чого ж ти дивишся?

Лiхтаренко. Щоб не крали!.. I на вокзалi здано сто тисяч пудiв - вiрно!

Пузир. То лишню наважили в амбарi?

Лiхтаренко. Може, який лантух або два - то буває; де ж ви бачили, щоб у великiй економiї нiхто нiчого не вкрав. Та хоч би у мене сто очей було, то й то не встережеш!

Пузир. Так, по-твойому, нехай крадуть?

Лiхтаренко. Я цього не кажу, всi крадуть по-свойому, та без того i не можна, Терентiй Гаврилович! I розсиплеться, i загубиться, i вкрадуть яку малезну…