Цікавий досвід має Південна Корея. У 80-і роки минулого століття на деякі штатні посади претендували по 160 кандидатів і більше. Кандидатів не лякали навіть складні конкурсні іспити з 12 предметів, серед яких профільними є економіка, діловий менеджмент і державна адміністрація. В результаті такої кадрової політики в 1988 році 70% державних службовців Південної Кореї мали університетські дипломи.
Державний менеджмент має бути сфокусований на покращенні організаційної ефективності, що включає наступне:
• o підтримка дискусій з пристосованості програм і цілей між відповідними агентствами і міністерствами, перед якими вони звітують;
• o порівняння в процесі впровадження нових вимірювальних механізмів для підвищення ефективності, включаючи основану на конкретних результатах праці зарплату;
• o забезпечення інформації для моніторингу і оцінки ефективності і раціональності дій організації і її програм;
• o вивчення витрат і результатів на основі чітко сформованих бюджетних коштів і очікуваних результатів дій організації (бюджетування по результатам);
• o порівняння ефективності близьких по характеру діяльності організацій чи подібних дій в різних організаціях і ідентифікації тих видів діяльності, де можна удосконалюватися.
Поряд із цим, існують суперечливі думки стосовно розвитку конкурентоспроможності між державними установами, оскільки поряд зі стимулюючим ефектом існують і негативні наслідки, які витікають з відмінності державних і комерційних організацій.
Крім організаційної діяльності, державний менеджмент орієнтується на новий тип прийняття рішень в державному секторі, включає удосконалений контроль і відповідальність з розвитком точної і добре вивченої інформації про виконання всіма, хто надає суспільні послуги; інформацію про процесі бюджетного планування; мотивацію і стимули для державних службовців для покращення якості їх послуг і зменшення вартості. Введення менеджерізму в діяльність державних організацій включає п'ять типів індивідуальної підконтрольності як необхідного мінімуму для відповідальності службовця:
• o правовий контроль (законодавче регулювання);
• o фінансовий контроль (як витрачаються державні кошти);
• o з позиції реалізації політики (досягнення цілей, виконання обіцянок і очікувань);
• o демократичний контроль (інформація і консультування з вибірковими органами, зв'язки з громадянами);
• o етичний контроль (дії відповідно з етичними нормами).
Критика менеджерізму ведеться по ряду направлень.
По-перше, критики заперечують розгляд громадян в якості клієнтів, при цьому стверджують, що "уряди - не ринки" і "громадяни - не клієнти, а джерело політичної влади". Адміністрація не має своїх клієнтів, а повинна захищати різні суспільні інтереси всіх громадян. Державна адміністрація не переслідує цілі отримання прибутку, це обслуговуюча система, її мета в найкращому виконанні законодавчих функцій. Вона не виробляє "акціонерної вартості".
По-друге, неможливо замінити норму закону на ринкову поведінку. Для демократичного управління необхідно, щоб право, а не конкуренція, керувало державною бюрократією.
По-третє, порівняння доходів з витратами, орієнтація на клієнта, виробництво товарів і послуг є першочерговою задачею держави. Держава - не підприємство. Дії держави повинні бути не тільки ефективними, але і правовими, демократично легітимними і політично відповідальними.
Висновки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація бізнесу» автора Скібіцький О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державний менеджмент“ на сторінці 2. Приємного читання.
