Отже, можна зробити оптимістичний висновок, що українська економіка знаходиться на шляху до повної реалізації свого потенціалу, а з необхідних передумов стимулювання цього процесу є професійна організація планування та здійснення інвестиційних проектів.
Реалізація інвестиційної діяльності вимагає належного ресурсного забезпечення, тобто формування на підприємстві необхідних інвестиційних ресурсів.
Під інвестиційними ресурсами розуміють всі види грошових та інших активів, які залучаються підприємством для здійснення вкладень в об'єкти інвестування.
Виділяють дві основні форми інвестиційних ресурсів: реальні та фінансові. Мри цьому фінансові ресурси можна назвати універсальними, оскільки їх можна обміняти на будь-який необхідний реальний актив.
Формування та накопичення інвестиційного потенціалу в умовах переходу до інноваційної моделі економічного зростання є актуальною проблемою, тому що ефективний розвиток національної економіки можливий тільки за умови відповідного інвестування. Цей процес повинен спиратись на внутрішні інвестиційні можливості держави, і як доповнення - зовнішні джерела. Тільки за такої умови можливо забезпечити стратегічну незалежність країни.
Інвестиційний потенціал - це частка індивідуального та суспільного попиту, що формується в процесі кругообігу інвестиційних ресурсів, існує формально та може у будь-який час перетворитися у реальну пропозицію капіталу.
Інвестиційний капітал підприємства можна також охарактеризувати як загальну вартість коштів в грошовій, матеріальній та нематеріальній (/юрмах, що інвестуються у формування активів, необхідних для реалізації інвестиційного проекту (проектів) підприємства.
Величина ІІЧП0 - не той стимул, який змушує суб'єкта задіяти наявний інвестиційний потенціал. Інвестиційний потенціал буде реалізований у випадку перевищення очікуваного прибутку над запланованими інвестиційними витратами, тобто, якщо просте рівень віддачі капіталу.
Існує пропорційна залежність між зростанням НЧП0 і зростанням обсягів реалізації інвестиційного потенціалу.
Однак існує межа в процесі здійснення інвестицій. Інвестор змушений постійно порівнювати граничну ефективність капіталу з нормою відсотку, і в залежності від результатів цього співставлення приймати рішення - чи здійснити інвестиції, тобто реалізувати інвестиційний потенціал, чи спрямувати свої заощадження на інші цілі. Чим більше г у порівнянні з відсотком за кредит (/), тим сильніші мотиви до здійснення інвестицій. По мірі того, як різниця між ними скорочується, привабливість інвестицій для підприємця слабне. В загальному вигляді умову вкладання капіталу можна записати так:
У прийнятті інвестиційних рішень суттєву роль відіграє не номінальна, а реальна відсоткова ставка. Номінальна ставка визначається в поточних цінах, реальна відсоткова ставка - це номінальна ставка, скоригована з урахуванням інфляції:
де: /, / - реальна і номінальна відсоткові ставки відповідно; Тіпф - темп інфляції.
Реальна відсоткова ставка вимірює дійсні витрати на одержання позики. В умовах високих номінальних ставок і високих темпів інфляції найповніше реалізується інвестиційний потенціал - реальні відсоткові ставки стають нижчими.
Зв'язок між реальною відсотковою ставкою та очікуваним інвестиційним попитом можна виразити так:
Тобто, інвестиційний попит є оберненою функцією реальної відсоткової ставки. Вплив якісних факторів на інвестиційний попит в загальному випадку також є оберненою функцією. Ці якісні фактори збільшують сукупний попит на інвестиції.
Фактори якісних змін в інвестиційному потенціалі:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація бізнесу» автора Скібіцький О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Джерела фінансових ресурсів та інвестування“ на сторінці 5. Приємного читання.
