Класифікація і характеристика керівників за А. Черняховським

Менеджмент підприємства

Рисунок 4.5. Співвідношення ефективності виробництва i рівня соціальних благ при автократичному методі керівництва

Керівник такого типу дуже енергійний і працездатний, від своїх підлеглих він вимагає безумовної покори. Характерним його прийомом є звільнення непокірного працівника для повчання інших. Якщо керівник-автократ не досягає поставленої мети, він звинувачує в цьому підлеглих і колег. При цьому він повторює: "Мені нема з ким тут працювати. Я один здатний привести організацію до успіху, але в мене на все не вистачає часу і сил". Застосування автократичного стилю керівництва створює тяжку пригнічуючу атмосферу в організації, де відсутні щирість, доброзичливість і взаємодопомога. Коли такий керівник переслідує когось із працівників і розправляється з ним, решта мовчки спостерігає, побоюючись висловити свою думку або прийти на допомогу, щоб не опинитися самим у такому становищі. Автократ не дозволяє виявляти ініціативу підлеглим. Будь-яка спроба з їх боку внести якісь корективи в рішення автократа, більше є спробою "пробити стіну лобом", тому що автократ не тільки не дозволяє інших думок, а часто і не прислухається до доказів, продумуючи свої власні подальші слова, коли опонент щось говорить. Прийнявши рішення, автократ ніколи його не переглядає, навіть якщо воно помилкове. Його лякає думка, що підлеглі запідозрять його в слабохарактерності і нерішучості. Прийняте ксрівником-автократом рішення обов'язкове для всіх рівнів управлінської піраміди. У випадку непередбачених труднощів, необхідні вказівки можна одержати тільки на самій вершині піраміди, у першої особи, що, з одного боку, зайвий раз зміцнює керівника в усвідомленні власної значущості, а з іншого - примушує нести часом непомірний тягар відповідальності. Іноді в такій ситуації начальник обурюється подібною безпорадністю керівників проміжних ланок, не усвідомлюючи того, що він її сам створив своїм методом керівництва.

Автократ надає дуже великого значення критичному аналізу роботи підлеглих, постійно збираючи інформацію про хід робіт. При цьому контроль часто набуває спотворених форм. Так, автократ збирає компрометуючі факти на кожного працівника; приймаючи звіт про виконану роботу, ставить під сумнів позитивний результат, особливо підкреслює негативні моменти, щоб мати можливість перекласти в потрібний момент відповідальність на безпосереднього виконавця. Такий контроль повністю позбавляє виконавця ініціативи і творчих радощів від участі в загальній справі.

Керівник-автократ намагається вирішити конфлікти шляхом пригнічення підлеглих як могутнім засобом забезпечення дисципліни виконавців і широко використовує його для збереження своєї влади та стилю керівництва. Це веде до приховування підлеглими потрібної керівнику інформації, а також до зворотної агресивної реакції підлеглих. Знаходячись під жорстким контролем керівника авторитарного типу, підлеглий рідко робить помилки, що можуть негайно призвести до провалу справи. Як правило, їх наслідки ліквідуються одразу ж самим керівником, а для виконавця наслідки такої помилки виливаються в різку критику з елементами грубого висміювання в присутності інших членів колективу, причому під сумнів ставляться не тільки ділові, але й розумові здібності винуватця. Помилка підлеглого може призвести до адміністративного або грошового покарання, а при намаганні довести свою правоту, — до звільнення. Працівника, який в подібній ситуації сприймає покарання покірно, як правило, не звільняють, оскільки автократ зацікавлений в людях, яких вдалося "зламати". Автократ не сприймає компромісний спосіб розв'язання конфліктів, при якому обидві сторони послідовно роблять поступки один одному, відпрацьовуючи взаємно прийнятне рішення.

Автократичний стиль керівництва в короткостроковому періоді часу позитивно впливає на продуктивність праці. Автократ відданий справі, добре освічений, знає виробництво, має жорстку хватку. Результат його керівництва, як правило, створює добре враження - колектив працює як "годинник", ідеї керівника здійснюються повністю, видимих ознак незадоволення підлеглих не виникає. Але ці успіхи мають частковий характер. В довгостроковому плані автократичний метод створює основи майбутньої кризи. Крім підсвідомого тихого саботажу, який є наслідком відчуження працівників від участі в творчому процесі і пригнічення їх інтересу до роботи, виконавці починають шукати, як би ухилитися від роботи. В результаті, автократичний метод керівництва веде до застою продуктивності праці.

Керівник-популіст — це керівник, який з метою популярності намагається забезпечити максимум соціальних благ працівникам, відсовуючи інтереси виробництва на другий план. На "барометрі управління" цей тип керівника займає положення біля вертикальної осі. При цьому проекція стрілки "барометра" на горизонтальну вісь - ефективність виробництва - становить 0,1R (див. рисунок 4.6). Тоді проекція стрілки на вертикальну вісь - соціальні блага - становить приблизно 0,95R.

Співвідношення ефективності виробництва і рівня соціальних благ при популістському методі керівництва

Рисунок 4.6. Співвідношення ефективності виробництва і рівня соціальних благ при популістському методі керівництва

Цей тип керівництва часто зустрічається серед молодих спеціалістів. Керівник-популіст намагається бути приємним, добрим, готовим завжди допомогти. Іноді підлеглі використовують цю якість у своїх інтересах. Популіст побоюється одержати негативну оцінку своєї діяльності з боку підлеглих. Він намагається всіляко запобігти можливості критики з їх боку, уникає конфліктів з ними. В організації, якою керує популіст, створюється атмосфера необов'язковості виконання виробничих завдань у передбачені терміни, люди працюють з прохолодою, відкладають "на завтра" виконання робіт. Характерною рисою керівника-популіста є постійна готовність підтримати ініціативу інших, в тому числі підлеглих, щоб одержати схвалення з їхнього боку. Подібну поведінку не можна назвати ініціативою, тому що, як правило, такий керівник грає другорядну роль, дуже часто займає очікувальну позицію, що пояснюється його побоюванням прийняти відповідальність за виявлену ініціативу. Популіст не намагається активно захищати свою точку зору, ніколи не виступає першим. Звичайно він формулює проблему розпливчато, невизначено, уникає образити будь-кого з присутніх і навіть відсутніх і створити негативне враження. Керівника такого типу сприймають як людину сором'язливу, довірливу і нерішучу. В результаті, більшість проблем залишається невирішеною. Популіст розглядає прийнята рішень як можливість розвитку у підлеглих почуття причетності до справ підприємства. Він організовує колективне обговорення проблем, щоб дати можливість підлеглим розглянути їх всебічно. Хоча для вирішення деяких проблем непотрібна участь підлеглих, він "радиться" з ними.

Пом'якшення гостроти проблеми - характерний прийом керівника-популіста. Розмову з підлеглими він починає, вибачаючись, наприклад : "Ви хороший спеціаліст, це всім відомо, але в окремих випадках...". Якщо виробничі показники мають тенденцію до зниження, популіст обіцяє все виправити і налагодити. Він часто переживає стреси, пов'язані з тиском вищого керівництва, при вирішенні виробничих завдань. Такий керівник стоїть перед вибором: ігнорувати вказівки вищого керівництва, що може призвести до погіршення відносин з ним, або ж виконати їх, але при цьому втратити підтримку підлеглих, підвищивши вимоги до них. Серед працюючих під його керівництвом багато часу займають непотрібні розмови, різні плітки. Інтереси виробництва і підвищення продуктивності праці у такого керівника знаходяться на останньому місці.

Керівник-демократ. На "барометрі управління" цей метод керівництва знаходиться посередині між автократичним і популістським. Розглянемо сектор між 30° і 60° першого квадранта. З першого погляду видно, що цей сектор за площею перевищує вже розглянуті. Розіб'ємо цей сектор на дві частини : більша частина обмежена дугами радіусів R і 0,5R, менша частина - діаграми радіусів 0,1R і 0,5R (рисунок 4.7). Очевидно, що в більшій частині сектора проекції на горизонтальну та вертикальну осі достатньо великі, їх показники ефективності виробництва і рівня соціальних благ працюючих високі.

Співвідношення ефективності виробництва і рівня соціальних благ при демократичному методі керівництва

Рисунок 4.7. Співвідношення ефективності виробництва і рівня соціальних благ при демократичному методі керівництва

Керівник-демократ створює умови для ділового співробітництва в колективі, критика підлеглих не набуває різкого характеру. Він терпляче відноситься до критики на свою адресу, аналізує її причини, розробляє заходи по усуненню недоліків. При цьому поєднує високий рівень відповідальності за виробничі показники з піклуванням про соціальні потреби, працівників. Прагнення до високих результатів праці пояснюється довірою керівника до виконавців і повагою до їх творчої думки; взаєморозуміння, взаємо підтримка, вимогливість до виконавців, об'єктивність їх праці, зацікавленість і відданість справі — основи мотиваційної поведінки керівника-демократа. Такий керівник намагається, в першу чергу, створити творчий колектив для вирішення виробничих завдань і виникаючих проблем. Він всіляко заохочує ініціативу і самостійність підлеглих: їх ідеї й пропозиції не привласнює, а доповідає про них колективу. Перед керівництвом і підлеглими тримається впевнено. Всю відповідальність за прийняті рішення приймає на себе. Конфліктні ситуації вирішує, як правило, самостійно; ретельно аналізує причини їх виникнення. Керівник-демократ здатний до виконання великого обсягу роботи, але не роботи взагалі, а пріоритетної, необхідної в першу чергу. За рахунок забезпечення творчого ставлення робітників до праці забезпечується високий рівень продуктивності праці.

Керівник-ліберал. Частина сектора між 0,5R і 0,1R попереднього рисунка може характеризувати менш ефективний тип керівництва, при якому керівник зовні дотримується демократичного методу керівництва, але фактично самоусувається від процесу управління. Ефективність виробництва і рівень соціальних благ ліберал забезпечує нижчі, ніж демократ (рисунок 4.8).

Співвідношення ефективності виробництва і рівня соціальних благ при ліберальному методі керівництва

Рисунок 4.8. Співвідношення ефективності виробництва і рівня соціальних благ при ліберальному методі керівництва

Цей метод керівництва можна назвати компромісним: керівник не виявляє особливої активності в процесі управління, займає позицію спостерігача і збирача інформації. Роботу між підлеглими і відповідальність розподіляє формально, в більшості випадків не враховуючи здібності підлеглих і їх ділові можливості. Ліберал сприяє появі в колективі неформальних лідерів і намагається перекласти на них якомога більшу частину функцій керівництва і відповідальності. Ліберал часто підпадає під вплив підлеглих. Такий керівник розглядає появу конфліктів як небажане явище, часто ухиляється від їх вирішення або вирішує їх формально. Ліберал поблажливий до критики своїх дій з боку підлеглих, але їх критикує різко, часто безпідставно. На підлеглих ліберал в більшості випадків справляє добре враження. Але такий стиль керівництва врешті решт веде, як правило, до розвалу роботи. Керівник ліберального типу вважає, що робота для підлеглих - лише засіб одержання матеріальних благ. Основна мета такого керівника - власне благополуччя. Великої турботи про людей він не виявляє, тому що вони "невдячні" і не можуть оцінити його "щирих" зусиль. Досягнення високих результатів виробництва "не розумне", оскільки краще мати резерв і рухатися в потрібному напрямку повільно, з малими зусиллями, але стабільно. Компроміс при ліберальному типі керівництва — це балансування між інтересами виробництва і колективу для збереження сталого становища. Такий керівник звичайно приймає позицію більшості в колективі. Але перед вищим керівництвом, коли необхідно проголосити свою позицію, він посилається на думку колективу, а сам слідкує за реакцією начальства. У випадку схвалення точки зору колективу, він приєднує себе до нього. В протилежному випадку, займає позицію керівництва. Однак керівник-ліберал розуміє, що тільки "підтакуванням" авторитету не заробиш, і тому він готовий заперечити вищому керівництву, але з питань, що не мають принципового значення. В присутності вищого керівництва віддає перевагу критиці рівних собі керівників інших організацій і підрозділів, підкреслюючи свої здібності до аналізу і компетентність. Незважаючи на те, що в спілкуванні з людьми він приємний, цікавий в бесідах, у ставленні до підлеглих і рівних собі він не щирий, тому що тягнеться до представників влади.

Щоб мати повнішу інформацію про те, що кажуть підлеглі, які події відбуваються в організації в цілому, ліберал використовує всі неофіційні канали, в тому числі й різні плітки. Постійне спостереження за підлеглими дозволяє керівнику маневрувати, щоб забезпечити собі самозбереження, підтримати свою репутацію та престиж.

Точка зору на різні проблеми такого керівника дуже нестійка і залежить від ситуації. Він легко приймає будь-чию точку зору. Його власна аргументація нещира, а часто й неправдива. Але ця неправда - не стільки свідомий обман, скільки впевненість у тому, що так "краще для всіх". Пошук "вищої правди" - це пошук зручної точки зору. Ліберал захищає жорстко і енергійно, як безперечну істину, точку зору вищого керівництва, і якщо вона змінюється, або змінюється керівництво, то нова, протилежна позиція буде захищатися не менш енергійно і також швидко знайдуться "вагомі" аргументи. Керівник-ліберал вірить у те, що він діє в інтересах колективу, що його дії - тільки на благо. При прийнятті рішень він керується традиціями організації, напрацьованими правилами, тому рішення приймаються швидко і легко. Якщо неможливо вкластися в діючі рамки, то завжди приймається позиція більшості, навіть якщо вона хибна. Такий керівник легко відмовляється від нового, нестандартного рішення, будь-якого ризику, експерименту, навіть якщо це шкодить виробництву (але не загрожує добробуту). Він вважає, що будь-яка критика, тим більш різка, навіть якщо вона справедлива, викликає у працівників негативну реакцію. При ліберальному стилі керівництва продуктивність праці підтримується на середньому рівні, тому що ліберал не зацікавлений впроваджувати новації. Діяльність підлеглих регулюється, головним чином, інструкціями, правилами-і традиціями.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент підприємства» автора Хомяков В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація і характеристика керівників за А. Черняховським“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ШЛЯХ ДО РИНКУ

  • Характеристика директорів доринкового і перехідного етапів

  • Оцінка адекватності організаційно-правових структур та методів управління ринковим умовам

  • Особливості функціонування підприємства (фірми) в умовах ринку

  • Механізм формування ринку житла (на прикладі США)

  • Розділ 2. Менеджмент. Школи і напрямки розвитку

  • Менеджмент на підприємстві. Види підприємств

  • Модель менеджменту підприємства

  • Основи управління підприємством

  • Школи менеджменту

  • Принципи управління Анрі Файоля.

  • Менеджмент як промес (процесний підхід)

  • Системний підхід

  • Ситуаційний підхід

  • Розділ 3. ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Виробничий профіль (місія) фірми

  • Організація

  • Мотивація

  • Мотивації через потреби

  • Теорія мотивації Херцберга

  • Процесуальні теорії мотивації

  • Теорія підкріплення

  • Система Скенлона

  • Система "імпрошейр"

  • Розподіл заробітку між членами бригади з урахуванням коефіцієнтів трудового внеску (КТВ)

  • Особливості системи стимулювання в Японії

  • Регулювання поведінки

  • Збагачення праці

  • Контроль

  • Процес контролю

  • Роль людини в процесі контролю

  • Управління на основі контролю

  • Розділ 4. КЕРІВНИЦТВО

  • Влада. Форми влади і впливу

  • Типи керівників (працівників) та стилі керівництва

  • Класифікація "неідеальних"працівників за Т. Фарнсвортом

  • Соціально-психологічна характеристика працівників і менеджерів та їх сумісність

  • Оцінка сумісності різних типів керівників і їх підлеглих

  • Модель керівництва Реддіна

  • Класифікація і характеристика керівників за А. Черняховським
  • Класифікація стилів керівництва Р.Блейка і Д.Мутон

  • Керівництво в стилі 9.1

  • Рекомендації керівнику, який дотримується стилю 9.1, для зміни поведінки з метою підвищення ефективності роботи

  • Рекомендації керівнику стилю 1.9 для зміни поведінки

  • Керівництво в стилі 5.5

  • Рекомендації керівнику стилю 5.5 для зміни поведінки

  • Патерналізм

  • Опортунізм

  • Фасадизм

  • Ситуаційні підходи до ефективного керівництва

  • Висновки

  • Розділ 5. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

  • Модель управління запасами

  • Заміна обладнання при незмінній виробничій потужності підприємства

  • Значення постійних витрат для прийняття рішень

  • Аналіз економічних параметрів підприємства в умовах значного падіння виробництва та інфляції

  • Прийняття рішень із використанням граничного аналізу

  • ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ПРО ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА НА ДОВГОСТРОКОВОМУ ЕТАПІ

  • Моделі лінійного програмування

  • Розв'язання задачі лінійного програмування симплекс-методом

  • Прийняття оптимальних рішень із використанням сітьових моделей

  • Особливості прийняття рішень в умовах невизначеності

  • Рекомендації щодо переборювання невизначеностей

  • Приклади зменшення ризику для учасників біржової торгівлі

  • ОБМЕЖЕННЯ РИЗИКУ ЗА ДОПОМОГОЮ ОПЦІОНІВ

  • Прийняття рішень із урахуванням фактора часу

  • Методи та приклади прийняття рішень з урахуванням фактора часу

  • ІНДЕКС ПРИБУТКОВОСТІ (ІП)

  • МЕТОД ВИКОРИСТАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ СТАВКИ ДОХОДУ (ЗСД)

  • ВИЗНАЧЕННЯ ПЛАНОВОГО ПЕРІОДУ

  • ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ РОЗРОБКИ РОДОВИЩА ЗАЛІЗНОЇ РУДИ

  • Труднощі у прийнятті фінансових рішень у галузі інвестування

  • Ефект фінансового важеля

  • Методика визначення найбільш сприятливого способу оподаткування для ефективного господарювання підприємства

  • Методика оцінки ефективності інвестиційних проектів

  • Методика оцінки потенціалу розвитку економічної системи

  • Методика визначення середньозваженої та граничної вартостей капіталу

  • ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ ВІД ОБЛІГАЦІЙ ( Кd)

  • Метод аналізу ієрархій як інструмент для прийняття рішень при стратегічному плануванні

  • ЗАСТОСУВАННЯ MAI ПРИ АНАЛІЗІ "ВАРТІСТЬ-ЕФЕКТИВНІСТЬ"