• 2) внутрішньо орієнтовані особи, для яких власні переживання означають більше, ніж переживання групи людей;
• 3) соціально неконтактні люди із слабкою емоційною прихильністю до інших;
• 4) особи з вираженою агресивністю або з ознаками потреби у владі над іншими;
• 5) особи, які виявляють відкриту ворожість до оточуючих їх людей (інваліди з маячними ідеями або кримінальні психопати).
У практичній діяльності менеджер повинен враховувати умови, за яких здійснюється переконання, так званий фоновий стан, що включає в себе:
• 1) релаксацію (розслаблення). В умовах релаксації кора головного мозку людини в певній мірі звільняється від сторонніх впливів і підготовлена до сприйняття інформації. При цьому найбільш ефективні такі прийоми переконання, як настанова і непряме схвалення;
• 2) емоційну напруженість, яка, як і релаксація, підсилює дію впливу. При цьому добре діють накази, команди, категоричні вимоги та заборони;
• 3) ідентифікацію - такий стан, коли суб'єкти спілкування зближуються на основі взаємних переживань. Лікар з лікарем, письменник з письменником швидко знаходять спільні інтереси. А якщо у них до того ж спостерігається деяка подібність долі (загальні знайомі, ідентична хвороба тощо), то справи підуть ще швидше;
• 4) концертний настрій. При цьому людина настроєна на "концертний", тобто грайливий тон і охоче сприймає призначену їй інформацію. У цьому випадку менеджер повинен в повній мірі використовувати такі засоби, як схвалення, похвала, не скупитися на прислів'я, приказки, крилаті вирази, натяки та компліменти.
Корекцію поведінки працівників можна здійснювати за допомогою критики, що означає обговорення з метою дати оцінку або негативне міркування щодо недоліків. На практиці має місце "вдала" і "невдала" (частіше) критика. Причини невдалої критики: фатальність, повчальність, емоції, негативні узагальнення.
"Фатальна" критика побудована таким чином, що вона формує в особи, яку критикують, почуття безповоротної втрати, неможливості виправити положення: - "Вам треба було вчинити так-то". Але оскільки події відсунулися в минуле і "вчинити так-то" вже не можна, то немає й виходу. Людина потрапляє в тупикову ситуацію, і їй нічого не залишається, окрім опору. Критика не досягає мети. Люди марно витрачають свою енергію. Відчуття фатальності при сприйнятті критики часто буває причиною негараздів у сім'ях. Відомо, що критичні зауваження частіше робить дружина. Чоловіки, як правило, почуття фатальності своєю критикою не створюють.
Повчальна критика може викликати у людини, яку критикують, негативне ставлення до своєї особи: - "Ви зрозуміли, як потрібно діяти?" - "Слід більше прислухатися до порад" - "Не висувайтеся зі своєю ініціативою!". Критикований може вирішити: "Начальник до мене чіпляється". Краще використати фразу: "Я говорю вам це тому, що хочу, щоб наші відносини залишалися, як і раніш, добрими". 6 подібній ситуації думки критикованого будуть швидше формуватися згідно з моделлю: "Він хоче мені допомогти".
У випадку емоційної критики той, хто критикує, дає волю почуттям. Не зустрічаючи опору, принаймні спочатку, він розпаляється, втягується у вир словесних тирад і часто не може вчасно зупинитися. Особи авторитарного складу додають у свій голос "метал" і говорять голосніше. Слабкі натури така критика пригнічує, а у сильних викликає зворотну протидію. Коефіцієнт корисної дії такої критики мізерний.
Негативні узагальнення, як правило, викликають протидію у тих, кого критикують.
Критика на виробництві буває двох видів: а) професійна, що спрямована на підвищення рівня професійної діяльності (як працювати, планувати, забезпечувати виробництво); б) соціально-психологічна, спрямована на вдосконалення між особових відносин. Професійна критика здійснюється керівниками, як правило, досить успішно. Складніше буває з критикою, що торкається між особових відносин. При цьому керівник зустрічається з трьома різновидами критики: а) з критикою підлеглих; б) з критикою своїх колег по роботі; в) підлеглі критикують начальників.
Критика підлеглих ефективна тільки в тому випадку, якщо вона відповідає таким вимогам: а) гасить опір підлеглого до сприйняття критичних зауважень; б) залучає підлеглого в сам процес критики; в) створює у підлеглого усвідомлення того факту, що він виконує корисну роботу і що ця робота належним чином оцінюється; г) покращує діяльність підлеглого. Без урахування цих вимог, критика, як правило, або приречена на невдачу, або виявляється мало ефективною.
Критикуючи своїх колег (а це часто-густо трапляється в присутності більш високого керівництва), необхідно дотримуватись певного такту і норм професійної етики, інакше критика може бути сприйнята як донос. При цьому необхідно утримуватися від приклеювання ярликів.
Критика підлеглим начальника. Керівник повинен твердо знати, що згідно з нормами ділової та службової етики він повинен робити критичні зауваження на адресу безпосереднього і більш високого керівництва. Забування про критику знизу догори призводить до дезорганізації соціальних відносин у виробництві [14].
Ми розглянули різні методи впливу, які менеджер використовує для ефективного здійснення функції керівництва. Але виклад цих методів був би неповний без рекомендацій Д.Карнегі, які були ним сформульовані в книзі "Як здобувати друзів та здійснювати вплив на людей", опублікованій близько 60 років тому назад. Рекомендації Д.Карнегі наводимо в узагальненому вигляді: щиро цікавтеся іншою людиною; пам'ятайте, що ім'я людини - це найбільш приємний і важливий для неї звук; будьте хорошим слухачем, заохочуйте інших говорити про них самих; говоріть тільки те, що цікавить вашого співрозмовника; переконуйте вашого співрозмовника у його значимості і робіть це щиро; виявляйте повагу до думки вашого опонента, ніколи не говоріть людині, що вона не права; якщо ви не праві, одразу ж це визнайте; з самого початку дотримуйтеся дружнього тону; дозволяйте більшу частину часу говорити вашому співрозмовнику; починайте з похвали і щирого визнання переваг співрозмовника; вказуйте на помилки інших не прямо; спочатку поговоріть про власні помилки, а потім вже критикуйте свого співрозмовника; давайте людям можливість врятувати свій престиж тощо.
В роботі [1] наведено оцінку впливу шляхом переконання. Вважається, що найбільш слабкою стороною впливу є повільність його дії і невизначеність. Щоб переконати будь-кого в будь-чому, необхідно, очевидно, більше часу і зусиль порівняно з виданням наказу, підкріпленого владою, що базується на примусі, традиції або харизмі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент підприємства» автора Хомяков В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Влада. Форми влади і впливу“ на сторінці 3. Приємного читання.
