При значному попиті на компетентних, досвідчених керівників грубі погрози звільнення звичайно не мають належного ефекту. Набагато частіше вплив на керівників через страх стосується не їх матеріальних інтересів, а їх самолюбства. Вони, як правило, хворобливо реагують на будь-які приниження. Щоб уникнути занадто великого впливу, приниження видається керівникам у малих дозах: між іншим кинуте зауваження, що інший керівник вже упорався зі своїм завданням; натяк, що кандидата на цю посаду краще знайти деінде; призначення на непрестижну посаду тощо. Це лише невелика частка належних способів вселити в керівника страх, що він не користується належною повагою, і йому, можливо, слід працювати більш напружено. Страх як метод влади може бути використаний і використовується в сучасних організаціях, але його ефективність обмежена, тому що з часом він стає досить дорогим засобом впливу. Дійсно, страх може взяти гору тільки у тому випадку, коли є досить висока вірогідність того, що людину спіймають в момент нестатутної поведінки. Для того, щоб використовувати такий інструмент як страх, необхідно мати ефективну систему контролю. Проте її створити нелегко, і втіха ця - коштовна, навіть за найбільш сприятливих умов. Коли основою влади є, головним чином, примус, майже неможливо підтримувати ефективний контроль при помірних витратах, тому що посилюється намагання людей свідомо ошукувати організацію.
Дослідження показують, що організації, де використовується влада, що базується на примусі, характеризуються більш низькими продуктивністю праці та якістю продукції. Крім того, мають місце факти, коли при використанні такої влади працівники відчувають незадоволеність своєю роботою. Опитування більш ніж ста керівників господарських та державних організацій виявило, що таку владу деякі з них використовували лише тоді, коли низька продуктивність праці була пов'язана з відсутністю дисципліни, але не з відсутністю здібностей. За свідоцтвом Ф.Лутанса "незважаючи на те, що примус може призвести до тимчасової покірності підлеглого, він викликає небажані побічні ефекти - скованість, страх, помсту і відчуження" [І].
Влада, що базується на винагороді. Обіцяння винагороди - один із найбільш давніх і ефективних засобів впливу на інших людей. Виконавець не чинить опір цьому впливу, тому що він в обмін на виконання якоїсь роботи за бажанням керівника очікує одержати винагороду в тій чи іншій формі. Оскільки всі особистості та їх потреби мають унікальний характер, то те, що одному видається цінною винагородою, може не видатися такою іншому або тому ж першому, але в іншій ситуації. Щоб впливати на поведінку людей, винагорода повинна бути досить цінною. Іншими словами, виконавцю має бути обіцяна така винагорода, щоб вона була адекватною його згоді на вплив. Влада, що базується на винагороді, буде дійова завжди за умови, що керівник в змозі вірно визначити те, що в очах виконавця є винагородою, і фактично запропонувати йому цю винагороду. Але на практиці у кожного підприємства (організації) ресурси обмежені і воно може виділити на заохочення суворо обмежену кількість ресурсів. Повноваження керівника пропонувати матеріальні стимули також регламентуються політикою підприємства (фірми) і різними методиками. В окремих випадках обмеження формулюються профспілками. Труднощі часто полягають у визначенні того, що ж є винагородою для даного працівника або групи працівників. Гроші і більш престижна посада не завжди здатні справити враження на людину і вплинути на її поведінку. Тому хороший керівник повинен навчитися використовувати й інші способи впливу.
Законна влада. Ця влада базується на впливі через традиції. Впродовж тисячоріч людство відпрацьовувало культурні традиції, що закріплюють владу начальства. Майже всіх нас примушували підкорятися людям, які займають певні посади. Керівник використовує традицію, щоб задовольнити потребу виконавця в захищеності та належності до соціальної групи. Але деякі спеціалісти вважають, що "систему, побудовану на традиції, буде зруйновано, якщо вона не дасть своїм лояльним, покірним прибічникам тепло і захищеність"
Традиція є особливо важливою для формальних організацій. Можливість заохочувати і карати підкріплює повноваження керівника віддавати накази. Але безперервне функціонування організації при цьому прямо залежить від готовності підлеглих за традицією визнавати авторитет - законну владу керівника. Традиція також продовжує залишатися розповсюдженою і офіційною формою впливу керівника тому, що, в протилежність страху, вона пропонує позитивну винагороду - задоволення потреби. Коли людина визнає вплив, що базується на традиції, вона одержує замість того, відчуття належності до соціальної групи.
Традиція - привабливий інструмент як для організації, так і для керівника, її величезна перевага — безособовість. Виконавець реагує не на людину, а на посаду. Ця обставина підвищує стабільність тому, що підприємство (організація) не залежать від життя або здібностей якоїсь однієї особи. Надання найбільших винагород в першу чергу тим, хто краще за все підкоряється системі, а не дійсно найбільш компетентним її членам, підкріплює здатність організації використовувати традицію з метою добитися покори своїх членів. Другою властивістю є швидкість та передбачуваність впливу за допомогою традиції.
Традиція може діяти і на шкоду організації. Припустимо, що молодому керівнику, який пропонує вдосконалити якусь операцію, кажуть: "Ми завжди робили так, і до цього часу все було непогано"... Щоб відповідати оточенню, підприємство (організація) повинне вносити зміни в свою політику, стратегію, методику організації тощо. Ті організації, які настійливо використовують традицію як аргумент того, чому вони чинять опір змінам, можуть опинитися перед проблемою зникнення.
Традиції краще за все впливають на людей, які мотивовані, в першу чергу, захищеністю та належністю до соціальної групи, в той час як зростання добробуту і більша тривалість вільного часу в середньому збільшують рівень потреб у тому щоб бути мотивованими компетентністю, повагою і успіхом.
Організації, що функціонують у динамічному оточенні, мають слабкий зв'язок із традиціями. Оскільки їм припадає діяти в середовищі, що швидко змінюється - ринковому і технологічному, вони все менше спираються на систему відносин усередині формальної організаційної структури і традиційних повноважень.
Еталонна влада - влада прикладу, що спирається на харизму. Харизма - це влада, побудована не на основі логіки або давньої традиції, а на силі особистих якостей або здібностей лідера. В протилежність безособовому "посадовому" впливу традиції харизматичний вплив - цілком персональний. Ось деякі якості харизматичних лідерів: 1) обмін енергією. Складається враження, що ці особи випромінюють енергію і заряджають нею людей, що їх оточують; 2) визначна зовнішність; 3) незалежність характеру; 4) риторичні здібності; 5) нормальне сприйняття своєї особи. Вони почувають себе комфортно, коли інші виявляють своє захоплення ними, анітрохи не відчуваючи зарозумілості або самолюбства, виглядають зібраними і володіючими ситуацією.
Харизма — це ще й вміння самоорганізації, режисування своєї поведінки, можливо з допомогою професіоналів. М.Захаров, художній керівник Ленкому, наводить тому приклад: У.Черчілль, харизматичний лідер Великобританії, не тільки старанно готувався, але й подовгу репетирував, як актор, свої виступи в парламенті або на телебаченні. М.Захаров вважає, що харизма - це політична режисура. Прикладом чудової політичної режисури є скидання фашистських знамен до підніжжя Мавзолею на Параді Перемоги в І 945 році. Незалежно від авторства цього дійства, приголомшлива і могутня кульмінація параду цілком лягла в харизму Сталіна. Ленін по-своєму хвилювався про власний імідж перед революційними масами. Він замінив розкішний циліндр, в якому проїжджав через територію Германії, на зім'яту в кулаці кепку, коли піднявся на броньовик, що був присланий Керенським.
Люди часто відчувають вплив тих, хто має захоплюючі риси і є їх ідеалом, схожим на якого вони б хотіли бути. Такі харизматичні особи часто беруть участь у рекламі, щоб вплинути на людей та спонукати їх щось купити або скористуватися послугою.
Влада експерта. Виконавець вважає, що впливова особа володіє особливим експертним знанням відносно даного проекту або проблеми. Влада експерта означає вплив за допомогою розумної віри як механізму впливу в сучасних організаціях. Розумна віра пояснює, чому спеціалісти можуть здійснювати дійовий вплив на людей, навіть якщо у них нема формальних лінійних повноважень. Якщо коли-небудь спеціаліст виявився правим, лінійний керівник потім, як правило, буде прислухатися до його точки зору. Він також буде використовувати владу, яку дають йому лінійні повноваження, щоб передати рішення спеціалістів іншим членам організації. Приймаючи на віру розумну думку спеціаліста, лінійний керівник, таким чином, вивільнює час, який у протилежному випадку був би йому потрібний для ретельної перевірки кожної рекомендації спеціалістів.
Розумна віра менш стійка, ніж сліпа довіра, за допомогою якої впливають на деяких людей харизматичні особи. Вона і діє повільніше. Якщо виявиться, що спеціаліст помилився, тоді керівник більше не буде дотримуватися його порад - отже, його вплив зменшиться. Крім того, якщо харизматичний лідер викликає довіру одним-єдиним виступом, то формування розумної віри потребує більш тривалого часу. Спеціалісти, наприклад, іноді роками намагаються здобути авторитет у лінійних керівників, щоб їх думка приймалася тими беззастережно. Але це не означає, що розумна віра слабша, ніж інші форми впливу. В деяких випадках вплив розумної віри змінює баланс "керівник-підлеглий". Оскільки керівнику потрібна інформація і рекомендації підлеглого, влада останнього зростає. Щонайменше тимчасово у підлеглого може виявитися більше влади, ніж в подібній ситуації у керівника.
Вплив за допомогою переконання. Переконувати — це ефективно передавати свою точку зору. Процедура переконання включає в себе інформування, роз'яснення, докази і спростування. Інформування - це повідомлення про те, в ім'я чого людина повинна діяти. Ніхто не почне діяти, якщо він вважає, що це робити або не варто, або неможливо. Цю залежність польський психолог Т.Томашевський [14] виразив формулою В = f(V P), згідно з якою рішення (В) є функцією вартості мети (V) і вірогідності її реалізації (Р). Якщо один із двох елементів (V або Р) наближається до нуля, то і весь добуток наближається до нуля, незважаючи на величину іншого елемента. Якщо для людини щось важливо, але вона не вірить в здійснення цього, вона залишається в бездіяльності. Не почне діяти і людина, яка має справу з якоюсь досяжною, але не вартою зусиль метою. У формулі Томашевського відображена дуже проста, але важлива для менеджера думка: щоб спонукати людину до потрібної діяльності, необхідно, перш за все, поінформувати її про мету та вірогідність її досягнення.
Роз'яснення можна проводити у вигляді інструкції, розповіді або міркування. Інструктивне роз'яснення необхідне, коли слухачу треба щось запам'ятати, наприклад, порядок дій (засвоїти інструкцію). При такому роз'ясненні мислення не завантажується, а задіяна пам'ять. Творчим натурам такий прийом не подобається. Для тих же, хто звикнув до суворих правил та вказівок, інструктаж придатний. Для творчих натур більше підходить роз'яснення у вигляді міркувань з запитаннями "чому?", "звідки?" та "для чого?". Роз'яснення у вигляді розповіді для творчих натур також не придатне.
Доказ - це логічна операція, побудована на законах логіки -тотожності, протиріччя, третього зайвого і достатньої підстави. Щоб переконати людей або довести їм істинність будь-якого положення, часто потрібні факти. Без фактів нема доказів.
Спростування мас ту ж природу, що і доказ. Доводячи одну ідею, ми тим самим спростовуємо іншу. Але з психологічної точки зору, тут велика різниця. Річ у тому, що спростування має справу з критикою вже усталених поглядів і стереотипів поведінки людей. Коли ми щось заперечуємо, то часто маємо справу з почуттям власної гідності опонента, з його "Я". Тому для ефективного спростування дій людини, однієї логіки виявляється недостатньо. При цьому слід додержуватися соціально-психологічних правил: при спростуванні доказів опонента слід звертатися до його почуття власної гідності; при виборі прийомів та засобів впливу необхідно враховувати характер актуальних потреб опонента; в процесі спонукання людей до діяльності слід виявляти до них щиру увагу.
Далеко не всі люди піддаються переконанню. До них належать:
• 1) люди з обмеженою фантазією, не наділені достатньою уявою;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент підприємства» автора Хомяков В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Влада. Форми влади і впливу“ на сторінці 2. Приємного читання.
