Розділ «Частина 2. Механізми корпоративного управління»

Незважаючи на підвищену увагу дослідників щодо проблем функціонування інтегрованих корпоративних структур, єдиної точки зору з приводу класифікації подібних масштабних об'єднань ще не склалося. Частково це можна пояснити переплетінням численних корпорацій між собою, а також розривом між законодавством та економічною сутністю цих явищ. В той же час необхідною передумовою системного підходу до дослідження інтегрованих корпоративних структур є проведення їх класифікації.

В сучасній науковій літературі поняття "інтегровані корпоративні структури" має різні дефініції: "загально корпоративні об'єднання", "інтерконгломерат", "інтегрована бізнес-група", "пов'язано-диверсифікована система", "корпорація", "акціонерне товариство", "сучасна корпорація" або "корпорація майбутнього", "організаційна форма інтеграції компаній", "інтегровані групові корпоративні об'єднання", "вертикально інтегрована промислово-фінансова структура", "форми інтеграційної діяльності підприємств", "корпоративні об'єднання", "бізнес-структури", "бізнес-групи", "інтеграційні трансформації", "корпоративні структури", корпоративне підприємство. Систематизація всіх підходів до визначення поняття "інтегровані корпоративні структури" наведена в додатку 2.

Отже, всі зазначені в додатку 2 класифікаційні ознаки щодо поняття "інтегровані корпоративні структури" більш-менш розповсюджені. Так, термін ІКС як юридична особа уточнює загальну назву для багатьох видів союзів, що мають внутрішню організацію, поєднуючи при цьому членів союзу в єдине ціле (які є суб'єктом прав та зобов'язань). В рамках даного підходу ІКС розглядається як підприємство, що має самостійний юридичний статус та поєднує функції управління в руках професійних менеджерів. Крім того, ІКС сприймаються як сукупність юридичних осіб, що мають власні інтереси.

На думку Храбрової І. А. створення та функціонування інтегрованої корпоративної структури є продуктом з одного боку - систем управління підприємств, що об'єдналися, а з іншого боку - сама ІКС є джерелом управлінського впливу на ці складові, тобто вона має власну систему управління.

Об'єднуючий корпоративний принцип ІКС повинен бути спрямований на побудову єдиних ефективних виробничо-технологічних та фінансових систем, інтеграцію суміжних галузей та сфер діяльності, а також на формування єдиної системи управління. Цей об'єднуючий принцип, що покладений в основу організації ІКС, дає очевидний ефект не стільки від "складання зусиль", суми потенціалів раніше автономних учасників, скільки від нової властивості структури, що виникає внаслідок синергійного ефекту. Такий ефект виникає у будь-якої структури, що поєднує окремих учасників підприємницького процесу, але "величина" ефекту, його рівень змінюються в залежності від форми об'єднання.

Окрім зазначених вище особливостей, інтеграційні утворення повинні спиратися на загальні принципи формування будь-якого об'єднання (ІКС чи організаційної форми інтеграції): принцип кооперації; принцип концентрації; принцип централізації.

Разом з тим інтегровані корпоративні структури мають ряд переваг та недоліків, що наведені в табл. 3.4.

Таблиця 3.4. Переваги та недоліки інтегрованих корпоративних структур

На підставі аналізу переваг та недоліків ІКС (див. табл. 3.4), власне визначення "інтегровані корпоративні структури", слід зазначити, що даним утворенням властиві наступні особливості: принцип централізації та концентрації; об'єднання осіб юридично та господарсько-самостійних; централізація функцій та сфер управління; протистояння конкурентній боротьбі і одержання максимальних доходів шляхом використання спільних ресурсів; єдине ядро власності; поєднання горизонтальної та вертикальної інтеграцій; право представляти інтереси юридичних осіб (АТ) у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями; функція координації; наявність в складі ІКС підприємств різних галузей промисловості; підвищення ринкової вартості акцій; можливість створення замкнутих технологічних ланцюгів; автономія та децентралізація управління в структурних підрозділах ІКС.

Найбільш повною та точною, з нашої точки зору, є класифікація корпоративних структур, наведена Ю. Івановим. Основна класифікаційна ознака даного підходу - це ступінь самостійності осіб, що входять до об'єднання, та його структура.

Таким чином, всі корпоративні структури за наведеною ознакою можна розділити на три основні групи1:

1) члени об'єднання зберігають свою незалежність та права в повному обсязі, а сама структура в силу однаковості прав її учасників носить симетричний характер (до даної групи належать: асоціації, мережеві організації, картелі, консорціуми);

2) об'єднання частково залежних підприємств, коли учасники взаємодіють один із одним в неповному об'ємі своєї діяльності та зберігають автономію в сфері управління, також симетрична структура (синдикати, бізнес-альянси, пули, ПФГ);

3) об'єднання залежних один від одного учасників із передачею, як правило, частини функцій управління від одних іншим (і, відповідно, втратою частини самостійності першими). Структура асиметрична в даному випадку (концерни, холдинги, трести).

Також склався цілий ряд принципово нових форм інтегрованих корпоративних структур. Деякі з них пов'язані з розвитком внутрішнього підприємництва та децентралізацією компаній (кругові корпорації, горизонтальні корпорації), інші - з розвитком Інтернет-технологій (віртуальні виробничі ланцюги, квазіхолдинги, проектні товариства).

На сьогоднішній день розвиток підприємств, їх взаємодія (великих із великими, великих із малими тощо) та умови конкурентного середовища обумовлюють необхідність об'єднання окремих підприємств між собою. На практиці часто зустрічаються такі проблеми, коли підприємства не йдуть на повне злиття, а створюють між собою новий механізм взаємодії, який дозволяє їм зберігати статус юридичної особи, але при цьому співпрацювати з іншими підприємствами. Таким чином виникає нова форма об'єднання підприємств. Йдеться вже не про окремо взяті юридичні особи, а про об'єднання саме цих юридичних осіб. Але на сьогодні в науковій літературі не існує єдиної точки зору щодо визначення поняття для створених об'єднань.

Знов створені організаційні форми не витісняють попередньо створені види ІКС, а доповнюють їх. Характер взаємозв'язків між підприємствами стає все більш складним та надто тонким, враховуючи і можливість кооперації інтегрованих корпоративних структур.

Багатоаспектність поняття ІКС свідчить як про складність даного об'єкту, так і про його зміст, що постійно розвивається. Науковці постійно уточнюють даний категоріальний апарат. У вітчизняній та зарубіжній літературі загально корпоративними або організаційними формами інтеграції виступають: конгломерати, консорціуми, картелі, корнери, синдикати, трести, концерни, союзи, асоціації, пули, франчайзингові підприємства, холдингові компанії, стратегічні альянси (бізнес-альянси), промислово-фінансові групи (ПФГ або ФПГ), комплекси, транснаціональні корпорації чи банки (ТНК та ТНБ), контрактні групи, компанії з дивізіональною структурою, технополіси, кластери, "підприємницькі мережі", спілки, торгові палати, галузеві об'єднання.

Слід відмітити, що умови формування та функціонування різних видів ІКС та організаційно-правових форм відрізняються, що і характеризує їх багатоманітність (рис. 3.5). Отже, зупинимося на змістовній характеристиці цих корпоративних об'єднань.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації [Гл. 12, Ст. 120 ГК].