TextBook Для ринкової економіки акціонерне товариство є найбільш прийнятним видом підприємницького об'єднання, що найповніше забезпечує функцію концентрації капіталу. Втім, незважаючи на адекватність акціонерної форми сучасному етапові розвитку економіки та підприємництва, у розвитку акціонерних товариств спостерігаються суперечні тенденції, складнощі та негативні риси. Недосконалість системи корпоративного управління створює підґрунтя для зловживань з боку керівників. Отже, акціонерне товариство є складним і неоднозначним соціально-економічним явищем.
Розглядаючи акціонерне товариство, передусім слід відзначити як позитивні, так і негативні його риси з точки зору економіки, управлінського механізму та соціального життя. Таке товариство містить величезний позитивний потенціал, який полягає у можливості концентрації капіталу. Переваги та недоліки АТ визначені у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1. Переваги та недоліки АТ [складено на основі]
| Переваги | Недоліки | |
| 1. Акціонерне товариство сприяє зростанню підприємницької активності та припливу капіталу в економіку, бо ті особи, які ніколи не використовували б свої капітали у сфері господарської діяльності та не наражалися б на ризик повної майнової відповідальності, охоче вкладають кошти в майно товариств з обмеженою відповідальністю. | 1. Акціонерне товариство з огляду на невиробничі витрати, необхідні як для створення, так і для забезпечення діяльності його внутрішнього механізму, є найдорожчою формою підприємницького об'єднання. | |
| 2. Акціонерні товариства дозволяють обмежити ризик втрати капіталу, тому що особа, котра є учасником декількох акціонерних товариств, може компенсувати втрати в одному товаристві прибутками в іншому. | 2. Управління акціонерним товариством порівняно з управлінням іншими підприємницькими об'єднаннями є складнішим. Органам управління великих акціонерних товариств властива значна інертність, вони не завжди можуть вчасно реагувати на зміну кон'юнктури ринку. Виконавчий орган, навіть за умов швидкої орієнтації в економічній ситуації, часто не має достатніх повноважень для прийняття необхідного рішення. | |
| 3. Діяльність акціонерного товариства практично не залежить від життєвих обставин його учасників, і тому воно довговічніше порівняно з іншими підприємницькими об'єднаннями. | 3. Контроль за діяльністю акціонерного товариства з боку міноритарних учасників часто є неефективним. Міноритарні акціонери, які перебувають у різних регіонах держави або навіть у різних частинах земної кулі, у зв'язку з браком єдності та професійних навичок у сфері управління та підприємництва не можуть реально впливати на діяльність акціонерного товариства, що створює можливість для зловживань з боку невеликої групи найманих менеджерів або власників контрольного пакета акцій. | |
| 4. Акціонерне товариство є ідеальною формою участі великої кількості осіб у господарській діяльності, і, якщо акціонерне товариство діє успішно, зиск від його діяльності задовольняє значну частину його членів. | 4. Великі дивіденди, які інколи має сплачувати акціонерне товариство з позаекономічних причин, можуть уповільнити темпи його розвитку і навіть призвести до економічної кризи. | |
| 5. Акціонерні товариства відкриті для суспільства, тобто зобов'язані публікувати баланси (звіти про витрати та прибутки), засвідчені незалежним аудитором, що дає можливість суспільству здійснювати громадський контроль діяльності виконавчих органів акціонерного товариства та запобігти можливим зловживанням. | 5. Можливе таке акціонерне засновництво, коли заради отримання зиску створюються нежиттєздатні господарюючі суб'єкти ("мильні бульбашки"). Засновники створюють широку рекламу, залучають кошти в якості вкладу в статутний фонд товариства, підвищують курс акцій і реалізують їх, залишаючи інших акціонерів з порожніми руками (в тому числі й без дивідендів). | |
| 6. Акціонерне товариство за кордоном має висококваліфікований управлінський персонал, оскільки виконавчі органи формуються з найманих працівників (приміром, діяльність товариства значною мірою залежить від управлінських навичок конкретного учасника). Часто найманий працівник прагне стати акціонером компанії, яка його наймає. | 6. Можлива спекуляція акціями, яка, з одного боку, може погано вплинути на рентабельність підприємства і навіть спричинити кризу; з другого боку, вона розпалює нездорові інстинкти учасників товариства, бо очікування швидкого зиску без докладання праці породжує утриманські настрої рантьє. Акціонерна спекуляція може призвести до втрати майна багатьма учасниками та зрештою - до небажання великої маси людей довіряти свої гроші акціонерним товариствам. Це відбувається, коли акції купують не з метою отримання дивідендів від діяльності акціонерного товариства, | |
| а з метою отримання зиску від продажу, що може скінчитися крахом, і насамперед - для міноритарних акціонерів, котрі, не знаючи чинників впливу на підвищення та зниження курсу акцій і віддавши інколи свої останні заощадження, найчастіше втрачають свій капітал. | ||
Чинне законодавство певним чином захищає інтереси власників невеликих пакетів акцій. Відповідно до нього меншість акціонерів не може перешкодити більшості призначати керівників товариства, розподіляти прибуток та приймати інші стратегічні рішення. Проте міноритарії, які мають разом більше 25 % акцій, здатні об'єднатися і блокувати рішення про ліквідацію товариства, про виведення активів, про збільшення або зменшення статутного фонду.
Окрім АТ суб'єктами корпоративного менеджменту є корпорації, які не завжди можуть виступати у формі АТ. У літературі існують різні визначення цієї господарюючої структури. Однак, більшість з них зводиться до того, що корпорація - це юридична особа, що веде підприємницьку діяльність, що має право придбати ресурси, володіти акціями, робити і продавати продукцію, надавати кредити і брати в борг, виступати в суді як позивачем, так і відповідачем.
З більш загальних позицій можна визначити, що корпорація являє собою підприємницьку організацію, що володіє розвинутою організаційною структурою управління, широким спектром видів діяльності, істотною часткою ринку, великими господарськими зв'язками і професійними керуючими.
Корпоративний бізнес відрізняється за своєю формою від бізнесу індивідуальних підприємств і партнерств:
- обмеженою відповідальністю; тобто акціонери не зобов'язані відповідати за зобов'язаннями і боргами корпорації (втратити вони можуть тільки те, що інвестували в компанію);
- простотою переходу прав володіння акціями при їх реалізації;
- безстроковістю (а отже стабільністю) свого існування, тому що перехід акцій з одних рук в інші не підриває цілісність корпорації.
3.2. Передумови, механізми формування та функціонування різнобічних видів інтегрованих корпоративних структур й організаційно-правових форм корпоративного управління
Інтегровані корпоративні структури (ІКС) не є чимось новим для вітчизняної економіки, оскільки, як відомо, ще в 20-х роках ХХ століття функціонували синдикати та трести, що входили до складу перших. У другій половині 60-х років ХХ століття почали формуватися об'єднання, в середині 80-х років ХХ століття виробничими, науково-виробничими об'єднаннями та комплексами, науково-технічними центрами була охоплена половина радянської індустрії. Інкубатором вітчизняного підприємництва були молодіжні науково-технічні комплекси, що почали створюватись в 1985 році. В 1987 році після істотного розширення самостійності підприємств та об'єднань "середня ланка" в державному управлінні промисловістю (главки, трести, державні виробничі об'єднання) стала сприйматись як перешкода розвитку економічної ініціативи та почала замінюватись добровільними органами самокоординації підприємств - міжгалузевими державними об'єднаннями (МДО), міжгалузевими концернами та всесоюзними асоціаціями, що виводилися з безпосереднього підпорядкування міністерств (можна було включати і банки до даних об'єднань). Частина МДО орієнтувалась головним чином на посилення своїх економічних позицій на підставі кооперування в різних сферах (включаючи науково-технічну та постачальницько-збутову), інші фактично претендували на виконання функцій управління. Багаточисленні промислові об'єднання (ПО), науково-виробничі об'єднання (НВО) залишилися економіці України "в спадок" від СРСР.
Ліквідація системи директивного управління в 90-ті роки ХХ століття найбільше зачепила "середню" ланку економіки - галузеві міністерства та відомства, і, відповідно, спеціалізовані галузеві та підгалузеві комплекси з їх сегментами ринку. Після "приватизаційного буму" початку 90-х років ХХ століття, а також виходу із "шокового" стану, підприємствам України необхідно було отримати конкурентні переваги як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку В процесі масової корпоратизації та приватизації в 1992-1993 рр. це призвело в економічному середовищі до інтеграційних процесів, пошуків оптимізації структури управління. Отже, на перший план вийшли проблеми побудови холдингових компаній, консолідованих економічних структур холдингового типу. З метою прискорення формування ефективних вертикально інтегрованих комплексів ще до початку масової приватизації та корпоратизації в ряді галузей було вирішено започаткувати діяльність холдингових структур.
Інтеграційні тенденції в Україні викликають необхідність запровадження нових корпоративних об'єднань та ефективних форм злиття підприємств. Основними перешкодами до створення ІКС в Україні є недосконала законодавчо-нормативна база, низький рівень розвитку фондового ринку, низький рівень менеджменту, нерозвиненість корпоративного сектору. Останнім часом особливий інтерес викликають корпоративні структури, оскільки практика функціонування вітчизняних підприємств доводить те, що неможливо створити ефективну економіку, спираючись лише на так званий "малий бізнес". Малі підприємства необхідні для нормального розвитку суспільства, але вони мають зовсім інші механізми функціонування ніж ІКС.
Насамперед в економіці країни назріла ситуація, коли потрібно розглядати не лише підприємства, але й умови їх адаптації у зовнішньому середовищі. Відповідно до цього, підвищення науково-технічного та технологічного рівня розвитку вітчизняної економіки передбачає завершену побудову технологічних рівнів виробництв (як послідовних, так і паралельних; як нових, так і вже діючих) в рамках діяльності однієї корпоративної структури на основі не лише впровадження нової технології, але й вдосконалення та ускладнення зв'язків в цих ланцюгах. Для цього кожній інтегрованій структурі потрібно консолідувати свої зусилля для боротьби на ринку. Крім того, необхідним є: концентрація ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних), усунення конкуренції між господарюючими суб'єктами в межах однієї інтегрованої структури, побудова вертикальної системи управління, оптимізація бізнес-процесів, підвищення менеджменту якості (кадрового персоналу та управлінських технологій) на кожному підприємстві корпоративного об'єднання.
Процеси глобалізації найважливіших сфер життя і діяльності людства не можуть не відбиватись на механізмах формування суб'єктів господарювання. Характерним у цьому випадку став розвиток інтегрованих корпоративних структур, що можна розглядати як важливе макроекономічне явище.
Для того, щоб визначитися з понятійно-категоріальним апаратом щодо інтегрованих корпоративних структур, необхідно чітко розмежувати поняття, що характеризують процеси формування ІКС. Отже, відповідно до логіки викладеного:
o Амальгамація (від лат. amalgama - сплав) - злиття товариств, корпорацій, союзів тощо в єдину компанію для централізації капіталу;
o Фузія - злиття декількох акціонерних товариств, компаній;
o Злиття - об'єднання, як правило добровільне, майна та діяльності двох або декількох компаній з метою створення нової компанії або поглинання цих компаній однією з них. У випадку створення нової компанії інші зупиняють свою діяльність та розпускаються. Акції нової компанії розповсюджуються пропорційно вкладам компаній та їх власників. Капітал нової компанії дорівнює сумі активів всіх компаній, що пройшли етап злиття;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Корпоративне управління» автора Ігнатьєва І.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2. Механізми корпоративного управління“ на сторінці 2. Приємного читання.