TextBook o горизонтальну - об'єднання суб'єктів господарювання, ідентичних за напрямком діяльності, що мають невикористані сумісні виробничо-технологічні ресурси чи маркетингові можливості. Тобто така інтеграція відбувається вздовж паралельних продуктів виробничого циклу та дозволяє мати додатковий прибуток за рахунок мінімізації втраченої користі;
o вертикальну - об'єднання суб'єктів господарювання, що знаходяться на різних рівнях технологічного ланцюга будь-якого виробничого процесу чи збуту продукції (заготівельне підприємство - обробне - складальне). Даний вид інтеграції сконцентрований на послідовних продуктах виробничого циклу.
Рис. 3.2. Складові поняття "інтегровані корпоративні структури"
Окрім перелічених видів інтеграції російський автор Треньов М. М. виділяє наступні види інтеграції (рис. 3.3), характеристика яких наведена у табл. 3.3.
Рис. 3.3. Види інтеграції
Таблиця 3.3. Основна характеристика видів інтеграції за класифікацією М. М. Треньова та П. В. Забеліна
| Вид інтеграції | Змістовна характеристика | |
| 1. Вертикальна | Вертикальна інтеграція - об'єднання суб'єктів, що знаходяться на різних рівнях технологічного ланцюга будь-якого виробничого процесу чи збуту продукції (заготівельне підприємство - обробне - складальне). Прикладами вертикальної інтеграції можуть бути: консолідація (придбання фірми, злиття фірм); франчайзинг; обмін правами; цільова пролонгація угод про права та поставки. Фактори вертикальної інтеграції: - економічна ефективність (економія на масштабі, консолідація та ефективне використання ресурсів, мінімізація загально корпоративних витрат); - керованість; - залежність від вимог ринку; - концентрація зусиль; - соціальний статус керівників; - концентрація влади; - наукова та технологічна ємкість; - системи комунікацій. Вертикальна інтеграція дозволяє підвищити економічну ефективність, яка збільшується за умови, що об'єднання не погіршується, а покращується керованість. Для цього, як мінімум, одне з підприємств, що об'єдналося, повинно мати високий управлінський потенціал. Залежність від вимог ринку має тенденцію зменшуватися при укрупненні вертикальних структур. Для її покращення необхідні наступні заходи: - покращення системи зовнішньої комунікації (маркетингу, зв'язків із громадськістю); - зменшення кількості рівнів в ієрархічній структурі; - делегування (повноважень, відповідальності); - надання економічних прав підрозділам; - розвиток горизонтальних структур (наприклад, гуртків якості, робочих груп); - покращення системи внутрішньої комунікації. | |
| 2. Горизонтальна | Горизонтальна інтеграція - об'єднання суб'єктів, ідентичних за напрямком діяльності, що мають невикористані сумісні виробничо-технологічні ресурси чи маркетингові можливості. Цілями договору при інтеграції на горизонтальному рівні є: - усунення конкуренції між організаціями, що домовляються; - забезпечення ринкової переваги над конкурентами, що не ввійшли в об'єднання; - вироблення єдиної політики і зміцнення позицій стосовно постачальників і споживачів продукції; - спільне виконання чи координація інших виробничо-господарських і соціальних функцій. Горизонтальна інтеграція може приймати форму: - придбання (підприємства, пакету акцій); - злиття; - створення (асоціацій, консультативних органів, координуючих органів, загальних фінансових органів, органів управління); - взаємного обміну акціями та участю в прибутках. | |
| 3. Діагональна | Діагональна інтеграція - інтеграція з підприємством, що знаходиться на іншому рівні вертикального виробничого циклу та випускає паралельний вид продукції. Вона може бути використана при входженні в новий ринок, що відповідає виробництву продукції по паралельним технологічним ланцюгам. Діагональна інтеграція (або об'єднання на основі нерегулярної структури) містить як горизонтальні, так і вертикальні зв'язки, а також включає організації різних галузей, ступенів виробництва і збуту продукції. | |
| 4. Комбінована | Комбінована інтеграція - одночасна інтеграція вздовж вертикального виробничого циклу та по паралельним видам продукції. Вона дозволяє як закріпити найбільш важливих партнерів вздовж вертикального виробничого циклу, так і проводити гнучку асортиментну політику відповідно до змін та коливань попиту. | |
| 5. Гнучка | М'яка інтеграція - не передбачає укладення угоди, що юридично зобов'язує. Вона включає в себе: придбання пакетів акцій; участь у прибутках; обмін інформацією. | |
| М'яка інтеграція заснована на засадах координації інтересів (в першу чергу економічних), що здійснюються за допомогою взаємної участі. | ||
| 6. Жорстка | Жорстка - інтеграція передбачає укладення угоди, що юридично зобов'язує. Вона включає в себе: - промислово-фінансові групи; - концерни; - холдинги; - франчайзингові підприємства; - придбання контрольного пакету акцій; - створення спільних підприємств. Жорстка інтеграція обумовлює наявність центру, що приймає рішення та регламентує діяльність об'єднаної структури. | |
Можна також виокремити форми інтеграції за ступенем концентрації (рис. 3.4). Повна інтеграція дозволяє в значній мірі реалізувати ефект від масштабу та позбавитися ризику, пов'язаного з необхідністю взаємодії з конкурентами.
Рис. 3.4. Форми інтеграції за ступенем концентрації
Неповна інтеграція на відміну від повної має відносно більшу гнучкість (адаптивність) поставок, вимагає менших вкладень, дозволяє знизити недоліки замкненості системи, наприклад, в інформаційному забезпеченні ІКС. В даних корпоративних об'єднаннях квазіінтеграція характеризується найбільш високим потенціалом зниження витрат. Прикладами квазіінтеграції можуть бути спеціальні комерційні угоди, спільні науково-дослідні та інноваційні проекти, угоди щодо матеріально-технічного забезпечення. Завдяки квазіінтеграції підприємства, що входять до складу ІКС, можуть об'єднуватися в нові організаційні структури управління, що вирішують комплекс задач постачання, виробництва та розподілу продукції.
Потреба в інтеграції підприємств в ІКС зумовлюється, з одного боку, розподілом праці, а з іншого - взаємозалежністю робіт в ІКС.
Корпорація (лат. corporatio - об'єднання) - товариство, спілка, сукупність осіб, об'єднаних на основі цехових, кастових, комерційних та інших інтересів; договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників; замкнена група осіб, об'єднаних вузькофаховими, становими та іншими інтересами; акціонерна компанія (товариство), в якій на основі централізації капіталів і заощаджень найманих працівників здійснюється колективне привласнення результатів виробничої діяльності залежно від величини отриманих на внесені кошти акцій.
Термін "корпорація" традиційно використовується, як правило, російськими та зарубіжними вченими, а також є на сьогодні доволі багатозначним і застосовується в декількох значеннях. Дехто з фахівців науки управління робить акцент на юридичному аспекті терміну "корпорація". Інші дослідники розглядають переважно економічну сторону даного поняття.
Серед вітчизняних та зарубіжних науковців досі не існує єдиного підходу до поняття "корпорація". Корпораціями у вітчизняній економічній та правовій літературі називаються господарські товариства (перш за все акціонерні товариства), які мають статус юридичної особи і утворені шляхом об'єднання майна засновників. В Господарському кодексі України корпорація визначається як "договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації" [Ст. 120 ГК]. У вітчизняному праві будь-які колективні утворення - суб'єкти цивільного права - визначаються за допомогою категорії "юридична особа" [Ст. 23 ЦК]. Узагальнюючи думку зарубіжних вчених слід відзначити, що вони розглядають дану категорію з двох точок зору, а саме, "корпорація" - це:
- по-перше, домінуюча форма підприємницької діяльності в світі, значна організаційно-господарська структура національного чи міжнародного масштабу, яка функціонує на основі високого рівня усуспільнення виробництва, концентрації та централізації капіталу;
- по-друге, сукупність загально корпоративних взаємовідносин, що виникають під час реалізації певної мети корпоративними підрозділами, заради якої вони об'єдналися.
У Франції, Німеччині, Швейцарії, Росії термін "корпорація" в законодавстві безпосередньо майже не використовується, а лише зустрічається в економічній літературі. У країнах англосаксонської правової системи поняття "корпорація" фактично використовується як синонім юридичної особи.
Структура (лат. structura - побудова, розміщення, порядок) - сукупність існуючих зв'язків між компонентами всередині цілого і внутрішня побудова будь-чого; взаєморозміщення та взаємозв'язок складових частин цілого, будова.
Основною передумовою створення ІКС є бажання об'єднати всі види ресурсів учасників об'єднання (матеріальні, нематеріальні, фінансові активи) з метою підвищити ефективність виробничо-господарської діяльності, створити оптимальні технологічні та коопераційні зв'язки, підвищити експортний потенціал, прискорити науково-технічні розробки, залучити інвестиції, вдосконалити систему менеджменту якості. Отже, все це повинно підвищити конкурентоспроможність всіх учасників ІКС. Все сказане дає змогу зробити висновок, що ІКС повинні бути побудовані на основі вертикальної та жорсткої інтеграції.
Виходячи з вищенаведеного можна визначитися із власне поняттям "інтегровані корпоративні структури" (ІКС). Ці інтеграційні об'єднання розглядаються не стільки як окреме підприємство, скільки як система взаємодіючих господарюючих суб'єктів. Якщо розглядати інтегровані корпоративні структури з точки зору діалектичної взаємодії форми та змісту, тоді важливим є аналіз не тільки їх економічної сутності, але і форми. Саме тому ІКС необхідно розглядати як суму двох елементів: організаційно-правової форми та організації управління. В дійсності ці дві компоненти тісно взаємодіють між собою. Тобто, управлінська організаційна структура повинна враховувати існуюче законодавство (організаційно-правову форму), а законодавство, в свою чергу, має сприяти організаційній будові підприємств, надаючи їм при цьому самостійність у виборі певної конфігурації систем управління.
Все це обумовлює необхідність введення нового терміну для характеристики корпоративних об'єднань. Виходячи із змісту окремих складових інтегровану корпоративну структуру можна ідентифікувати як договірне об'єднання підприємств з метою підвищення конкурентоспроможності кожного з них (або домінуючого підприємства) та всього об'єднання на основі балансування інтересів підприємств, що його утворюють, шляхом поєднання та ефективного переміщення ресурсів1.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Корпоративне управління» автора Ігнатьєва І.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2. Механізми корпоративного управління“ на сторінці 4. Приємного читання.