Розділ «10.2. Організаційна ефективність»

- раціональне та ефективне вкладення власних та залучених коштів;

- аналіз змін в структурі засобів направлених в інвестиційну діяльність, встановлення оптимального співвідношення між власними та залученими засобами;

- максимізація прибутку та зниження собівартості власної продукції внаслідок впровадження інвестицій;

- забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;

- використання підприємством ринкових механізмів залучення фінансових ресурсів;

- вивчення показників ефективності інвестиційної діяльності та виявлення резервів її росту.

При цьому крім вартості інвестиційного капіталу, інвестор повинен повернути вартість або ціну цього капіталу (що також входить до вартості вкладених коштів), оскільки в сучасних економічних умовах будь-який капітал є специфічним товаром і, відповідно, має свою, також специфічну ціну, яку необхідно сплатити за користування цим товаром. Питання вартості інвестованого капіталу надзвичайно актуальне для потенційного інвестора, і розмір цієї вартості є одним із вирішальних факторів для прийняття рішення про вкладання коштів, тому що в процесі його прийняття має виконуватися умова, що рівень прибутковості інвестиційного проекту повинен і перевищувати вартість інвестованого капіталу, оскільки якщо прибутковість нижча за ціну інвестованих коштів, то вкладання капіталу недоцільне (звичайно, за умови, якщо інвестор не ставить перед собою іншої мети, крім отримання прибутку) [6].

Таким чином, ціна інвестованого капіталу - один із найважливіших показників і в більшості випадків відіграє вирішальну роль у вирішенні питання про реалізацію інвестиційного проекту.

Отже, для підвищення ефективності інвестиційної діяльності на підприємствах доцільно запровадити систему моніторингу реалізації інвестиційних проектів.

Оцінка ефективності портфелю цінних паперів

Інвестори завжди зацікавлені в оцінці ступеня ефективності своїх портфелів цінних паперів. Аналіз та вибір цінних паперів для портфеля забирає багато часу й коштів, тому окремий вкладник, компанія або заклад-вкладник повинні визначити, чи варто інвестувати кошти в цей портфель.

У процесі прийняття рішення інвестором потрібно дотримуватися певної послідовності за вибору інвестиційних інструментів.

1. Використовуючи минулі й прогнозовані дані, оцінити очікувану дохідність упродовж періоду володіння активом. Розрахувати повну дохідність (на основі наведеної вартості) для того, щоб упевнитися, що вартості грошей у часі приділено достатню увагу.

2. Послуговуючись минулими й прогнозованими даними про дохідність, оцінити ризик, пов'язаний з інвестиціями. Використання його суб'єктивної оцінки на основі минулих даних про дохідність і фактор "бета" - це базові підходи, які може застосувати інвестор.

3. Оцінити співвідношення "ризик-дохідність" кожного з альтернативних інвестиційних інструментів, щоб переконатися в тому, що очікувана дохідність за даного рівня ризику прийнятна. Якщо інші інструменти інвестицій з таким самим або нижчим рівнями ризику забезпечують однакову або вищу дохідність, укладення коштів у перший відібраний інструмент не повинне вважатися прийнятним.

4. Обирати інвестиційні інструменти, які пропонують найвищу дохідність за допустимого для інвестора рівня ризику. Оскільки більшість вкладників не люблять ризикувати, вони швидше куплять інструменти з нижчим ризиком, отримуючи менші інвестиційні доходи. Коли інвестори одержують найвищу дохідність за прийнятного ризику, то це означає, що їм вдалося здійснити "гарні інвестиції".

Для оцінки результативності управління портфелем потрібно визначити:

1) фактичну дохідність портфеля за певний період;

2) фактичний ризик портфеля;

3) еталонний портфель, тобто портфель, який можна використовувати як точку відліку для порівняльного аналізу.