Розділ 8. Корпоративний контроль

- розмір чистого прибутку в розрахунку на акцію;

- розмір чистого прибутку по основному виді діяльності корпорації в розрахунку на акцію;

- відношення позикового капіталу до власного капіталу;

- оцінку змін у складі і структурі активів за останні 3 роки;

- оцінку поточної і перспективної ліквідності активів;

- аналіз рентабельності корпорації;

- процентне співвідношення доходів, отриманих від експортних угод, із загальною сумою доходів від всіх угод корпорації за рік;

- оцінку керівництвом корпорації факторів, що зробили вплив на фінансовий стан корпорації;

- результати фінансових операцій за останній рік;

- тенденції, що можуть уплинути на фінансовий стан корпорації надалі.

З метою неухильного дотримання прав акціонерів необхідно, щоб органи управління корпорації відповідно до діючого законодавства забезпечували всіх акціонерів-юридичних і фізичних осіб - у незалежності від кількості і типу приналежних їм акцій, інформацією про діяльність корпорації і акціонерів документами, що містять інформацію, що стосується цієї діяльності.

У корпоративних відносинах існує проблема, що стосується реалізації прав акціонерів. Як: відомо, акціонери володіють двома важливими правами: правом: одержання дивідендів і правом участі в керуванні. Відповідно для різних груп акціонерів ці права мають неоднакове значення. Якщо для дрібних або міноритарних акціонерів пріоритетним є одержання максимальних дивідендів, то для великих акціонерів основним є право участі в керуванні корпорацією. Виходячи з вітчизняних умов і практики діяльності вітчизняних корпорацій слід зазначити, що для багатьох корпорацій характерна виплата низьких дивідендів, або невиплата їх зовсім за різних підстав. Таке положення справ не влаштовує міноритарних акціонерів і вони або намагаються позбутися від акцій, або, у свою чергу, намагаються з'ясувати фінансовий стан і можливості корпорації, для чого їм необхідна інформація про корпорації. Другий варіант використовується ними найбільше часто. Тим більше що чинне законодавство надає акціонерам право участі в керуванні, що міноритарні акціонери намагаються використовувати в подібних ситуаціях, вважаючи необхідним домогтися розкриття інформації про корпорації, втрутитися в управління, уплинути на дивідендну політику корпорації і відновити справедливість у відношенні дивідендів. Виходячи з принципу рівності прав акціонерів, будь-який міноритарний акціонер може втрутитися в процес управління, у крайньому випадку, домогтися реалізації свого права в суді. Такі втручання негативним образом впливають на діяльність корпорацій і в ряді випадків приводять до блокування їхньої діяльності. Таким чином, якщо для західних корпорацій, міноритарні акціонери яких воліють не втручатися в процес управління, контрольні пакети акцій складають 7-8 відсотків, то для управління вітчизняними корпораціями потрібно 51 і навіть 75 відсотків акцій. Тому доцільним, на нашу думку, буде обмеження прав міноритарних акціонерів на участь у керуванні при одночасному створенні стимулів для виплати дивідендів корпораціями.

Вищесказане дозволяє зробити висновок про необхідність більшої відкритості і прозорості інформації, наданої вітчизняними корпоративними структурами своїм акціонерам і зацікавленим особам. На наш погляд, потрібна обов'язкове пророблення порядку розкриття інформації у внутрішніх корпоративних нормативних актах. Виконання органами управління корпорацій принципу відкритості корпоративної інформації, наближаючи до прийнятих світових стандартів, дасть можливість вітчизняним корпоративним структурам успішно розвивати корпоративні відносини з акціонерами і підвищити ефективність корпоративного управління.

Проблема забезпечення інформаційної безпеки актуальна для корпоративних структур. Від успішного її рішення залежить стабільне фінансове становище і розвиток корпорації. У цьому зв'язку ми починаємо більш детальну розробку цієї проблеми і напрямків її рішення. Однієї з важливих складових корпоративної структури є інформаційний простір корпорації й інформаційна безпека. Інформаційний простір являє собою сукупність наступних складових:

- менеджмент і корпорації, що служать - як джерело корпоративної інформації;

- юридичні і фізичні особи - учасники корпоративних відносин;

- структури фізичного й організаційно-технічного середовища, що забезпечує поширення корпоративної інформації між учасниками корпоративних відносин (корпоративні інформаційно-обчислювальні системи, системні цілі комунікацій, засобу масової інформації, системи і мережі зв'язку);

- інформаційні повідомлення, об'єкти інтелектуальної власності, авторизовані й архівні матеріали;

- офіційні економіко-правові відносини між корпорацією і користувачами інформаційного простору, між корпорацією і каналами розповсюдження інформації.

Поняття інформаційної безпеки корпорації містить у собі: