Розділ «1.3. Витрати виробництва»

В точці Е ізокоста стає дотичною до ізокванта, їх нахили співпадають. Оскільки нахил ізокости - це співвідношення цін ресурсів, а нахил ізокванта - гранична норма технічної заміни, то умова мінімізації вартості буде мати вигляд:

Відношення — характеризує норму, за якою підприємство може гк МРь заміщати один ресурс іншим, купуючи їх на ринку. Відношення - характеризує норму, за якою підприємство може заміщати один ресурс іншим у виробництві. Поки ця рівність не досягнута, підприємство може покращити своє становище. „. . МРЬ МРк

Рівність -— =-— означає, що остання грошова одиниця, витрачена на працю, дасть такий самий приріст випуску, що і остання грошова одиниця, витрачена на капітал.

Якщо рівень вартості зростає, а ціни не змінюються, то ізокоста зсувається паралельно вгору. Тоді рівновага змінюється і характеризується новою точкою. Крива, яка з'єднує всі точки дотику ізокости та ізокванта, утворені в результаті зміни рівня вартості, називається лінією експансії. Ця крива вказує на те, яким чином фірма вибиратиме ресурси, щоб виробляти різні обсяги продукції в довгостроковому періоді.

Витрати у короткостроковому періоді

У процесі власної діяльності (при виготовленні продукції, виконанні робіт, наданні послуг) підприємство несе витрати, пов'язані з цією діяльністю. Частина з них є циклічними і повторюваними (витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основних робітників, витрати на електроенергію, воду, тепло для технологічних потреб тощо), а інші мають місце постійно і незалежно від виробництва (амортизація, орендна плата, витрати на утримання управлінського персоналу, відсотки за користування кредитом тощо). Тому за ступенем впливу обсягу виробництва на величину витрат розрізняють постійні та змінні витрати.

Постійні — це витрати, загальна сума яких не залежить від обсягу виробництва продукції.

Змінні - це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виробництва продукції.

Як нам уже відомо, функція загальних витрат підприємства, що відображає сумарну вартість усіх використаних факторів виробництва (див. формулу (4.4), має вигляд: TC = C(K,L) = rK • K + rL • L .

Окрема фірма, купуючи працю і капітал на ринках факторів виробництва, не може впливати на їх ціну. Тому ціна праці та ціна капіталу є екзогенними (постійними) величинами (rL = const; rK = const):

Таким чином, витрати, які підприємство несе у процесі виробництва певного обсягу продукції, залежать від можливості зміни кількості задіяних ресурсів.

У межах короткострокового періоду виробничі потужності підприємства залишаються незмінними, але обсяг виробництва продукції може бути змінений шляхом застосування більшої або меншої кількості праці (рис. 1.9).

Рис. 1.9. Залежність величини змінного ресурсу від обсягу виробництва у короткостроковому періоді

Це означає, що кількість капітальних ресурсів залишається сталою (К = const), а інша частина факторів виробництва (кількість праці) є змінною (L = L(Q)). Таким чином, загальний вигляд функції витрат трансформується, розбиваючись на дві складові, одна з яких являє собою сталу величину, а інша - функцію від обсягу виробництва:

Таким чином, витрати на придбання капіталу перетворюються у постійні витрати, величина яких не залежить від обсягу виробництва (rK-K = FC = const), а витрати на придбання праці - на змінні витрати, величина яких залежить від обсягу виробництва: rL-L = VC(Q).

Отже, функція витрат для короткострокового періоду набуває вигляду:

де - постійні витрати, що не залежать від обсягу випуску (наприклад, орендна плата, відсотки за кредит, погодинна оплата праці тощо);

УС(0) - змінні витрати (наприклад, вартість сировини, матеріалів, відрядна заробітна плата тощо). Якщо обсяг випуску дорівнює нулю, маємо УС(0 = 0) = 0, БТС(0 = 0) = БС.

Вартість виробництва аналізується з використанням середніх і граничних показників.

Середні загальні витрати (АС або АТС) - це вартість виробництва одиниці продукції: