Розділ 6. ЛОГІСТИКА ВИРОБНИЦТВА

де r – норма витрат утримання запасів у виробництві, %.

3. Формування економіко-математичної моделі загальних витрат на річне замовлення:

4. Мінімізація річних загальних витрат. Для цього розрахунком першої похідної знайдемо значення х, за якого досягається екстремум функції:

Спростимо цю залежність:

Тоді

Графічно цей алгоритм розрахунку показано на рис. 6.8.

Проілюструємо це на прикладі, вихідні дані для якого подано у табл. 6.3.

Витрати, грн.

Рис. 6.8. Графічна інтерпретація розрахунку оптимальної величини партії: Взаг – загальні витрати (Взаг – Bвup + Byз; Byз – витрати утримання запасів

Зауважимо, що розрахована у такий спосіб величина партії є орієнтиром, першим наближенням оптимальної величини партії, оскільки не були взяті до уваги інші істотні фактори впливу техніко-технологічного характеру, а саме:

• параметри транспортних та пакувальних контейнерів і продуктивність транспортної системи;

• термін служби інструментів і приладів;

• потужності проміжного складування;

• тривалість складових технологічного процесу виготовлення (наприклад, тривалість сушіння) (див. рис. 6.9);

• параметри постачання матеріалів, частин, вузлів (наприклад, ритмічність).

Рис. 6.9. Структура виробничого процесу і процесу виготовлення машинобудівної продукції

Джерело: Петецький [29]

Зважання на ці та інші “місцеві” фактори впливу змінить оптимальну величину партій у той чи інший бік. Однак безумовним є те, що формування тієї чи іншої величини партії, а отже, і кількості партій у плановому періоді, впливає на процес накопичення загальних витрат на виготовлення продукції.

Щодо умов застосування викладеного підходу, то необхідно керуватись тим, що формування внутрішнього замовлення, залежного від клієнтів, дає змогу перенести розрахунок оптимальної величини партії на задній план. А для формування замовлення, незалежного від клієнта, такий розрахунок є досить важливим, зважаючи на необхідність скорочення часу виготовлення та мінімізації загальних витрат як основних критеріїв конкурентоспроможності товарів.

Отже, складаючи виробничу програму та внутрішнє замовлення, крім безумовного регулятора, сформованого за результатами консолідації замовлень клієнтів, основним регулятором необхідно вважати і оптимальну величину партії, яка може бути також отримана і внаслідок інтеграції “іменних” та безіменних замовлень.