Розділ 6. ЛОГІСТИКА ВИРОБНИЦТВА

Викладене щодо диференціації замовлень аргументує різноплановість проектних рішень щодо формування виробничої програми, тобто внутрішнього замовлення, ґрунтуючись на параметрах зовнішнього середовища, а саме:

• яку за величиною партію необхідно виготовити в межах річної чи, наприклад, квартальної програми;

• уся кількість окремих виробів повинна виготовлятись одноразово чи партіями протягом певного періоду.

Зважаючи, що під партією розуміють кількість конструктивно однотипних частин (деталей, вузлів, кінцевих виробів), що виготовляються за відповідним технологічним процесом та вимагають одноразових витрат підготовчо- прикінцевого часу, можна вирізнити такі економічні варіанти:

• виготовлення однією партією вимагає лише одноразових підготовчо-прикінцевих витрат, що означає низьку виробничу собівартість одиниці продукції, але великі капіталовкладення у запаси (замороження капіталу в матеріалах, незакінченій та готовій продукції) та складські витрати;

• виготовлення кількома партіями вимагає багаторазових підготовчо-прикінцевих витрат, що означає зростання виробничої собівартості одиниці продукції за одночасного зменшення витрат запасів та складського господарства.

Викладене аргументує необхідність розрахунків щодо визначення оптимальної величини та кількості партій. Ідея розрахунку оптимальної партії виробництва ґрунтується на пошуку мінімального рівня двох складових витрат, як це використано і у формулі Вільсона, а саме:

• витрати запасів виробництва (незакіиченої продукції, півфабрикатів);

• витрати переналагоджування виробництва (аналогічні до витрат замовлення).

S – вартість одиниці виробу;

r – витрати утримання запасів виробництва у відсотках від вартості виробу. Графічно це виглядає як подано на рис. 6.7.

Розрахунок оптимальної величини партії виробництва подано на такому прикладі:

1. Формування економіко-математичної моделі виробничої собівартості одиниці продукції (Sв) залежно від величини партії

X – кількість продукції в партії, що визначається за формулою

Таблиця 6.3

Вихідні дані для розрахунку оптимальної величини парти

Рис. 6.7. Графічна інтерпретація визначення оптимальної величини партії виробництва

Тоді річні виробничі витрати становитимуть:

2. Формування економіко-математичної моделі витрат, спричинених виготовленням та зберіганням на складі партії товарів. Ці витрати зумовлені потребою створення достатніх оборотних засобів для забезпечення вироб-

ництва всієї партії (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, проміжне складування, транспорт тощо) та витрати зберігання на складі. За своєю суттю вони ідентифікують як витрати замороження капіталу. Тому на практиці ці витрати розраховують із використанням норми витрат у відсотках до собівартості. У розрахунках ця норма приймається в половинному розмірі, оскільки ці витрати зростають від нуля у момент запускання партії до максимуму у момент закінчення виготовлення партії. І процес циклічно повторюється стільки разів, скільки запускається партій (п). Математично витрати на партію (Вуз) виражають так: