Розділ 6. ЛОГІСТИКА ВИРОБНИЦТВА

Для 2-го варіанта технології:

Для 3-го варіанта технології:

Отже, обидва розрахунки показують, що найекономічнішою для N = 25000 шт. є технологія 3, оскільки вона вимагає найменше витрат. Зважаючи на математичний вираз загальних витрат як рівняння типу Y–А+В×Х, доцільно здійснити порівняльний аналіз за допомогою графічної інтерпретації (рис. 6.5).

На графіку точки перетину кривих загальних витрат відповідають критичним значенням величини замовлення, яке доцільно виконати за допомогою тієї чи іншої технології, а саме:

• інтервал величини замовлення 0<N<4014 (шт.) є оптимальним для технології 1;

• інтервал величини замовлення 4014<N< 12091 (шт.) є оптимальним для технології 2;

• інтервал величини замовлення 12091 < N (шт.) є оптимальним для технології 3.

Рис. 6.5. Залежність загальних витрат від величини партії (замовлення)

Зауважимо, що отримані результати оптимізації вибору технології доцільно перевірити за критеріями, що враховують тривалість технологічного процесу, використовуючи один із відомих інструментів фінансового аналізу.

Отже, можна констатувати, що немає абсолютних технологій (у виробництві, в логістичних процесах під час транспортування, складування тощо), а є найліпші технології щодо певної величини річного замовлення. Водночас це також означає, що у прийнятті логістичного рішення щодо вибору оптимальної технології основним регулювальним фактором є розмір річного замовлення. Це твердження актуалізує значення маркетингу в прогнозних оцінках річного замовлення щодо їх правдоподібності. З іншого боку, поділ річного замовлення істотно не впливає на зміну загальних витрат, хоч у разі врахування чинників закупівлі, транспортування тощо вплив поділу річного замовлення може бути істотнішим.

Зауважимо, що з боку виробництва теж можуть приймати відповідні рішення щодо збільшення виробничої потужності в умовах зростання попиту, чи навпаки – її консервація в умовах зниження попиту. В окремі періоди це може передбачати недостачу чи надлишок потужності та мотивувати поведінку пристосування, що очевидно ускладнюватиме прийняття рішення щодо вибору технологій (рис. 6.6).

Рис. 6.6. Управління виробничою потужністю в часі – надлишок, недостача, пристосування

Джерело: Петецький [29]

6.3. Логістична оптимізація виробничої програми

Логічним продовженням оптимізації фази виробництва є оптимізація організації виробництва (щодо планування виробничої програми та керування її виконанням). Розглянемо першу проблему – логістичний аспект планування виробництва. Якщо процес планування зорієнтований на прискорення процесу виготовлення, то особливого значення з економічного погляду набуває формування внутрішнього замовлення, поділ його на партії визначених розмірів та фактори впливу на ці величини.

Загалом процес планування може ґрунтуватися на двох альтернативних підходах, а саме: або планування виробництва уможливлює максимальне використання обладнання за потужністю за умови одночасного відповідного (похідного) використання його в часі, або мінімально необхідне використання потужності за стабільного повного часового використання.

Ці два підходи можна отримати, виразивши інтегральний коефіцієнт використання (Кв) через добуток коефіцієнтів екстенсивного (Ке) та інтенсивного (Kj) використання.

Математично

Кв=Ке × Кі. (6.6)

Зрозуміло, що при Кв – const максимізація Кe вимагає відповідно зменшення Кi , і навпаки.