Розділ 2. ЛОГІСТИЧНІ ПОТОКИ І ПРОЦЕСИ

Контрольно-вимірювальним обладнанням є прилади для контролю за умовами складування, тобто термометри, психрометри, гігрометри:

• протипожежне обладнання – обладнання для гасіння вогню, автоматичне обладнання для гасіння вогню, сигналізація тощо;

• технічно-організаційне обладнання, наприклад, машина для бухгалтерського обліку і фактурування, картотеки тощо;

• обладнання для підтримки чистоти тощо.

Новинкою у сфері забезпечення складів обладнанням для складування є прохідні гравітаційні стелажі і прохідні стелажі з двигуном (елементом руху).

Прохідні гравітаційні стелажі складаються з опорної конструкції, на якій розміщені циліндричні транспортери-колії. Колії мають 2–7 % нахилу у напрямку руху вантажів. Величина нахилу залежить від устаткування колії стелажів, а також маси посилок.

Прохідні стелажі з двигуном, встановлені у щільний (зблокований) спосіб, не вимагають комунікаційних доріг, які є необхідними у разі іншого обладнання складів. За умови механічного обслуговування стелажів додатково встановлюються роликові транспортери, постійні підіймачі, крани, інші пристрої.

Менеджер із логістики повинен розглядати багато чинників, щоб вибрати відповідне обладнання. Він має розглянути взаємозалежність між витратами робочої сили, витратами устаткування, витратами простору і продуктивності устаткування. Тільки якнайповніший аналіз усіх чинників може дати менеджеру з логістики відповідь на питання, яке саме обладнання для складування, транспортне і допоміжне обладнання – за певного організування праці – слід встановити на складі, щоб він виконував свої функції:

• утримання запасів;

• обслуговування запасів у складах (консолідація, деконсолідація, конфекціонування і інші дії).

Отже, система складування і обслуговування запасів розглядається як скоординована діяльність у часі і просторі з використанням складської інфраструктури (складських споруд та технічного устаткування складів). За умов глобалізації, інтернаціоналізації логістичних систем прискореними темпами формується міжнародна логістична інфраструктура [54, с. 289–291] як відкрита система, що охоплює транспорт, пункти затримання та складування товарів і зв'язок. Така логістична інфраструктура зазвичай виступає у двох організаційних формах: інституціональній і неінституціональній. Інституціональна форма вимагає існування міжнародних угод між партнерами логістичних каналів щодо засобів транспорту, розміщення складських баз та використання інформаційної мережі. Неінституціональна форма передбачає лише погодження часу доставляння продукту, однак використання інфраструктури партнерами відбувається за власними критеріями. За умов розвитку глобальної логістики найбільшої ваги набуває морський та повітряний транспорт.

Щодо безпосереднього складування в міжнародній інфраструктурі розрізняють тимчасові та постійні пункти затримання продукту. Тимчасові пункти створюються в контексті несподіваних змін попиту на світовому ринку. Постійні складські бази – це центральні, регіональні склади, логістичні центри, які функціонують у логістичному каналі згідно з відповідними умовами.

Розвиток міжнародної інфраструктури відбувається у напрямі створення глобальної логістичної мережі, яку схематично в подано на рис. 2.19.

Рис. 2.19. Структура глобальної логістичної мережі

Джерело: [54, с. 291]

Реалізація логістичних процесів, зокрема функціонування логістичної інфраструктури, значною мірою залежить від кваліфікації менеджерських кадрів, які насамперед повинні розуміти господарську діяльність як щось ціле, оскільки прийняті ними рішення, як правило, мають певні наслідки для всієї системи. У такому розумінні менеджер із логістики повинен володіти мисленням концепційним, аналітичним і творчим, що забезпечується знаннями з економетрії стратегічного маркетингу, управління системами тощо.

Набуті вміння менеджера з логістики повинні ґрунтуватися на інформатиці, статистиці, економіці транспорту, товарному обороті, складуванні, основах господарського права, що сприятиме ефективному прогнозуванню, діагностиці та оцінюванню інформації щодо виробництва, попиту, продажу, витрат, сервісу тощо.

За результатами досліджень у Польщі [48, с. 39], до основних завдань і обов'язків менеджера з логістики належать:

• нав'язування контактів із клієнтом у сфері відповідної діяльності;

• контроль та спостереження за реалізацією замовлень із погляду терміновості, якості та витрат;