Розділ IV. Семантичний аналіз виразів природної мови

3. Визначення логічних термінів.

Таким чином, розгляд групи семантичних категорій, яку називають дескриптивними термінами, показує, що вони фіксують головні типи мислиннєвих структур, із яких будується процес міркування.

Самі ж логічні зв'язки, відношення, що мають місце у процесі міркування, представлені другою групою семантичних категорій - логічними термінами.

До л о г і ч н и х термінів відносять відношення1 між дескриптивними термінами у середині висловлювання, відношення між висловлюваннями, кількісні характеристики предметів думки у простих висловлюваннях, описові вирази предметів думки у простих висловлюваннях.

У природній мові відношення між термінами у простому висловлюванні, відношення між простими висловлюваннями у складному висловлюванні виражають, відповідно, словами "є" ("суть"), "і", "або", "якщо, то", "ні", "якщо, і тільки якщо, то". Відношення зафіксовані цими словами, називають л о г і ч н и м и зв'язками.

Кількісні характеристики предмета думки у простому висловлюванні виражають словами "будь-які" "всі", "деякі" і називають кванторами ("всі" - квантор загальності, "деякі" - квантор існування).

Описові вирази предмета думки у простому висловлюванні представлені словами "той", "який", "такий, що". Це - оператори визначених і невизначених дескприпцій.

Розглянемо стисло логічні зв'язки. До характеристик кванторів і операторів визначеної та невизначеної дескрипцій звернемося пізніше.

Серед групи логічних зв'язок виділяють зв'язку "є" і так звані пропозиційні зв'язки "і", "або", "якщо, то", "ні", "якщо і тільки якщо, то".

Зв'язка "є" (або множинна форма "суть"), як уже зазначалося, фіксує логічні відношення між дескриптивними термінами у простому висловлюванні. Вона констатує наявність певної ознаки у суб'єкта висловлювання. А оскільки ознаки бувають двох видів (властивість або відношення), то зв'язка "є" вказує на наявність у предмета думки певної властивості, або наявність між предметами думки певного відношення.

1. Варшава є столичним містом.

2. Сократ є вчителем Платона.

У першому висловлюванні зв'язка "є" приписує властивість предмета думки "столичне місто", у другому - відношення, яке притаманне Сократу і Платону.

Залежно від того, що констатує "є" у висловлюванні їх поділяють на:

- атрибутивні (висловлювання про властивості) і

-релятивні (висловлювання про відношення).

Щоб у даному випадку не виникло плутанини стосовно зв'язки "є" (тобто, що зв'язка "є" виражає відношення між S і Р, і тут же, що зв'язка "є" приписує відношення предмета думки висловлювання), то звернемо увагу на таку обставину.

Виходячи з того, що зв'язка "є" фіксує відношення між S і Р, а ці відношення можуть бути двох видів: або відношенням належності, або відношенням неналежності.

Відношення належності - це відношення простору, часу, величини, сили, причинності тощо. Наприклад, у висловлюванні "Логіка є філософською наукою" маємо відношення належності, а у висловлюванні "Логіка виникла раніше кібернетики" - маємо відношення часу. За логічним характером ці висловлювання різні. У першому констатується зв'язок між предметом і такою його ознакою, як властивість, а в другому - зв'язок між предметами через таку ознаку, як часове відношення.

Відношення належності має такі різновиди: